https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/gajdajchuk/689369d7ec769/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Гайдайчук) Wed, 06 Aug 2025 17:42:31 +0300 Я все частіше ловлю себе на думці, що визначає нас не те, скільки книжок ми прочитали чи скільки стратегій знаємо. Визначає нас те, як ми мислимо. Що ми думаємо про гроші і ризики, як бачимо людей і якими бачимо себе, коли світ розхитується. Це доводить той факт, що саме світогляд вирішує у що ми віримо, як реагуємо і які двері воліємо помічати, а які навіть не бачимо навіть на відстані витягнутої руки. На мою думку, саме світогляд відрізняє локального гравця від глобального, мільйонера від мільярдера, а творця від жертви. Наш світогляд – це наша внутрішня операційна система Криза завжди ставить питання. Але не про економіку, а про нас самих. Про те, хто ми є, коли старі орієнтири зникають і ким ми готові стати у нестабільному новому світі. Криза – це завжди портал, але ключ від нього знаходиться в руках лідера і питання лише в тому, чи наважиться він стати будівельником чогось нового чи залишиться серед уламків. Я зустрічав людей, які дивляться на світ і бачать у ньому лише конкуренцію та небезпеку. Зустрічав й інших, які бачать можливості та союзників. Конфігурація у кожного різна залежно від того, як налаштована наша світоглядна система. У стабільні часи ми не помічаємо свою операційну систему Дійсно, а навіщо? Усе й так працює. Але коли приходить реальна криза, то вона дуже чітко стає лінзою, через яку ми бачимо або загрозу та ворогів, або двері можливостей та союзників. Я це відчув на собі у листопаді 2022-го року, коли вирішив запустити бізнес-спільноту в Лондоні. Це був момент, коли світ хитався і багато хто замикався в режимі виживання, але мій фокус уваги вже давно був націлений на розвиток, на масштаб, на пошук нового. І криза не замкнула мене, а навпаки відкрила простір, який у спокійні часи залишався зачиненим. Світогляд можна міняти І це гарна новина. Я не вірю у світогляд як у щось застигле, його можна "перепрошивати". Можна переходити від відчуття, що світ проти тебе, до відчуття, що він для тебе. Від мислення "всі вороги" до думки, що навколо можуть бути і нові друзі, і нові партнери. Все-таки стоїки мали рацію, коли стверджували, що фактів небагато, а решта – це лише наші інтерпретації. І обов'язково треба діяти з нового світогляду. Мій досвід підказує, що навіть невеликий крок з нового стану змінює більше, ніж сотня роздумів, бо будь-які зміни в мисленні без дії приречені так і залишитися ілюзією. https://blogs.pravda.com.ua/authors/gajdajchuk/689369d7ec769/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/gajdajchuk/684c1b3f97875/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Гайдайчук) Fri, 13 Jun 2025 15:36:15 +0300 Країна, що звикла об'єднуватися у відповідь на загрозу, має навчитись гуртуватися заради довготривалої дії. Так працюють спільноти. Якщо ви тільки на старті створення власної, то можливо, цей текст зекономить вам роки роботи і досвіду. Спільнота починається з правильної ідеї Успіх будь-якої спільноти завжди визначають три складові: ідея, люди та потреби цих людей. Ідея є ключовою у цьому списку, оскільки вона запускає рух і дає відповідь на головне питання: "А навіщо це все?". Але сама по собі ідея не працює в ізоляції. Якщо не з'єднати її з реальними потребами людей і з тими, хто готовий її втілювати, то все зводиться до абстрактної філософії. Це вже буде не жива спільнота, а клуб ідеалістів. Звісно, люди важлива, бо саме вони – ті, заради кого все створюється і з ким воно розвивається. Але з іншого боку, коли в основі лежать лише люди та їхні потреби, то спільнота перетворюється на маркетплейс. Часто на офіційному сайті можна бачити: ось які на вас чекають події, контакти, можливості для нетворкінгу. Такий формат поширений і теж має попит, адже закриває потреби. Проте так працює бізнес, але не спільнота. Важливо тримати фокус на всіх трьох складових і водночас розуміти, що саме ідея формує серце – той сенс, який об'єднує спільноту, веде її вперед і дає енергію її учасникам триматися разом. Перші 10-20 людей вирішують усе Чому ці перші люди такі важливі? Бо вони задають тон: рівень енергії, глибину цінностей, стандарти взаємодії. Але найголовніше – це місійність. Коли я формував спільноти, то хотів, щоб перші люди не просто відповідали якимось формальним параметрам, а справді резонували з великою ідеєю. Успішність у бізнесі – це добре, але цього недостатньо для ядра. У ядро мають увійти ті, хто горить місією. Я завжди підходив до цього дуже індивідуально: багато спілкувався, відчував, чи є той самий внутрішній резонанс. Це дуже делікатний процес, який пропускати не можна. Далі критерії. Один із найпотужніших стратегічних інструментів. До нього не можна підходит формально, критерії мають бути глибоко продуманими і відповідати реальності. Якщо ми створюємо, наприклад, клуб підприємців, то логічно, що мають бути бізнесові критерії – вони задають рамку. Ми визначаємо, з якими підприємцями хочемо працювати: малий, середній, великий бізнес, певні індустрії. І тут ми вже можемо закладати диверсифікацію. Наприклад, у CEO Club сьогодні вже визначено ліміт – 300 людей. Ми спеціально переглядали індустрії та регіони, щоб зрозуміти, кого нам бракує, і це теж частина стратегії – створити збалансовану структуру. Але найважливіші особистісні критерії. Спільнота об'єднує не функції та регалії, а людей. Якщо зібрати всіх лише за бізнесом, то знову отримаємо маркетплейс. А якщо хочемо спільноту, то треба дивитися глибше: чи ці люди відкриті, етичні, чим вони цікавляться поза бізнесом і чи готові взаємодіяти на рівні змісту. Правила мають народжуватися з реального досвіду Спільнота – це живий організм. Якщо з самого початку задати забагато правил, то це може паралізувати живу енергію взаємодії. На старті достатньо мати чітку візію, місію, базові принципи і кілька ключових правил, які перетворять хаос у впорядковану енергію, а масу людей у організацію. Особисто я прихильник того, щоб правила народжувались із життя. Не нав'язувались згори як бюрократичний кодекс, а з'являлись поступово разом з досвідом. Коли виникає новий кейс або ситуація, ми в спільноті її осмислюємо, обговорюємо, рефлексуємо. І тільки після цього народжується нове правило чи принцип, який додаємо до клубного кодексу. Так було і в СEО Club. Спочатку все було просто, а вже в останні роки почалася інституціоналізація: з'явилися політики, документи та кодекси. Це не завжди зручно, але це ознака росту. Якщо спільнота хоче еволюціонувати, їй доведеться організовувати свою взаємодію, інакше вона просто залишиться платформою знайомств. Токсичність неминуча, але з нею можна працювати Ідеальних людей не існує. Це факт. У нас всіх різні емоції, досвід та енергія, і в тісній взаємодії конфлікти та непорозуміння неминучі. Це нормально якщо ми відчуваємо образу, але ненормально якщо ми про неї мовчимо і поширюємо у вигляді пліток. У таких випадках у спільноті має бути зрозуміло як і кому сказати про проблему, бо інакше людина мовчатиме чи говоритиме за спиною. Тут потрібна культура нетолерантності до токсичності та чіткі правила: якщо в тебе є претензія, то озвучуй її відкрито. У CEO Club ми обрали шлях створення незалежної інституції – комітету по членству, який розглядає такі кейси. Як засновник та президент спільноти, я не входжу до її складу, аби не виникав конфлікт інтересів. Є анкета, яку заповнює член клубу у разі претензії, далі йде процедура розгляду і обговорення обов'язково з обох сторін. Якщо хтось свідомо порушує принципи і не йде на контакт, то можливе навіть виключення з клубу. Для нас це не каральний орган, а інструмент стабілізації довіри, дає змогу спільно вирішувати конфлікти. Учасники будь-якої спільноти, яка керується таким принципом, 10 разів подумають, перш ніж пліткувати чи вносити інший вид токсичності у спільноту. За створення довіри відповідає ціла система Зібрати крутих людей навколо сильної ідеї та організувати класні івенти недостатньо, необхідно створювати структури для глибоких зв'язків між ними. Це дуже свідомий процес, який потребує уваги від менеджменту, борду та активних учасників. Має бути система: хто відповідає за групи, за прозорість, за залучення і за культуру. Перше – потрібні регулярні міні-групи від 8 до 12 осіб, де люди зможуть ділитись особистим, розбирати складні ситуації і чути одне одного. Так сформується безпечний простір у спільноти, бо коли ти довіряєш 10 людям, і кожен із них ще 10, то клуб перетворюється на мережу, де довіра поширюється експоненційно. Друге – залучати людей через спільний досвід. Довіра не виникає від просто інформації чи "хімії" при першому знайомстві, вона народжується в спільному переживанні, і клуб має створювати такі середовища. Філософські кемпи, ретрити, волонтерські місії. Коли люди проживають щось важливе разом, то це об'єднує краще, ніж будь-яка стратегія. Третє – прозорі правила гри та відповідальність. Всі рішення, процеси, фінансові збори мають бути максимально прозорими. Це включає відкриті цифри, звітність, чітке пояснення хто і навіщо ініціює будь-який збір і як обираються пріоритети. І я вважаю це фундаментальною умовою довіри. Якщо клуб декларує, що хоче змінювати світ, то має бути видно, як це відбувається на практиці. Коли слова і дії клубу збігаються, то довіра виникає автоматично і проникає на всі рівні взаємодії у клубі. "Якщо ти щось не міряєш – ти не можеш цим керувати" Це базовий принцип менеджменту, який дотримуємося ми у CEO Club, вимірюючи ефективність нашої спільноти. У нас є речі, які можна легко оцифрувати і виміряти, а є ті, що не піддаються точному виміру, але сильно відчуваються через атмосферу, енергію та враження. З того, що можна виміряти: 1. Залученість учасників. Хто і як часто взаємодіє з клубом, на які події приходить і які формати обирає. Є активні, помірно активні та малоактивні учасники – з кожним працюємо окремо, щоб підвищувати залученість. 2. Кількість і якість взаємодій між учасниками: хто, кому і як допоміг. Ми не лише вимірюємо це, а й стимулюємо та культивуємо. 3. Аналітика зростання та відтоку. Скільки людей приєднується, скільки вибуває, і чому. Це дозволяє нам постійно вдосконалювати механізми утримання. Що не вимірюється, але відчувається: 1. Репутація та довіра. Нематеріальний актив, який будується роками і може бути зруйнований за хвилини. У наш час, коли репутацію можна атакувати через анонімні Telegram-канали чи фейки, її потрібно не лише будувати, а й вміти захищати. 2. Атмосфера та енергія. Це те, що неможливо прописати в welcome pack чи побачити на сайті, але саме це тримає людей поруч. 3. Щільність сенсів. У клубі ми постійно піднімаємо глибокі теми і це створює глибину та автентичну близькість, яку неможливо зімітувати. Що справді тримає людей у спільнотах Люди можуть прийти, бо прочитали про "вигоди" та нетворкінг, але залишаються вони не через це. Вони залишаються, якщо відчувають підтримку, взаємодію, енергію довіри та справжні сенси. І саме ця невидима енергія із знаком плюс, яка заряджає і наповнює – це те, що робить спільноту живою. Так, можна створити чат, провести семінар, запустити три івенти на місяць і навіть найняти ком'юніті-менеджера. Але якщо там немає енергії, то воно не оживе. Не буде того середовища, де хочеться залишатися, зростати і бути поруч з іншими. Я бачив десятки таких прикладів. Хороша ініціатива, правильні цілі, професійна організація, але через кілька місяців усе затихає. Чому? Бо щоб з'явилася правильна енергія, на яку захочуть прийти люди, має бути хтось "трошки шалений", хто дає туди життя, вкладає час та душу, особливо в перші місяці. Тому якщо ви хочете створити сильну та успішну спільноту, то будьте готові давати в неї життя особисто. Це велика, щоденна, системна, але водночас дуже цікава робота. https://blogs.pravda.com.ua/authors/gajdajchuk/684c1b3f97875/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/gajdajchuk/6734b5739095e/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Гайдайчук) Wed, 13 Nov 2024 15:19:31 +0200 96 годин – термін, який пророкували західні спецслужби для падіння української держави. Російські давали ще менше. Так звані "три дні" скоро перетворяться у три роки. Але якщо подумати серйозно, то чому Захід, настільки потужний гравець з розвідкою колосального рівня так помилився? Чому Росія була так впевнена у своїх прорахунках? Де саме вони всі прорахувалися? Відповідь дуже проста. Всі попередні часи нашої незалежності і Росія, і Захід брали до уваги лише стан нашої держави, політики та інституцій. Жоден з них не здогадувався, що вже декілька років в Україні існує надважливий секретний компонент, який здатен вберегти країну в найкритичніший момент, і при цьому, його неможливо виміряти. Цей компонент – самі українці. Роками Захід та Росія чітко ідентифікували слабкість нашої влади. Вони бачили відсутність у неї візії та стратегії, рівень корупції в країні, бачили, що після 30 років незалежності країна досі функціонує як стара радянська держава, працюючи на контроль і в жодному разі не на продуктивність, творчість або креативність. Ось чому російська верхівка була такою сміливою та впевненою у своїх силах, підкуповувала чиновників в Україні, посилала сюди своїх агентів. У неї вже було розуміння, що "взяти" Україну буде дуже легко. Але їй не вдалося, і знову ж таки – завдяки нашому секретному компоменту, завдяки нашим людям. Абсолютні всі, і Захід, і Росія недооцінили або просто прогледіли те, що за минулі 30 років в Україні виникла нова свідома нерадянська частина суспільства. Це люди віком від 25 до 45 років, які або народилися, або зростали у незалежній Україні. Переважна більшість з них встигла побачити світ, досягти певного успіху в своїй справі чи бізнесі, викристалізувати власні цінності та гідність. Тому коли відбулася повномасштабна війна, цей актив став настільки помітним, в першу чергу, для нас самих, а потім і всьому світові. Ми вперше побачили наскільки сильний та грандіозний лідерський капітал існує всередині нашого суспільства. Війна показала, що ми дійсно маємо цю кагорту людей, які у момент повномасштабної загрози для всієї нації здатні самостійно організуватися, не радитися з владою, не шукати в неї підтримки, не чекати вказівок чи закликів до дій. На основі національного внутрішнього лідерства, сформованого особливо за минулі 10 років, українці самостійно ідентифіковували проблеми, шукали рішення і знаходили їх у координації з іншими групами, не апелюючи до держави. На всіх рівнях виникли тисячі горизонтальних самоорганізованих ліній, які закривали функціонал держави. Ось це була справжня Україна, справжнє нове громадянське суспільство, яке дозволило нашій країні стримати ворога. Грандіозна самоорганізація, яка, незважаючи на провал держави в перші тижні війни, допомогла втримати країну і тримати на пульсі поставки та закупівлю всього необхідного з усієї планети в обхід державних перепон та бюрократії. Згадайте, такий ефект був на всіх напрямах: на військовому, медійному, інформаційному, ідеологічному, бізнесовому, волонтерському та громадянському. В першу чергу, на військовому, де панувала шалена енергія тих, хто йшов зустрічати ворога в обличчя, ризикуючи власним життям. Не було б цієї енергії, не було б наших військових – не було б України сьогодні. Але вона є, продовжує боротися, функціонувати і прагне перемоги, розвитку та змін, які можна досягти за однієї умови – якщо зробити ставку на людський капітал. Подивіться зараз на українців, які роз'їжджаються по всьому світу. Подивіться як через короткі проміжки часу вони починають створювати історії успіху на всіх рівнях і в усіх сферах. Це тому що ми навчені виживати і створювати результати в будь-яких умовах. Це те, що могло би сьогодні взірвати Україну з точки зору розвитку. Це найважливіший актив, завдяки якому країна могла б перемогти ворога і досягти успіху, але держава не робить на нього ставку і не вбачає реальних можливостей цього шаленого потенціалу. Ті люди, які зараз залишилися в Україні, які мають здібності, ім'я та репутацію, які можуть і хочуть робити щось корисне для країни – це найпрогресивніша лідерська частина нашого суспільства. Капітал, на якому Україна могла би вибухнути в своєму розвитку, у приватній ініціативі, у своїй енергії, і перемогти ворога, але все частіше він ігнорується або просто нейтралізується: обшуками, дискредитацією тощо. Бо якщо українцям дійсно дати свободу, то цей секретний компонент для українського успіху був би активізований на повну силу. Завдяки цьому ми вистояли в перші тижні великої війни і завдяки цьому могли би розвиватися колосальним чином у майбутньому. https://blogs.pravda.com.ua/authors/gajdajchuk/6734b5739095e/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/gajdajchuk/64e723fc9384d/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Гайдайчук) Thu, 24 Aug 2023 12:33:48 +0300 Тридцять другий рік Незалежності Україна зустрічає пліч-о-пліч з 547-им днем повномасштабної війни. За цей час наша країна не просто показала Заходу своє право на існування та державність, вона нагадала йому про той набір ідей та цінностей, на яких він колись він був збудований, але, на жаль, сьогодні про них забув. Наш світ налічує близько 200 різних країн, у яких проживають мільярди людей. Незалежно від того, що всі вони існують у 21 столітті, рівень життя кожної з них суттєво відрізняється. Хтось скаже, що це залежить від економіки, політики або технологій, якими володіє та чи інша країна. Проте насправді первинними для кожної країни, для кожного народу є лише внутрішні програми, лише ключовий набір сенсів та ідей, на яких вони були побудовані. Це проста, але неочевидна істина, адже те, у що ми віримо, завжди свідомо або несвідомо лягає в основу нашого майбутнього розвитку та творить нашу реальність. Спочатку ми самі визначаємо своє нематеріальне, а потім воно визначає наше майбутнє. На цих засадах вже потім і будується та матеріальна архітектура країни, яка відповідає нашому баченню, і впливає на економіку, політику, культуру, на соціальний устрій та життя суспільства загалом. Варто зрозуміти, що важливим фактором є не економічна чи політична модель, а набір ключових фундаментальних ідей, навколо яких розгортається країна. Це мають бути виважені, чіткі та правильні сенси, на яких вона функціонує. Саме на таких свого часу був створений західний світ, що дозволило йому досягти величі. Цей досвід та шлях фундаментально описаний у книзі Бена Шапіро "Смисл історії. Як розум і мораль зумовили велич Заходу". У ній американський політичний оглядач пише про ключовий набір ідей, які дозволили Заходу стати могутнім та впливовим, об'єднавши раціональні та моральні ідеї існування людства. Цікаво те, що вони не були новітніми для світу, Захід запозичив їх у Афін та у Єрусалима. Якщо говорити про Афіни, то вони свого часу закріпили за собою статус найрозвиненішої цивілізації з точки зору суспільного устрою. Саме Афіни заклали наукове пізнання світу, тому у результаті ця грецька цивілізація дала майбутньому західному світу дуже необхідний раціональний підхід та раціональні осмислення. Що стосується Єрусалиму, то він зі свого боку "подарував" Заходу ідею християнської моралі. Вона будувалася на моральних правилах, згідно яких повинно жити все суспільство, щоб співіснувати у злагоді, а не воювати між собою. Таке поєднання раціональних принципів з моральними ідеями і заклало основу західної цивілізації. Відповідно це дало великий поштовх для розвитку тієї ж Європи, Америки, Канади, Японії, Сінгапура, та спричино велич західного світу, побудованого на демократичних та моральних цінностях. Але сьогодні ми всі спостерігаємо протилежну картину. Ми бачимо, що Захід забув про свої первинні цінності, забув про ті ідеї, на яких був створений, і пішов глибоко за матеріальними та індивідуальними інтересами. Війна в Україна стала для нього неочікуваним, але дуже показовим нагадуванням того, що впродовж свого розвитку він втратив ту фундаментальну основу, на якій був створений. Своєю боротьбою ми нагадали Заходу, що немає майбутнього у тієї цивілізації, яка не поважає цінність людської свободи, гідності та життя. Це та важлива роль, яку ми взяли на себе з початку війни, тому наша боротьба з агресором – це не просто захист Європи і не просто допомога цивілізованому світу перемогти світ авторитарний. Це наше щоденне нагадування йому про те, що у людства існує лише єдиний шлях розвитку – цивілізований, який повинен базуватися на моральних та демократичних цінностях. Ми доводимо це і показуємо на полі бою, на дипломатичному рівні і на рівні горизонтальних мереж українців, які миттєво утворилися вже у перші години війни. Тому велика роль України сьогодні – це вказати шлях для розвитку всієї цивілізації, а її перемога – це запорука того, що в основі цього шляху лежатимуть демократичні непохитні цінності людської свободи, людського життя та людської самореалізації, і ніяк інакше. https://blogs.pravda.com.ua/authors/gajdajchuk/64e723fc9384d/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/gajdajchuk/64a1251595bcc/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Гайдайчук) Sun, 02 Jul 2023 10:19:49 +0300 Український CEO Club розгортає потужні філіали представництва українського бізнесу у країнах стратегічних партнерів. Він ставить перед собою амбітну мету – створити глобальну екосистему клубів у світі, яка у наступні 10 років допоможе залучити іноземний приватний бізнес та близько 10 млрд інвестицій до України. За рік, що минув, Україна зробила величезний крок в бік інтеграції до ЄС. Сполучені Штати Америка, Великобританія, Канада та Євросоюз – наші стратегічні партнери в довгостроковій перспективі, що виробляють майже 40% світового ВВП. Це може забезпечити значні обсяги інвестицій в Україну протягом наступних десятиліть. Однак інвестори не прийдуть до України просто так. Щоб їх залучити, потрібно створити міст довіри з глобальним бізнесом та розвивати бренд і репутацію українського бізнесу у світі. Зараз держава більше фокусується на залученні в Україну коштів міжнародних інституційних інвесторів, урядів та донорів, але я не дуже вірю в її спроможність привести у країну приватні інвестиції. Все таки це є відповідальністю українського бізнесу, оскільки уряди та політики постійно змінюються, і це перешкоджає формування сталих та дієвих програм. Тому я певен, що саме український бізнес має взяти на себе відповідальність за налагодження сталих взаємин з бізнесом глобальним. Для цього нам потрібно бути проактивними, налагоджувати відносини з локальними елітами країн-партнерів і створювати потужні проєкти взаємодії всередині них. Це допоможе нам досягнути дві стратегічні мети, які ми ставимо перед собою, запускаючи філіали представництва українського бізнесу в інших країнах. Перша мета – підтримка та розвиток іміджу та репутації країни у подальшому. Сьогодні Україну знає весь світ. Вона асоціюється з такими цінностями, як свобода, стійкість та креативність. У неї є глобальний бренд, який представляє її як бастіон демократії, що стоїть на передовій цивілізації. Для того, щоб не розгубити потужну репутацію країни, нам потрібно постійно посилювати та розвивати її бренд на міжнародній арені. Якщо цього не зробимо ми, то цим займуться наші вороги, зокрема, росія, яка робила це у попередні десятиріччя. Друга мета полягає у створенні мосту між українським та глобальним бізнесом, що стане інструментарієм залучення приватних інвестицій та інвесторів до України. Це можливо зробити, якщо ми будемо розвивати бренд українського бізнесу у світі. Ми точно знаємо, що у нас є десятки й навіть сотні крутих бізнес-історій, компаній і підприємців, які досягали успіху на глобальній арені та всередині країни. Українському бізнесу точно є що показати світу. Розповідаючи історії успіху українського бізнесу, ми сприятимемо не лише підсиленню бренду українських компаній у світі, а й тому, що в Україну буде приходити більше приходити інвестицій. Перший крок вже зроблено – ми потужно запустили клуб в Лондоні. Вибір британської столиці був для нас дуже символічним. З одного боку, Британія була першою країною, яка прийшла нам на допомогу у лютому 2022 і продовжує допомагати зараз, виступаючи рольовою моделлю для інших країн світу. З другого боку, Лондон є глобальною столицею світу, тому для нас відкриття клубу у ньому є не лише зв'язком з британським бізнесом, а й зв'язоком з усім світовим бізнесом. До того ж, заходи, які ми проводимо тут за участі українських і британських бізнесменів, політиків і чиновників, демонструють кілька тенденцій. Перше – британські інвестори дійсно цікавляться Україною й готові інвестувати в окремі галузі українського бізнесу, однак лише по завершенню війни. Друге – інтерес до України значною мірою підтримується прагненням швидко отримати високі прибутки, неможливі в самій Британії чи країнах ЄС. І третє – це побоювання європейського бізнесу, повʼязані з корупцією в Україні та недосконалим законодавством у сфері захисту бізнесу. Спростування цих побоювань і є домашнім завданням української влади та бізнесу на найближчі роки. Бізнесові, політичні, інтелектуальні, культурні еліти в країнах Західної Європи більш-менш сформовані. Вони взаємоповʼязані та постійно перетинаються. Тому щоб сформувати позитивний імідж українського бізнесу за кордоном, можна взаємодіяти не лише з бізнесовими, а й з усіма іншими елітами цих країн. Ми не можемо обмежуватися лише організацією бізнес-конференцій та зустрічей, а мусимо використовувати також і культурну дипломатію: привозити наших митців, акторів, письменників, показувати на території наших партнерів, що в нас є найкращого з точки зору культури. Ми маємо збагачувати європейський культурний простір нашими досягненнями, і це теж може робити український бізнес. Таким чином, глобальна екосистема українських бізнес-клубів сприятиме залученню приватних інвесторів, зміцненню економіки й бізнесу, що є фундаментом будь-якої успішної країни, і саме тому ми прагнемо цього шляху і для України. https://blogs.pravda.com.ua/authors/gajdajchuk/64a1251595bcc/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/gajdajchuk/6455124d84939/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Гайдайчук) Fri, 05 May 2023 17:27:25 +0300 Без кристалізації нової української еліти та перезавантаження політичної системи зміни всередині країни неможливі. Жодні інші фактори не зможуть стати стратегічним драйвером у перспективному майбутньому Україні. З одного боку, у нас з'явилося багато нових людей з широким мисленням, які виросли за часи незалежності. Це відносно молоді спеціалісти у різних сферах, які несуть у собі ДНК вільної країни. З іншого боку, сам по собі факт наявності таких людей не приніс вагомих результатів у попередніх політичних циклах. Через наявний пострадянський механізм та потужний вплив олігархічних кланів, які й досі існують, ці люди так і не змогли проявити себе. Пострадянська олігархічна машина або одразу з'їдала їх, або ж просто випльовувала. Єдиний спосіб зламати цю систему та почати перезавантаження країни – зібрати критичну масу таких людей, яким не вдалося це зробити тоді наодинці, але вдасться разом сьогодні. Новою українською силою мають стати представники різних сфер життя України, які мають високу внутрішню мотивацію творити суспільне благо. І війна виступила великим кристалізатором та ключовим джерелом для пошуку таких людей. Ми всі побачили, хто і що робив у найкритичніший час для країни. Підприємці системно допомагали армії та фронту, волонтери гуртувалися навколо допомоги цивільним та військовим, дипломати створювали правильні меседжі ззовні та всередині країни, а військові стали на її захист зі зброєю в руках. Це люди, які не лишились осторонь, а виконували критично важливу роботу, кожен на своєму фронті, і ми всі їх побачили. Саме вони гідні стати новою українською елітою, про яку ми сьогодні говоримо. На мою думку, першою ключовою силою у формуванні цього процесу мають стати інтелектуали та представники культурних еліт, які здатні ширше і глибше за інших бачити важливі речі. Це історики, мислителі та філософи. Друга сила – це новий український бізнес, що створює успішні компанії, надає робочі місця та запускає нові продукти. Його представники є найбільш організованими, компетентними та стратегічно зацікавленими у майбутніх змінах країни. Третьою силою мають стати військовослужбовці – люди, які проявили лідерство у кризові часи, ризикуючи власним життям. Відповідно, четверта сила нової української еліти – це волонтери, які запустили масштабний волонтерський рух всередині та поза межами країни. П'ятою силою мають стати досвідчені експерти, які глибоко знаються у конкретній вузькій сфері: політологи, економісти, військові експерти та інші. Просто знати цих людей – замало. Важливо запустити для них довгостроковий та широкий процес залучення, який відбувався б не навколо політичних проєктів, а навколо ідеї створення нової України. Саме це допоможе їм об'єднатися, щоб разом сформувати цілісне бачення та знайти спільну мову, враховуючи різну діяльність. Досягти такого ефекту можливо лише завдяки створенню спільнот та платформ, де представники нової еліти зможуть обговорювати стратегічні питання майбутнього України. Така екосистема повинна існувати паралельно з політикою, і CEO Club Ukraine – приклад того, що вона вже наявна у нас в Україні. У клубі ми об'єднуємо не просто підприємців, які говорять лише про бізнес, а й збираємо довкола себе представників інших сфер, разом з якими дискутуємо на різні важливі питання. Але нам ще потрібно багато нових таких інших платформ. Створення такої системи для нової української еліти критично необхідне, аби сформувати для цих людей простір довіри та відкритої комунікації. Лише у такому форматі кращі представники різних сфер життя України здатні знаходити та втілювати сильні ідеї, які рухатимуть українське майбутнє у довгостроковому перспективному розвитку. https://blogs.pravda.com.ua/authors/gajdajchuk/6455124d84939/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/gajdajchuk/63cc17b84dcea/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Гайдайчук) Sat, 21 Jan 2023 17:50:00 +0200 З 16 по 20 січня в швейцарському Давосі тривав Всесвітній економічний форум. Головну тему організатори визначили як "Співпраця у фрагментованому світі". Однак найбільш обговорюваною лишилася тема війни росії проти України та всього цивілізованого світу. Головний меседж для України Урсула фон дер Ляйден, Антоніу Гутерреш, Олаф Шольц, Анджей Дуда, Христя Фріланд – виступи усіх західних лідерів так чи інакше були присвячені допомозі Україні у війні. Всі з них і раніше висловлювали підтримку нашій державі у своїх промовах, але на давоському форумі можна було почути новий наратив. Україну підтримуватимуть стільки, скільки потрібно. Ще 3-4 місяці тому не було такої єдності. Що ж змінилося? Війна в Україні впливає на увесь світ, на глобальний голод та на пришвидшення економічної кризи. Я думаю, лідери західних країн до останнього сподівалися на перемир'я і схилялися до того, що будь-який мир краще, ніж будь-яка війна. Однак непохитна позиція української влади щодо переговорів, військові злочини росії та руйнування останньою енергетичної системи України розвіяли залишки ілюзій. Також, я впевнений, вплинув фактор підтримки українців громадянами європейських країн. Влада російської федерації розраховувала на те, що підвищення цін на товари споживання та енергоресурси, а також велика кількість біженців поступово змінять відношення європейців. Громадяни кожної з країн будуть невдоволені, почнуть тиснути на владу та протестувати. На щастя, цього не сталося. Перша гарна новина для нашої країни і головний висновок, який можна зробити після всесвітнього економічного форуму в Давосі, – наші партнери з нами, нас розуміють, нас підтримуватимуть. Українці почали мислити за рамками своїх кордонів На форумі в Давосі була присутня найбільш чисельна за усі роки українська делегація. Найбільшою за всю історію була і делегація CEO Club – 40 підприємців з різних міст України. Така масовість мене дуже тішить. Українцям важливо бути присутніми на таких івентах. Це майданчик не тільки для презентації себе та свого бізнесу. Кожен українець на форумі в першу чергу презентував нашу державу, був її амбасадором. Ще 5 років тому не можна було уявити настільки активним український бізнес. Українці нарешті почали позбавлятися комплексу меншовартості, який багато років був притаманний нації. Наші підприємці задовго до війни мали великий експортний потенціал, але жили з думками на кшталт "Кому ми там потрібні". Вони мислили не глобально, в рамках кордонів держави. Та на початку вторгнення, коли працювати в Україні стало складно, в надважких умовах перших місяців війни українські бізнесмени почали відкривати компанії за кордоном, переміщувати виробництва у західні області країни, нарощувати експорт. Війна закінчиться, а глобальне мислення лишиться з українським бізнесом назавжди. І це другий важливий підсумок, який можна зробити за результатами форуму. https://blogs.pravda.com.ua/authors/gajdajchuk/63cc17b84dcea/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/gajdajchuk/63be9404e75f4/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Гайдайчук) Wed, 11 Jan 2023 11:48:36 +0200 Ніколи питання української візії не було актуально як зараз. Багато хто незабаром очікує повної перемоги України у війні. Дехто – ставиться до таких прогнозів скептично. Але як у першому, так і в другому випадках, ми маємо усвідомлювати, що прямо зараз Україна веде дві війни. Перша – із зовнішнім тираном, вона йде на полі бою. І друга – внутрішня, за радикальну трансформацію і побудову нової української держави, яка безпосередньо пов'язана із першою, оскільки саме екзистенційна загроза дає поштовх до кристалізації сучасної української нації, трансформує українське суспільство та водночас ставить перед усіма багато питань. Окрім сенсів, цю внутрішню битву ми маємо виграти і в реальній площині, тому що коли ми переможемо агресора, але так і не використаємо свій шанс розбудувати успішну державу, увесь зовнішній світ від нас відвернеться. Ми втратимо ту увагу та повагу, які маємо зараз і за які платимо занадто високу ціну. Внутрішня битва України – важливий тест, про який дуже багато говорять та пишуть, але від цього він не стає менш значущим. Хоч я представляю бізнес, і є президентом потужної бізнес-спільноти країни, я вважаю, що в основі будь-якого суспільства першопочатково лежить не економіка, а набір певних ідей і цінностей. Саме набір певних ідей слугує базисом для побудови успішного суспільства та програмує усіх на певні дії, направлених на створення майбутнього. Але без чіткого усвідомлення та правильного оформлення тих ідей, які зараз вирують у повітрі, ми не зможемо виграти цю внутрішню битву. Саме тому дуже важливо запустити постійний, системний і довгостроковий процес формування української візії, процес переосмислення того хто ми є, які цінності останні 30 років визначали наш шлях? чого нам бракувало для побудови успішної моделі держави? І які ідеї нам потрібно закласти в фундамент розбудови нової української держави? Без бачення мабутнього неможливий розвиток на будь-якому рівні: людини, компанії, країни. Це аксіома: немає чіткого бачення майбутнього = немає майбутнього. Тому CEO Club бачить свою важливу роль в тому, щоб запустити цілий ряд системних ініціатив, які будуть називатись "Українська візія". Наша задача – запустити і створити системний дискусійний процес/платформу для нової еліти країни: мислителів, візіонерів, публічних лідерів, громадських та бізнес лідерів. Така стратегічна і системна ініціатива допоможе кристалізувати набір ідей, щоб побудувати проєкт нової України. Також важливим завданням такої платформи – бути незалежним і якісним "місцем", яке збирає для відвертої і об'єктивної дискусії представників "нової еліти" країни. Це допоможе творити цілісне бачення і довіру між представниками різних соціальних груп. Для того, щоб ця ініціатива привела до кристалізації нової української візії та еліти країни, ми вбачаємо, що правильно було б закласти в цей процес 4 важливих принципи: 1. Довгостроковість. Ми маємо будувати довгострокові плани. Мінімум на 30 років. Тому наша візія має звучати "Україна 2050". Неможливо здійснити важливі зміни, в культурі та суспільстві, за короткий проміжок часу. Єдиний спосіб виграти – це цілитись вдовгу. 2. Системність. Це значить, що ми не можемо один раз сісти, придумати візію і про це забути. Це живий процес, і цей процес має бути організований у вигляді платформи, чи цілого ряду платформ, на яких збираються представники еліти та безупинно дискутують про майбутнє. 3. Свій унікальний шлях. Ми не можемо сворити успішну модель країни, просто скопіювавши моделі Ізраїлю, Японії, Південної Кореї чи Швейцарії...Ми маємо усвідомлювати свою унікальність, наші сильні та слабкі риси, наше місце у глобальному просторі. Ми можемо взяти найкраще у багатьох моделей, але ми повинні побудувати свою унікальну модель, яка найглибше відображає саме наші цінності, мотивації і можливості. 4. Амбітність. Українці не можуть створювати нову модель, замкнувшись на собі, самі для себе. Ми маємо створювати таку модель, щоб вона була ефективна в рамках всього глобального світу, інтегрована у ключові світові процеси. Наша візія має включати не лише громадян, але й увесь світ. Так, амбітно. Але ми маємо чітко розуміти, чим саме ми можемо бути корисними усьому людству. Так само, ми повинні навчитися мислити категоріями, що нашим "полем гри" є весь світ. І зараз ми маємо величезний потенціал для цього. Повернусь до того, з чого розпочав. Буття не визначається економічними моделями. Економічні моделі – це наслідок певного світобачення, певного набору ідей суспільства. Тому нова ініціатива "Українська візія" буде реалізована саме за вищезазначеними принципами і грати вдовгу. Це не має жодного відношення до поточної політики, оскільки бенефіціарами візії мають бути громадяни усієї країни і всі ключові "стейкхолдери" країни. Я вважаю, що без організації такого системного, якісного організованого, довгострокового процесу ми не зможемо побудувати успішну країну, оскільки, якщо немає чіткого бачення майбутнього, яке б розділяли еліти країни, немає і майбутнього у цієї країни. https://blogs.pravda.com.ua/authors/gajdajchuk/63be9404e75f4/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/gajdajchuk/638a1984f316e/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Гайдайчук) Fri, 02 Dec 2022 16:28:04 +0200 23 листопада в Торонто відбулась Конференція Rebuild Ukraine, організаторами якої виступила Канадсько-українська торгова палата у партнерстві з CEO Club Ukraine, Посольством України в Канаді, Міністерством економіки України, Business Council of Canada, UkraineInvest, Міністерством цифрової трансформації України, Посольством Канади в Україні. Мета цього бізнес-форуму, який об'єднав більше трьохсот українських та канадійських підприємців, інвесторів та представників обох урядів – презентувати державні та приватні інвестиційні проєкти, спрямовані на відбудову України. Окрім цього – велику частину події було присвячено обговоренню потенціалу та можливостей України у майбутньому. Окрім викликів, перед якими Україна постає кожен день, які створює чи підкреслює російська агресія, вже сьогодні можна побачити перспективи для розвитку нашої держави та економіки. Сьогодні Україна має унікальні можливості, свій історичний шанс, якими ми просто не маємо права не скористатись. На які можливості ми можемо спиратись, будуючи успішне майбутнє України? Глобальна впізнаваність України по всьому світу. Нарешті, за 30 років Незалежності, ми вже не сприймаємось як колишня частина СРСР чи як країна десь біля росії. Нас знають як країну, яка може та хоче боротись за своє майбутнє. Українці доводять це на поле бою, на дипломатичних майданчиках, у бізнесі, енергетиці, навіть, в кав'ярнях, які починають працювати одразу після відбою повітряної тривоги, чим дивують іноземних журналістів. Активна присутність представників влади, бізнесу, громадянського суспільства на найбільших публічних майданчиках протягом року закріпила цю позицію і дозволяє відштовхнутись від неї для подальших дій. Креативність українців в усьому – починаючи від дипломатичного фронту, коли під час засідання російського посла в ООН, Сергій Кислиця читає книгу "Що не так з дипломатією", до приватних ініціатив, на кшталт "Народного байрактару", допомагає сформувати позитивний образ України в усіх сенсах. Цінності, що спільні для українців, стали частиною бренду України. Воля до змін, свобода, гідність, сміливість – світ бачить, що для України це не популізм. Світлоглядний вимір – те, що відрізняє нас від агресора, те, що назавжди проводить межу між нами. З 2014 року ми усвідомили, що свобода, гідність та воля до змін потребують неймовірної сміливості, але це точно варто нашої боротьби. Окрім цього, держава, бізнес та суспільство робить все, щоб довести – ми можемо не тільки просити, а й пропонувати, давати більше та створювати нове не лише для себе, але й для світу, який нас підтримує. Довготривала підтримка серед країн Заходу. Слова від наших канадійських, американських та європейських партнерів, які я почув під час Конференції, їхня готовність підтримувати проєкти, які були представлені – черговий доказ того, що підтримки в майбутньому стане лише більше. Від форуму в Давосі в травні до листопадового форуму в Торонто впевненість в нашій перемозі, а значить в кількості та якості підтримки від наших партнерів – лише росте. За останнє століття Україна ще не мала такої вдалої геополітичної ситуації та підтримки з боку міжнародної спільноти у боротьбі за свою державність. Жовтнева промова шефа європейської дипломатії Жозепа Борреля показала те, що українці зрозуміли ще зранку 24 лютого – світу, який ми знали, більше не існує. Сучасна реальність змусить провідні країни шукати нових партнерств, і ми будемо готові до цього. В свою чергу – західні партнери, окрім такої необхідної фінансової допомоги, зможуть дати нам значно більше – підтримку в розбудові демократичних інституцій, які забезпечують сталість у розвитку будь-якої держави, а також виплекати нове покоління лідерів. Неймовірний соціальний капітал України. Поряд з демографічною проблемою, маємо прямо протилежні тенденції суспільства. Наша країна ніколи не була так об'єднана всередині. Ще ніколи ми не відчували такий рівень довіри, взаємопідтримки один до одного. Ракети можуть зруйнувати наші домівки, але вони не можуть зруйнувати горизонтальні зв'язки між українцями, які розуміють, що в об'єднані – сила. Молодь, яка зараз захищає країну на фронті, волонтерить, яка навчається та працює попри всі труднощі, яка активно реагує на внутрішні проблеми, знає, що таке відповідальність за країну. Це принципово нове покоління людей, ідентичність яких загартована викликами революцій та війни. Ми маємо зробити все, щоб зростити цей лідерський потенціал та залишити його в країні. Усвідомлення ціни нашої незламності – запорука невідворотності змін. Останні дев'ять років ми платимо велику ціну за свободу та можливість йти своїм власним шляхом. Останні дев'ять місяців ця ціна жахлива. Незмінним залишається наша незламність, наше прагнення незалежності та наша впертість у боротьбі з таким цинічним і жорстоким ворогом за право побудувати успішну європейську державу. https://blogs.pravda.com.ua/authors/gajdajchuk/638a1984f316e/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/gajdajchuk/629887a682ec3/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Гайдайчук) Thu, 02 Jun 2022 12:49:26 +0300 Історія показує, що українці завжди вміли швидко самоорганізовуватись та припинити всі чвари для того, щоб протистояти спільному ворогу. Ми бачили це на власні очі в 2013 році під час Революції Гідності, у потужному волонтерському русі під час АТО, в об'єднанні бізнесменів, державних структур та медичних фахівців для протидії Covid-19, і зараз, на тлі повномасштабної війни з Росією, ми спостерігаємо серед українців єднання неймовірного масштабу та ефективності. Консолідація зусиль відбувається на різних рівнях, від маленьких волонтерських ініціатив до діяльності великих благодійних фондів та загалом усього суспільства. Силу такого об'єднання ми бачимо у сумах, які збирають волонтери з усього світу для підтримки української армії та цивільного населення, у впливі на міжнародну спільноту та політичні еліти, у тому, як оперативно реагують всі на заклики допомогти. Частина ініціатив вже мають свою історію та випрацьовану роками діяльність, частина – хаотично народилась у перші дні повномасштабної війни та ще не мають вибудованої системи взаємодії. Завдяки своєму досвіду, я випрацював декілька правил, які дозволяють ефективно будувати роботу лідерських команд, як у мирні часи, так і в ситуаціях повного хаосу. Створюйте не "команди зірок", а "зіркові команди" Все своє свідоме життя я створюю спільноти, метою яких є об'єднувати підприємців та через їх спільнодію досягати більших результатів у значущих соціальних проєктах. Останні десять років лідерські команди з членів CEO Club Ukraine активно ініціюють та реалізують некомерційні проєкти, а також ефективно працюють над спільними бізнес-продуктами. Але дуже часто, створюючи спільноту лідерів, замість "зіркової команди", ви отримуєте "команду зірок". Це говорить про те, що команда не відчуває себе цілісним організмом, кожен гравець може грати сам за себе, або взагалі не відчувати свого місця у команді. Для того щоб створити справжню цілісність лідерської команди, необхідні дуже великі вкладення – перш за все, у розвиток довіри. Будуйте довіру Системний та цілеспрямований розвиток довіри полягає не лише у створенні спільного чату у месенжері та взаємодії лише під час робочих зустрічей, але у побудові мережі зв'язків навколо точки об'єднання. Першопочатковим зв'язком має бути спільні цінності, які постійно транслюються та просуваються особами, які створили команду або які відповідають за її менеджмент, оскільки саме вони задають тон у стосунках і вибудовують рольові моделі всередині команди. Спільний емоційний досвід – важливий Другим за значимістю йде спільний емоційний досвід. До 24 лютого, ми в CEO Club багато уваги приділяли не лише формальним діловим зустрічам, але й дозвіллю, виїзним семінарам та кемпам, спортивним змаганнями, культурним заходам. Звісно, зараз вся країна об'єднана тяжким та травматичним емоційним досвідом війни, але взаєморозуміння та усвідомлення спільного горя, бажання допомогти незнайомим людям чи містечкам, про які могли раніше і не чути, перетворюють емоції людей на потужний інструмент боротьби та будують довіру для майбутніх проєктів, які будуть реалізовані після перемоги. Комунікуйте про досягнення команди Ще одним важливим елементом є комунікація у команді чи спільноті. Щоб всі задіяні учасники проєктів добре розуміли їх місію та мету, її потрібно постійно транслювати та підкреслювати, адже усім потрібно мати джерело підживлення мотивації. Зрозуміло, що під час війни, мотивація в усіх одна – якнайшвидше допомогти армії здобути перемогу та врятувати якомога більше життів. Але, оскільки, кожен день приносить різні новини, ми не повинні падати духом, а навпаки – святкувати та відзначати свої невеличкі успіхи та перемоги, які неодмінно наблизять спільний для всіх українців День Перемоги. Окрім мотивації, комунікації вирішують й суто практичні завдання – без чіткої комунікації та модерації неможливо оперативно вирішувати багато питань чи поточних звернень, швидко реагувати на зміни та за потреби змінювати фокус діяльності. Якщо в першому випадку транслювати сенси та місію повинні певні авторитети, то координаційну роботу у якості функції підтримки, може забезпечувати адміністративна команда. Масштабуйте результат через спільнодію та об'єднання І останньою, не менш важливою для побудови довіри, є колективна робота над певним проєктом. Тобто спільнодія та довіра це взаємодіючі один на одного процеси, без яких важко уявити лідерську команду. В CEO Club Ukraine, наприклад, частина членів клубу вже мали певний досвід взаємодії у межах проєктів Фундації, частина, особливо, новенькі – ні. Але і перші, і другі активно залучені у протидію російській агресії у межах своїх лідерських команд. За перший тиждень повномасштабної війни Росії, в клубі було створено спеціальні групи, в яких координаторами та учасниками виступали члени клубу. Наприклад, команда фандрайзингу залучила майже $10 млн на адресування гуманітарних проблем та допомогу армії, група із закупівель оперативно налагоджувала поставки усього необхідного через надійних постачальників, кооперуючись з командою логістики, які у час, коли по всій країні ланцюги логістики зупинились чи були зруйновані, знаходили швидкий спосіб доставити товари як в Україну, так і її межами. Об'єднуючи зусилля людей з різним досвідом, експертизою та поглядами, завдяки міцним горизонтальним зв'язкам, які будуються на довірі та взаємоповазі, можна масштабувати результат та ефективно вирішувати задачі, які іноді здаються неможливими. Партнерство, довіра та спільна мета приносять глобальні результати, особливо під час такого шторму, з яким нам довелося зіткнутися. https://blogs.pravda.com.ua/authors/gajdajchuk/629887a682ec3/