https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/kazanzhy/69271900cab75/ ukrpravda@gmail.com (Зоя Казанжи) Wed, 26 Nov 2025 16:13:04 +0200 Цю справу вже встигли назвати "справою Одрекс". Нагадаю фактичні речі: 1. В Одесі розгорівся медичний скандал, пов'язаний зі смертю відомого одеського бізнесмена, засновника корпорації KADORR Group, Аднана Ківана, який помер 27 жовтня 2024 року. 2. З червня 2024 року пацієнт спостерігався і лікувався в Одрексі. 3. Причина смерті за версією слідства: сепсис, який розвинувся на тлі онкологічного процесу. 4. Висновок експертизи: смерть була умовно попереджувальною. Слідство вважає, що за своєчасної діагностики та належного лікування пацієнт міг би прожити значно довше. Лікарі припустилися суттєвих порушень у наданні медичної допомоги, не забезпечивши належного реагування на ознаки ускладнення та не вживши необхідних заходів для його своєчасного лікування. 5. Оголошення підозри: 25 жовтня 2025 року. Підозрювані – двоє лікарів клініки "Одрекс", це Віталій Русаков, лікар-хірург, завідувач хірургічного відділення та Марина Білоцерківська, лікар-онколог. 6. Кваліфікація злочину: ч. 1 ст. 140 Кримінального кодексу України (Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником, що спричинило тяжкі наслідки для хворого) 7. Додаткові обставини у справі: арешт корпоративних прав клініки. А тепер давайте розбиратися. Всі, хто захищає Одрекс, сфокусовані зараз не на медичному скандалі, а на тому, що арештовані права і що бізнес у Одрекса "віджимають". З Києва, ця справа публічно виглядає так: один приватний бізнес зводить рахунки з іншим приватним бізнесом. Звісно ж, це зручний привід переключити увагу і емоційно підживлювати людей тим, що "поганий" бізнес нищить "хороший бізнес". Одрекс захищає київська адвокатська компанія "Міллер". Публічно адвокати компанії артикулюють про "невинуватість лікарів", говорять про "змову" та зводять всю справа до "бізнес-конфлікту, замаскованого під справу про лікарську недбалість". І вже про саму лікарську недбалість мало хто говорить. І ще одне. Я бачила купу текстів на тему, чому МОЗ стоїть осторонь цього всього? У МОЗ, нарешті, створили комісію щодо перевірки дій лікарів і медичного закладу. І що ми спостерігаємо тепер? Знову крики, що це тиск! А хіба профільне міністерство не має права перевірити медичні дії? При такому переключенні уваги за кадром залишається одне: встановлення істини щодо якості медичної допомоги, яка призвела до смерті пацієнта. Але ж ця справа первинно стосується права пацієнта на життя та встановлення медичної істини, а не на фінансове збагачення чи переділ бізнесу. Хіба не так? Родина публічно заперечила будь-який інтерес у корпоративних правах клініки "Одрекс" як бізнесу. І наголосила, що мета цивільного позову – не заволодіння клінікою і не блокування її роботи. Робота Одрексу не припинялась ні на один день, до речі. Більше того, якщо вже про "медичний бізнес". Ківан Аднан побудував прекрасну лікарню Швидкої допомоги в Одесі. І передав її громаді. Безкоштовно. А от Труханов і компанія передали цю клініку... приватній медичній структурі. І громада це проковтнула. Що мав би зробити Одрекс з самого початку? На мою думку, варто було би включитися в комунікацію з рідними і розібратися, а що саме сталось в клініці в ніч на 27 жовтня, коли пацієнта було доставлено в лікарню з гострими болями? Знаєте, я побачила сюжет одного телеканалу, де журналістка детально розповідала про хірурга Русакова і ДВІЧІ (!) повідомила про те, що смерть Ківана Аднана настала ПОЗА стінами клініки. І це – абсолютна брехня. Саме в Одрексі помер Ківан Аднан. Але ж хтось переконав журналістів у зворотному. І це при тому, що такий факт дуже легко перевіряється. Навіщо спотворювати навіть очевидні факти? Щоб що? Приблизно через тиждень після смерті, рідні Ківана Аднана звернулись до правоохоронних органів з заявою. Вони мали на те поважну причину і вона, звісно, буде оприлюднена в суді. А тепер я хочу, щоб ви зрозуміли, чому саме я про це пишу. Я знала Аднана Ківана з 1995 року. Я добре знаю його дружину, дітей, найближче оточення. Я багато часу провела у розмовах з цією людиною. Блискуче освіченою, знавця 4-х мов, нестандартно мислячою і справедливою. А ще Ківан Аднан щедро і масштабно допомагав багатьом, хто звертався по допомогу. Оплачував складні і дороговартістні операції, купував квартири нужденним, оплачував навчання, платив стипендії підтримки дітям із малозабезпечених родин і дітям-інвалідам тощо. На початку 2000-х років він якось проходив повз гуртожиток, де жили незрячі люди. І побачив, в якому стані там душові, кухні, кімнати. Тоді він прийняв рішення розселити бідуючих людей. О, як тоді кричали в Одесі, що "Ківан хоче забрати будівлю на ласому шматку землі"! Ківан Аднан купив тоді більше 70-ти квартир незрячим людям. Звісно, ніяку будівлю він не забирав і вона, наскільки я знаю, прийшла в повну непридатність. Потім хтось, певне, таки забрав за безцінь. Ківан Аднан один із небагатьох і в місті, і в країні, хто не прогнувся під Януковича-Пшонку свого часу і не віддав ніякої долі свого бізнесу. Якось я йому сказала про когось: дістав вже, ну що, не можна розібратися з ним? І у відповідь прозвучало: не буду ні з чим розбиратися, все віддаю на руки Бога. Так, Ківан Аднан був ревносним мусульманином. Глибоко віруючою людиною. Ми розмовляли з ним багато про віру. І це завдяки йому я прочитала Коран українською, як тільки з'явився переклад. Ківана Аднана похоронили за мусульманськими традиціями на мусульманській частині цвинтаря в Одесі. І ви серйозно думаєте, що всі експертизи проводили задля того, щоб забрати Одрекс у власність? Ви серйозно думаєте, що це звичайний "бізнес-конфлікт" і родина хоче приміщення чи лікарню? От серйозно?! А тепер про лікаря Русакова. Того самого, який показував на браслет на нозі і говорив: "найкращі браслети – найкращим лікарям". Того самого, який постить зараз в соцмережах фотки із спортзалу і хизується, як з користю він проводить час, будучи відстороненим від медичної практики. Так от, Віталій Русаков був знайомий з пацієнтом не один місяць. На різних посадах у лікарні (а там цікаві були посади, карʼєра пішла вгору, коли у 2022-му році не всі лікарі залишились в Україні) він піклувався про Ківана Аднана під час його лікування там. Лікуватися в Одрексі довго – це витрачати чималі кошти. Нічого особистого, просто бізнес. Знаючи щедрість Ківана Аднана, я не здивуюсь, якщо, окрім грошей, дарувались і інші подарунки. Але це моє припущення. А от Віталію Русакову Ківан Аднан подарував квартиру в одному із своїх будинків, і зробив там гарний ремонт. Цей факт легко встановити і ще легше довести. А на весілля Віталія Ківан Аднан подарував йому машину -Lexus. Ключі вручили прямо на церемонії. І ця людина зараз публічно стверджує, що він його не лікував, особливо останнім часом – "останні три місяці". Ох, як цікаво. А тепер напишу про те, про що маю підтвердження мінімум з двох джерел (журналістський стандарт). Як розповідають очевидці, Віталій Русаков запропонував Ківану Аднана одне із оперативних втручань (операцію) провести у того... вдома. Це, мовляв, швидко і безпечно. Так і зробили. Ківан Аднан мав довіру до цього лікаря. Слухався і підкорявся. Мова ж про здоров'я, а це ж лікар! Який потім скаже, що він поняття не мав про лікування пацієнта, а якщо і мав, то це було давно. Так от, операцію зробили – встановили дренаж. Таке оперативне втручання має відбуватися в спеціально обладнаній операційній і в стерильних умовах! Це елементарне правило, база хірургії, було проігноровано, розумієте? Той дренаж виявили після смерті. І це вже не просто про випадковість, як ви розумієте. І ще дещо виявили. В суді будуть представлені відповідні матеріали. Але про це публічні захисники Одрекса мовчать. Чи була доцільною запобіжна міра лікарю у вигляді цілодобового арешту? Не думаю. А щодо онколога Марини Білоцерківської, то її звільнили через пару місяців після смерті Аднана Ківана. Чи повʼязане звільнення з розслідуванням, не знаю. Може, випадковість. Ще одне питання, яке багатьох хвилює: а чому така заможна людина не поїхала лікуватися за кордон? До речі, часто таке пишуть ті, хто одночасно розповідає про прекрасну вітчизняну медицину. Так, Ківан Аднан міг дозволити собі лікування будь де. За розповідями очевидців, саме в Одрексі його переконували, що вони справляться, що викличуть будь якого лікаря з будь якої Швейцарії. Лікуватися ж краще вдома. Ще раз підкреслю: була довіра до клініки і до керівництва. Бо справді, навіщо їздити/літати, коли клініка тебе забезпечить необхідним лікуванням? А клініка в цьому переконувала і запевняла. Зауважу також, що Ківан Аднан і його родина залишались в Одесі з самого початку повномасштабного вторгнення. Ні на секунду не сумніваючись в Україні. І допомагаючи Україні від 2014-го року. Тому вимога родини зараз досить проста: винні у недбалості, яка призвела до смерті, мають нести відповідальність. Клініка прийняла рішення захищати своїх лікарів. Підняла на ноги медичну спільноту. Молодці, звісно. А могли би піти цивілізованим шляхом і розбиратися з тим, що сталось насправді, не покриваючи нікого. Хіба Одрекс не зацікавлений в істині? Хіба Одрекс не зацікавлений в тому, щоб подібне не повторювалось? Хіба Одрекс не зацікавлений уберегти своїх потенційних пацієнтів від подібних випадків? І Я розумію, що корпоративну солідарність ніхто не відміняв. Але коли журналісти роблять відверту лажу, порушують професійні чи етичні стандарти, то саме журналістське середовище першим втручається і називає речі своїми іменами. Бо піклується про честь професії. Бо так нормально. Бо це вбереже від подібних помилок в майбутньому. Одрекс пішов іншим шляхом. Це хороша клініка. Але все частіше про неї говорять як про ту, де гроші стали важливіші за пацієнтів. Говорять, що зміни на гірше почалися 3 роки тому. Можливо, це пов'язане з відтоком кадрів. Тоді тим більше варто бути зацікавленими в не повторенні подібних фатальних помилок. Вимагаючи справедливості, родина Ківана Аднана підтримує тон поваги до процесу та медичної професії в цілому. Вони не давали жодних коментарів з тотальною критикою всіх і всього. Рідні мають претензії до конкретних дій конкретних лікарів та клініки, а не до медичної галузі загалом. Варто про це пам'ятати і не бігти заламувати руки. Прохання до Одрексу було по-людськи зрозумілим: давайте встановимо істину. Знаючи родину досить давно і довго, я беру на себе сміливість стверджувати наступне: справедливість для померлого – медична та юридична, – є їхнім єдиним і справжнім мотивом, а всі інші фінансові чи бізнесові питання – вторинні і вони взагалі не стосуються їхніх інтересів. Коли я писала цей текст, стало відомим, що Одрекс перереєстрував юридичну особу, призначив там іншого директора. Все, певне, для того, щоб допомогти слідству розібратися. І це означає, що та юридична особа, до якої є претензії, вже мертва. Кожний із нас має право на життя. І наші життя скінченні – люди вмирають через природні обставини, через невиліковні хвороби, через війну, навіть через лікарську помилку, на яку лікарі мають право. Але люди не мають вмирати через лікарську недбалість чи медичний непрофесіоналізм. https://blogs.pravda.com.ua/authors/kazanzhy/69271900cab75/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/kazanzhy/6381e4f91a4d9/ ukrpravda@gmail.com (Зоя Казанжи) Sat, 26 Nov 2022 11:05:45 +0200 Я не знайома особисто з головою Одеської обласної ради Григорієм Діденко. Та і навряд чи він знаєте про моє існування. Я про його знаю. Бо він очолює обласну раду однієї із найбільших областей України – і за площею, і за кількістю населення. І він був обраний до обласної ради по квоті партії Слуга народу. Отже, є представником більшості, яка має всі можливості якісно впливати на те, що відбувається з нашим життям. А ситуативну більшість в обласній раді складають партія Слуга народу, залишки ОПЗЖ, зібрані під крило одним одіозним бізнесменом та ситуативно партія міського голови Одеси Довіряй ділам. Це я бачу по тому, як голосують за ті чи інші рішення в обласній раді під час сесій наші народні. Я подивилась на біографію пана Діденка, яка є у відкритих джерелах. Він фінансист за фахом, закінчив Карпатський університет імені Августина Волошина в Ужгороді. Працював за кордоном. Був у бізнесі – в Ужгороді, в Донецьку, на Миколаївщині та на Одещині. Тобто, виходячи із формальних речей, він має добре аналізувати, розуміє, як влаштовані сучасні системи – від фінансових і до політичних, має досвід публічного управління і, як я думаю, прозахідно орієнтований. Більше того, його дружина обрана до Верховної Ради від партії Слуга народу. Досить по-європейськи, скажу я вам. Я бачила такі подружні пари в Швеції, наприклад. Коли чоловіка обирали мером, а дружину – до шведського парламенту. Такі сім'ї присвячували себе не просто політиці, а в буквальному сенсі служінню своєму народу. Так от, чому я пишу такий довгий вступ. Бо я одна із тих, хто останніми днями гучно говорять на одну і ту ж тему, звертаються з одним і тим же питанням: чому заступником в обласній раді і досі, попри незаконність призначення, є депутат від партії ОПЗЖ Вадим Шкарівський? Нагадаю, хто це такий. 15 лютого 2022 року, коли розвідки світу відкритим текстом волали про неминучість вторгнення росії, саме ваш заступник Вадим Шкарівський, на позачерговій сесії Одеської обласної ради територіальну оборону, про створення якої (із значним запізненням!) там йшлося, назвав "бандформуванням". У лютому 2021 року той же Шкарівський називав події на Майдані "державним переворотом". І звинувачував 5 канал в тому, що журналісти "закликали людей вбивать і палить". В грудні 2020 року, на сесії, яка відбулась 24 грудня, Шкарівський заявив, що Революція Гідності "розвалила державу". В червні 2019 року той же Шкарівський був одним із ініціаторів звернення до вже нового президента та до Кабінету міністрів щодо скасування закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної". В 2014 році він поширював фейки про кількість загиблих 2 травня в Будинку профспілок. Перед самим вторгнення заявив, в унісон з російськими пропагандистами, що "сьогодні Міноборони Російської Федерації заявило, що всі військові частини закінчили свої планові навчання та повертаються до місць своєї дислокації". Тепер ми з вами знаємо, до яких "місць" вони повернулись і що з тими місцями сталось. Тобто, розумієте, яка людина є другою особою в області? Я не сумніваюсь, що Шкарівському і його подєльникам Революція Гідності, Майдан зламали плани. Все йшло прогнозовано і прекрасно, а тут якісь вимоги свободи, справжньої незалежності, орієнтації на Захід та інша дурня і "бандформування". Я думаю, що голова облради Діденко не може всього цього не знати. Бо якби не знав, то це одна історія. А якщо знає і йому ок, то це вже зовсім-зовсім інша історія. Дуже сумна. Окрім всього перерахованого, Шкарівського занесено в базу даних центру "Миротворець", який займається відстеженням злочинів проти засад національної безпеки та державного ладу України. Що найбільш цікаво. Або дуже показово. Спробуйте знайти у відкритих джерелах детальну біографію Шкарівського. Немає. Все приховано і закрито. Ні про досвід роботи, ні про родину немає нічого. Розуміючи, як тут, в Одесі, стриножили і підкорили полковника ЗСУ, голову Одеської обласної військової адміністрації Максима Марченка, я навіть не сумніваюсь, яка йде гра-боротьба за Одесу і Одещині і які ставки на кону. Бойовий офіцер виявився абсолютно неспроможним вибудувати і здійснювати незалежну діяльність. А як по-іншому, якщо твоїм так званим "радником" є колишній лідер і натхненник з'їзду сепаратистів в Северодонецьку Сергій Гриневецький? 2 грудня 2022 року має відбутися чергова сесія Одеської обласної ради, де знову буде винеситися питання про звільнення опезежиста Шкарівського. Свою точку зору з приводу ситуації висловили практично всі лідери громадської думки Одеси і Одещини. Ми єдині – Шкарівський має піти. Я знаю, вони думають, що в черговий раз все спуститься на гальмах. Що війна і виснаженість громадянського середовища. Що все "порєшають". Але ні. Всемогутній лише український народ. Той народ, який зараз захищає країну і виборює свою свободу. Той народ, який стікає кров'ю і жертвує найкращими своїми синами і доньками. Той народ, який не здолали в 2014 році. Той народ, який зумів захистити Одесу в 2014 році. Той народ, який зможе і буде захищати свої інтереси і зараз. Не дозволяючи шкарівським залишатися при владі. https://blogs.pravda.com.ua/authors/kazanzhy/6381e4f91a4d9/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/kazanzhy/637cbc0dc777f/ ukrpravda@gmail.com (Зоя Казанжи) Tue, 22 Nov 2022 13:09:49 +0200 Не так давно я написала пост в Facebook про відновлення країни після війни і про те, за якими принципами це має відбуватися. Пост несподівано викликав досить широкий резонанс. Коментатори ділились своїм баченням і багато писали про екологію, про екоурбаністику і про "зелені рішення", які мають бути в основі стратегії відбудови, порівнюючи це з рішеннями, які давно стали звичайними для ряду європейських країн. Ми всі маємо плани на те, що будемо робити після війни. Але вже зараз зрозуміле одне: після війни у кожного із нас буде багато роботи. Найважливіша – відбудова країни. Як і за якими принципами ми вибудовуватимемо, відновлюватимемо, створюватимемо Україну заново – це найважливіше стратегічне питання зараз. Чий досвід для нас важливий? Яких принципів маємо дотримуватися? Які підходи актуальні? Які країни можуть бути прикладом? Європейські? Азійські? Південно- чи Північноамериканські? Звісно, можна сказати, що спочатку треба закінчити бойові дії, а вже потім планувати і фантазувати. Бо і справді повну картину ми матимемо після закінчення бойових дій. Але, цитуючи фразу, яку приписують Черчиллю: "навіщо нам воювати, якщо ми не підтримаємо нашу культуру", проведу паралель і скажу – країна воює, щоб бути вільною, цивілізованою, комфортною і розвиненою. І я дуже хочу, щоб ми відбудовувались не так, як зараз в Європі, Сингапурі чи у Гонконзі. Я би хотіла, щоб ми відбудовувались крутіше і сучасніше – так, як в тих країнах може бути через 10-15 років. Буду говорити про природоорієнтовані рішення. Це визначення означає стале управління та використання природи для подолання суспільних викликів. А виклики ці стосуються пом'якшення наслідків зміни клімату, збереження біорізноманіття, покращення благополуччя та здоров'я людей. Погоджуюсь, що звучить досить футуристично. Зміна клімату? Невже це аж така актуальна тема для країни, яка має щонайменше 3 мільйони гектарів випаленого лісу, бо там йшли бойові дії?! Біорізноманіття? Та у нас пожежі були майже на 40 нафтобазах! Благополуччя людей? Яким чином, якщо ми маємо одні із найбільших в Європі мінні поля?! От саме тому, що нам доведеться не лише долати наслідки бойових дій, а і створювати нове і сучасне з нуля, тема природоорієнтованих рішень стає наріжною і важливою. Громадяни, державна влада, бізнес мають знати про зелені рішення в містах і починати їх втілювати в життя. Бо кожний із нас має право жити у здоровому середовищі, а не дихати забрудненим повітрям та "милуватися" сірими стінами сусідніх будинків. Повторюсь. Розуміючи всі виклики військового часу, ми повинні і маємо проєктувати своє майбутнє. До війни Україна посідала 8 місце в Європі за рівнем забруднення повітря. Це з дослідження 2018 року, яке проводило UNDP. Третина населення має хвороби органів дихання. Враховуючи бойові дії і їхній вплив на екологію, ці цифри, скоріше за все, є ще сумнішими. Загальна площа зелених насаджень у наших містах – менше 1 відсотка площі країни! І це ДО війни! Зрозуміло, що зараз, через знищення інфраструктури, цей відсоток став ще меншим. Наша країна має понад 6 000 сміттєзвалищ і четверта частина не відповідає нормам безпеки. Розчищення деокупованих територій передбачає, що логічно, створення нових сміттєзвалищ та розширення існуючих. І необхідність швидко вивозити сміття, в тому числі і небезпечне, не дуже сприяє дотриманню безпекових норм. На жаль. Ще наведу такий приклад. Він з часів Першої світової війни. У 2011 році науковці провели дослідження ґрунтів довкола бельгійського містечка Іпр – одного з головних полів бою часів Першої світової. І тоді встановили, що вміст важких металів у ґрунтах, навіть через 90 років після їх забруднення, все ще перевищує норму. Наслідки війни відгукуватимуться довго. Тому актуалізація природоорієнтованих рішень надзвичайно важлива у нинішніх умовах. "Творити майбутнє, а не відновлювати минуле" – так звучить основне повідомлення від Всесвітнього фонду природи WWF – Україна. Ця тема має зараз бути на радарах тих, хто у містах і селищах займається процесами управління. Злочини проти довкілля не помітні одразу. Але вони даватимуть про себе знати довгі роки. Звичайні речі стають важливими, коли нас їх позбавляють. Що, власне, і відбувається зараз. Прикладами природоорієнтованих рішень у містах є зелені дахи або стіни, які регулюють вплив високих температур, затримують дощові води, зменшують забруднення та поглинають вуглекислий газ, збільшуючи біорізноманіття. Зелений дах свого часу створили на Віллі Олімпія у Дніпрі. Озеленили легким органічним субстратом завтовшки в 1 метр, що дозволяло заощаджувати на внутрішніх ресурсах та опаленні. Кияни на розі вулиць Волоської та Спаської створили Самосад. Раніше там був склад будівельного сміття. В Самосаду висадили квіти, овочі, посадили дерева. Конструкції саду зроблені з вторинної сировини – з піддонів і порожніх упаковок. Підключили розумне LED освітлення, що працює від сонця, встановили контейнери для сортування сміття, зібрали велосипедну парковку, змонтували сцену для подій. До речі, якщо хтось із вас має площу на даху чи терасу, можете спробувати втілите "зелене" рішення – невеличкий город, дощовий садочок, або, що найлегше, годівницю для пташок. У німецькому Штутгарті з 1986 року озеленяють дахи. Майже 60 відсотків площі цього міста займають зелені зони і більша частка із них розміщена на дахах. У Вінниці ще 5 років тому, а у Рівному 3 роки тому з'явилися зелені парковки. Це майданчики зі спеціальної бетонної плитки та лунками із землею, крізь які росте трава. У такий спосіб можна збільшити площу озеленення та поглинання дощових опадів. Заходи, які зберігають природу або використовують природу для вирішення екологічних і суспільних викликів, у світі застосовуються вже не перше десятиліття. Відбувається своєрідна інтеграція природоорієнтованих рішень – від кліматичної політики і до створення фінансових механізмів. Інфраструктурні інвестиції відбуваються з урахуванням саме природоорієнтованих рішень. У наших містах нічого не заважає створювати зелені зупинки громадського транспорту. Подібне рішення нейтралізує шкідливі викиди від транспорту, очищає повітря від пилу, затримує дощову воду та створює додатковий затінок. Все можливо, якщо розуміти, що наші міста мають бути в природі, а не природа в містах. Цьому розумінню гарно допомагають розумні колаборація, де: влада напрацьовує стратегічні документи, що дозволять втілити природоорієнтовані рішення в життя міста; бізнес приносить екологічну відповідальність в основу бізнес-стратегій; містяни об'єднуються, лобіюють та втілюють природоорієнтовані рішення в життя своїх міст та містечок, оскільки люблять себе у своєму місті і дбають про себе і про місто. Погані екологічні рішення коштують так само дорого як і хороші екологічні рішення. Для "дружніх до природи методів "господарювання" не потрібно більше грошей. Потрібно більше розуміння, фаховості та бажання. Якщо вас зацікавила тема, більше тут: портал природоорієнтованих рішень https://nbs.wwf.ua/ або https://wwf.ua/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/kazanzhy/637cbc0dc777f/