https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/zubko/62fe2f99e276b/ ukrpravda@gmail.com (Геннадій Зубко) Thu, 18 Aug 2022 15:24:57 +0300 Як же швидко російські окупанти намагаються зруйнувати українську децентралізацію, реформу, що веде Україну до Європи. Як чорт ладану бояться вони нашої реформи. Днями колаборант і гауляйтер в Херсонській області Сальдо, вочевидь за вказівкою кремля, видав якийсь папірець-указ, який ніби відміняє проведену в області децентралізацію і встановлює новий адміністративно-територіальний поділ. Тобто одне з перших великих псевдорішень окупаційної влади – про відміну реформи. Чому? Тому, що саме децентралізація позбавляє окупантів можливості втілити великоруську мрію – відновити радянський союз. Система радянського менеджменту та адміністративно-територіального поділу, що існувала до 2014 року і регулювалась ще Указом Президії Верховної ради від 1981 р, якраз і дозволяла швидко це зробити. Мета російських окупантів – не лише захопити українські території, а й відновити на них радянський союз з жорсткою централізованою диктатурою, зробити з українців рабів. Проте децентралізація в Україні зруйнувала ці плани. Сьогодні успішна європейська реформа та сильні самоврядні громади для російських окупантів як ком в горлі, бо не вписуються і їхній імперсько-радянській світогляд. І мова йде не лише про намагання повернути старий радянський адмінтерустрій. Проблема глибше. Це позбавлення громад і людей законно обраних лідерів громад, "підстава" для проведення незаконних виборів, спосіб поставити на ці посади маріонеток, дезорієнтувати людей, не дати їм почути правду та позбавити надії на відновлення української влади. Це ще одна тактика знищення людей, які можуть протидіяти окупації. Більше того, знищення людей, знищення лідерів громад, знищення системи управління – ще одна ознака геноциду української нації. Починаючи реформу та об'єднання громад, ще у 2015-му, ми формували територіальні громади і згодом новий районний поділ не лише на підконтрольній Україні території, а й на тимчасово окупованих територіях та в Криму – для того, щоб показати людям перспективи розвитку, можливості, майбутні проєкти. Не дивно, що сьогодні на роль гауляйтерів тимчасово окупованих територій і громад кремлівські куратори ставлять тих, хто з самого початку був проти реформи. Адже той самий Сальдо, будучи народним 7 скликання, відмовився голосувати за децентралізацію. 24 роки до проведення реформи децентралізації у 2015 році Україна зберігала радянську систему менеджменту і "гауляйтерів" у Верховній раді. Відтак в нас не було жодного шансу інтегруватись у системи розвитку демократичних країн, а залишалась єдина можливість – "теліпатись" між автократією росії та демократією цивілізованих країн. Рашу така ситуація влаштовувала, і вона чекала тільки часу призначити головного гауляйтера України. З проведенням реформи децентралізації країна отримала півтори тисячі нових лідерів, здатних проводити як структурні, так і інфраструктурні зміни. Відновити радянську систему вже неможливо. Можливо лише знищити децентралізовану систему прийняття рішень та її лідерів. Можливо лише за умови знищення сильних українських громад Маріуполя, Харкова, Миколаєва, Одеси, як це зробили з Донецьком та Луганськом. Такі дії росії вимагають негайної реакції Верховної Ради України, Уряду України, всіх міжнародних партнерів, які допомагали впроваджувати децентралізацію. Всі мають побачити і усвідомити, як росія прагне зруйнувати найбільш успішну реформу країни, зупинити наш шлях до Європи, відібрати у людей можливість будувати майбутнє. І це ще один потворний інструмент гібридної війни Росії проти України. Разом з тим, всі українці на тимчасово окупованих територіях мають знати, що Україна про них пам'ятає, що в окупантів не вийде нав'язати жодний новий адмінтерустрій, що після нашої перемоги ми відбудуємо всі громади і реалізуємо нові проекти. Намагання окупантів знищити реформу – яскраве підтвердження її правильності і успішності. Переконаний, що нічого в них не вийде. Україна переможе і поверне всі свої території, на яких продовжиться децентралізації і будуть розвиватись успішні громади. https://blogs.pravda.com.ua/authors/zubko/62fe2f99e276b/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/zubko/62baf20f80b23/ ukrpravda@gmail.com (Геннадій Зубко) Tue, 28 Jun 2022 15:20:31 +0300 Чи на часі зміни до Конституції в частині децентралізації? Багато хто скаже, що не на часі. Проте я певен, що ці зміни точно мають бути включені до Стратегії здобуття перемоги. Свідомо пишу про Стратегію перемоги, а не Стратегію відновлення України, як зараз прийнято, бо спочатку треба перемогти російських окупантів, а вже потім відбудовувати країну. Ефективність децентралізації у критичні для країни моменти очевидна. Це довели спочатку ковід і карантин, зараз це підтверджує війна з росією. Швидкість прийняття рішень місцевим самоврядуванням, розгалужені й сильні горизонтальні зв'язки і взаємодопомога між муніципалітетами, їхня стійкість, згуртованість громад, максимальна залученість мерів міст і голів громад – те що на практиці є результатом реформи – стали російським окупантам кісткою в горлі і суттєво ламають плани з вторгнення та захоплення наших територій. Це і є найважливіший здобуток децентралізації, який працює на цілісність і суверенітет країни. Звісно, колаборанти на місцевому рівні подекуди псують цей результат, але нівелювати його не зможуть і обов'язково будуть покарані. Тому для здобуття остаточної перемоги децентралізація має бути закріплена в Конституції. Крім того, є ще одне спостереження. Війна проявила неефективність і слабкість обласних рад. Центрами прийняття рішень стали обласні військові адміністрації, як того і вимагає військовий стан, а облради у свою чергу взагалі залишились поза можливістю надання дієвої допомоги військовим штабам. Обласні депутати ніби й є, а чітких повноважень немає, виконавчих органів немає, можливість бути дієвою допомогою військовим адміністраціям також відсутня. Облради мають бути інституалізовані так само, як муніципалітети та громади. Облради могли б стати ще однією інституцією для здобуття перемоги. Сьогодні сильні муніципалітети й громади мають власні стратегії, ухвалюють сильні рішення, створюють можливості для здобуття перемоги та в майбутньому – для розвитку громад, напряму ведуть діалог з інвесторами, міжнародними партнерами тощо. Без сильних інституцій, в тому числі на регіональному (обласному) рівні, ми не побудуємо нову регіональну політику, про яку зараз багато говорять, і яка необхідна, насамперед, у період відновлення й відбудови країни. Без зміни системи управління обласних рад, система управління в країні буде неефективною, це шлях в нікуди. Для здобуття перемоги ми повинні зробити систему управління в країні і регіональну політику дієвою, стійкою до викликів і ризиків, децентралізація на регіональному рівні має бути закріплена в Конституції. Тобто, закріплення громад як адміністративно-територіальних одиниць, чітке розмежування повноважень між органами державної влади і органами місцевого самоврядування, впровадження системи нагляду і префектур, утворення виконавчих органів обласних та районних рад, забезпечення делегованих повноважень достатніми фінансовими ресурсами. Дискусія щодо конституційних змін триває з 2014 року й гостро стоїть останні три роки, а остаточного законопроекту ми так і не побачили. Україна отримала статус кандидата на членство в ЄС, тому необхідність закріплення децентралізації в Конституції України і відповідно реалізації положень Європейської хартії місцевого самоврядування, зростає в рази. Ми розуміємо, що зараз об'єктивно неможливо проголосувати в парламенті зміни. Проте з іншого боку, це питання має стати пріоритетом номер один, як тільки в парламенті з'явиться така можливість. https://blogs.pravda.com.ua/authors/zubko/62baf20f80b23/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/zubko/6215080009f23/ ukrpravda@gmail.com (Геннадій Зубко) Tue, 22 Feb 2022 16:57:52 +0200 Перформанс "Заручені часом" Федора Возіанова в "Софії Київській", що відбувся в неділю, дає можливість зупинитись і замислитись над етапами власного життя. 4 етапи мого життя, як і багатьох українців, пов'язані з кризами: Молодий програміст опинився на руїнах радянського союзу з розваленими економічними зв'язками. Україна як підсистема радянського монстру не здатна була планувати і реалізувати своє майбутнє. Але за десять років вдалось приєднатись до Європейської хартії місцевого самоврядування, відновити економічні зв'язки і побудувати у громадянського суспільства бачення демократичного розвитку. Помаранчева революція дала зрозуміти всьому світові, що українська молодь, розумні, небайдужі та освічені українці хочуть бути в родині демократії, а автократію і тиранію залишити тільки в спогадах наших героїв-дисидентів, які мріяли про вільну Україну. Бурхливий економічний розвиток після Помаранчевої революції але без розвитку з боку держави, громадянського суспільства та впровадження децентралізації повноважень на місцевий рівень знов поставив нас у 2012-му перед викликом повернення до автократії. 2013 рік знов продемонстрував бажання українців до демократичного розвитку, але приніс з собою ціну цього рішення у вигляді військової російської агресії, окупації територій, економічного провалу та ризику втрати держави. Сьогодні – знову виклики, ескалація агресії з боку Росії, загроза втрати суверенітету. Але ми будемо захищати нашу землю, наші громади, наші родини. Разом з тим, всі виклики слід сприймати як шанс – стати сильнішими і досягти успіху. Кожен виклик дає шанс на рух у майбутнє, коли ризики – лише сходинки до нових звершень. Маємо не відвертатись від майбутнього, маємо бути героями свого часу, а не їжею для сучасної реальності. https://blogs.pravda.com.ua/authors/zubko/6215080009f23/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/zubko/60b0ab3ee70c0/ ukrpravda@gmail.com (Геннадій Зубко) Fri, 28 May 2021 11:35:10 +0300 Падіння капітальних інвестицій в Україні у першому кварталі склало 9,5%. Ця новина від Держстату на "ЕП" пройшла не дуже поміченою. Проте вона дуже тривожна. Нагадаю, у 2018-2019 роках капінвестиції зростали і становили 16,4% і 15,5% відповідно. Вже у 2020-му ми отримали катастрофічне їх скорочення на 38%. До цього додалось падіння у першому кварталі 2021-го ще майже на 10%. Схоже на локомотив, який набирає швидкість у геометричній прогресії і несеться у прірву. Лише у галузі будівництва – падіння склало 19%, я не говорю вже про сфери торгівлі, освіти, туризму, телекомунікацій, мистецтва, де ситуація не менш жахлива. Такі показники свідчать про одне: капітальні вкладення на створення нових, реконструкцію і технічне переоснащення діючих основних фондів компаній йдуть лише за рахунок власних коштів компаній. Власних! Банківські механізми та кредитування не працюють, замість інвестицій в розвиток реального сектору економіки фінансові активи заливають в державні цінні папери. Жоден з останніх урядових "проектів" не запрацював на економіку країни. Розпіарена державна кредитна програма "5-7-9" насправді не вплинула ні на сектор будівництва, ні на економіку в масштабах країни. Іпотечне кредитування не працює; закон "Про держпідтримку інвестиційних проектів зі значними інвестиціями" залишився законом без інструментів його реалізації, а якщо уважно подивитись, то й сфера виробництва практично в ньому відсутня. Фонд енергоефективності (який міг би інвестувати у реновацію житлового сектору, маючи 6 млрд гривень) теж не працює. Незрозуміло тільки, звідки уряд бере цифри про "зростання інвестицій", "кількість виданих кредитів" і т.д., про які регулярно звітує. Звідки? Коли навіть офіційна статистика показує зворотнє. Ще більш тривожною виглядає ця ситуація на фоні світових тенденцій і трендів. Інвестиції зростають лише у двох сегментах: виробництво агропродукції та гірничорудного комплексу. Світові ціни на зернові та гірничорудну сировину (залізну руду і сляби) злетіли, отримавши на "своє" поле гравців з фінансового ринку, бажаючих зіграти на спекулятивних цінах. Тож виробники цього сегменту отримали надприбутки і можуть інвестувати в модернізацію підприємств, до речі, вимоги щодо декарбонізації галузі не за горами. Також, минулий маркетинговий рік завершився новим історичним рекордом – Україна експортувала майже 57 млн тон зернових та зернобобових на 9,6 млрд $. У 2020-му з України на зовнішні ринку було поставлено сталі та металопрокату на $9 млрд, руди – на $4,4 млрд (27% усього товарного експорту України за минулий рік). Наразі, частка саме сировинної продукції в українському експорті складає понад 70%. В той же час прийняті закони про ринок с/г землі залишаються на папері, уряд до цього часу не розробив нормативну документацію і не показав аграріям реальних інструментів і механізмів реалізації ринку. Навпаки ми бачимо, як відновлене міністерство АПК так і не може запрацювати на повну силу без структури і достатньої кількості фахівців Не може оговтатись після нищівного удару у вигляді безглуздої ліквідації в 2019-му міністерство, яке формувало державну політику в другій за валютними надходженнями в країну галузі. Очевидно, що українські підприємства не мають можливостей перевести вироблену сировину у високомаржинальну продукцію та реальні інвестиції у розвиток. Чому Україна, експортувавши понад 57 млн тон зерна, отримує 9,6 млрд $ виручки, тоді як Нідерланди, вирощуючи всього 12 млн тон зерна, в той же час отримують від галузі переробки агропродукції 112 млрд євро? Чому будівництво, яке підтягує за собою розвиток декількох суміжних галузей, сьогодні потерпає від падіння капітальних інвестицій і не може розвиватись? Український уряд у свою чергу ніяк не реагує, не вживає жодних адекватних заходів. Мабуть, живе в якомусь своєму окремому світі вигаданих цифр і показників... Сумно і складно дивитись на це. Дивитись, як за два останні роки, після постійного зростання капітальних інвестицій протягом 16 кварталів аж до до серпня 2019 року, все зведено нанівець. Залишається тільки один вихід – робити ставку на децентралізацію та реформоване місцеве самоврядування та голів громад, які сьогодні, не зупиняючись, шукають інвесторів, пропонують індустріальні парки, земельні ділянки, інфраструктурні рішення, працюють над головним – збільшенням ПДФО та доходів громади аби впоратись з навантаженням на свої бюджети. В цей час важливо в усіх нормативних актах уряду – чи це стосується ринку землі, чи підтримки кредитування, чи податкової політиці, чи реновації житлового сектору – давати більше повноважень місцевому самоврядуванню! Сьогодні це єдиний локомотив, який здатний витягти українську економіку з прірви і вберегти від падіння капітальних інвестицій! https://blogs.pravda.com.ua/authors/zubko/60b0ab3ee70c0/