https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/sumar/56eff99d3e77c/ ukrpravda@gmail.com (Вікторія Сюмар) Mon, 21 Mar 2016 14:39:41 +0200 Більше місяця країна живе з "підвішеним урядом". Сьогодні лідер фракції БПП знову чітко заявив: президентська політична сила не може працювати з Яценюком. Без підтримки найбільшої фракції парламенту, а саме БПП, жоден уряд працювати не зможе. Це добре розуміють в НФ. І саме ця позиція наших партнерів потребує якнайшвидшого рішення, бо такий стан речей точно не сприяє покращенню ситуації в країні. Зараз "м"яч на полі" БПП і Президента. Оскільки без них рішення по Кабміну не може бути прийнято, саме БПП має офіційно запропонувати кандидатуру прем"єра, його програму та, очевидно, сформувати під нього коаліцію. Бо Президент не може подати нового прем"єра в Раду без подання коаліції. Думаю, це варто зробити максимально публічно і говорити відверто з фракціями і українцями. І не лише вночі на Банковій. Не секрет, що розмови вночі на Банковій тривають останні півтора року. Але їх результат поки що: Яценюк і НФ в усьому винні, хоч розмови, зауважте, не випадково ведуться саме на Банковій... Так, Яценюк і НФ взяли відповідальність на себе за всі непопулярні рішення, свідомо йдучи на падіння рейтингу, бо інакше краіну б чекала фінансова та економічна катастрофа в часи війни, хоч 10 міністрів в уряд були делеговані туди саме БПП, Президент контролює більшість силових структур, від яких залежить реалізація справедливості, і фракція БПП голосувала за базові ініціативи уряду, бо жодного рішення без БПП в принципі не може бути ухвалено в Раді. Ми отримали за це чимало ударів, в першу чергу від партнерів по коаліціі, які почали розхитувати ситуацію, аби в зручний момент відмежуватися від уряду, який змушений був зробити надзвичайно непопулярні кроки (одне підвищення тарифів ЖКГ – це електоральн вбиство будь-якого уряду). Всі розмови про те, хто заважає призначити технократичний уряд, це ніщо інше, як бажання взяти прем'єрську посаду і уникнути відповідальності за його майбутню роботу, аби завжди можна було сказати: "ну ми розуміли, що Гройсман не найкращий варіант, але деякі фракції завадили уряду реформаторів". Це як мінімум не по партнерськи. А постійні закиди на адресу один одного точно не сприяють партнерській роботі в Раді. 
Якщо фракція БПП підтримує технократичний уряд, хай публічно висуває Наталю Яресько і іі програму, починає прозорий процес консультацій не лише на Банковій, але й на Грушевського, бо парламент знаходиться саме там. Фракція НФ не може мати позиції щодо питання, яке навіть не обговорювала. Дехто з прагматів вважає, що технократичний уряд без парламентської підтримки не працюватиме. Але для того, щоб отримати таку підтримку треба як мінімум почати консультації. В Раді. З депутатами. Я особисто точно підтримаю таку пропозицію по Яресько. 
І найголовніше. Завжди вважала, що суть політики – знаходити компроміси і йти вперед, а не постійно уникати відповідальності з бажанням першим запостити "месиджі" і задати зручний для себе дискурс... Нас всіх рано чи пізно оцінюватимуть за результатами, а не за словами. А досягнути цих результатів можна лише спільною – партнерською! – роботою. Щоб ця робота відбулася, треба менше критичних слів, а більше конкретних справ і грамотних, а не емоційних рішень... Без двох найбільших фракцій не буде жодної коаліції, жодного уряду та стабільності. Ми приречені партнери, які мають не постами обмінюватися, а чесно і прозоро домовлятися. Якщо ми цього не можемо, то цей парламент не має жодних шансів на існування... https://blogs.pravda.com.ua/authors/sumar/56eff99d3e77c/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/sumar/5448f5febe7ea/ ukrpravda@gmail.com (Вікторія Сюмар) Thu, 23 Oct 2014 15:35:10 +0300 Російська школа пропаганди претендує називатися класикою, залишивши Йосипа Гебельса далеко позаду. Міфотворчість, відверта брехня, постановочне відео та абсурдні месиджі – це стандарт перетворення ЗМІ в пропагандистську машину для інформаційної війни. Коли ми робили все, аби припинити мовлення цих "інформаційних гармат" в Україні, не врахували, що Russian style пропаганда досить легко впровадити і в українських ЗМІ. Особливо там, де росіяни є власниками і топ-менеджерами. Яскравий приклад – телеканал Інтер. Він давно виступає інформаційною машиною в інтересах власника Льовочкіна та Фірташа, видаючи по 6-8 нищівних сюжетів по уряду, НФ, Самопомічі та рекламуючи Ляшка спільно з Оппозиційним блоком. Зрозуміло, що про жодні стандарти в тих сюжетах не йдеться, зрозуміло, що видумані експерти та постановочне відео вже сприймаються нормою. Але вчорашній фільм, який "клєпали" поспіхом, бо в програмі передач його не було й близько, але втиснули його в самий прайм – це вже серйозна конкуренція з інформмашиною Кремля в мистецтві пропаганди, або ще гірше – це зрежисована Кремлем атака на тих, хто не пішов на "договорняк" з Путіним і відстоює західний курс. Один з елементів фільму – звинувачення Пашинського в атаці на малазійський Боїнг – це вершина фантазії інтерівських чи кремлівських креативників. Особливо після зовсім інших висновків міжнародних експертів. Бажання Кремля відволікти увагу від того, що зразковий злочин міжнародного тероризму вчинили проросійські сепаратисти – цілком зрозуміле. Питання лише навіщо цей абсурд тиражує український телеканал? Може тому, що не зовсім український? Адже 29% Інтеру належить російському ОРТ, управляє ним громадянин Росії Ігор Шувалов, а інші власники Фірташ та Льовочкін мають дуже дружні стосунки з багатьома російськими політиками та бізнесменами, бо роками будували схеми газової залежності Україні від Росії, які вдалося поломати лише зараз? Всі ці речі очевидні, адже глядача очевидно перегодовують "пропагандистським фастфудом" в російському стилі, забуваючи, що "Україна – не Росія", що українці завжди вміли читати "між рядків", і що тут завжди була і сподіваюся буду конкуренція, як політична, так і медійна. Говорячи мовою піарників – "не работает". А висновки зробимо. Системні. Про стан телерадіопростору та медіаосвіту, аби українців далі не перетворювали на "інформаційних зомбі" а ля сучасна Росія. Завжди була переконана: в Україні немає сенсу конкурувати кількістю пропаганди, тут варто конкурувати правдою, і справами. https://blogs.pravda.com.ua/authors/sumar/5448f5febe7ea/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/sumar/53da30d0c4b20/ ukrpravda@gmail.com (Вікторія Сюмар) Thu, 31 Jul 2014 15:04:32 +0300 "Новий парламент країні потрібен, аби провести реформи, без яких вже ніяк далі не можна, а нинішний склад на це неспроможний". Це, здається, основна теза прихильників негайних перевиборів? Тоді треба розібратися: чи означає новий парламент негайні і потрібні реформи? Так, державі з парламентською формою правління, справді потрібен парламент, спроможний дати відповіді на ключові сьогодні для країни питання – як сформувати сучасну та ефективну армію та спецслужби у ситуації перманентної військової та терористичної загрози; як стимулювати економіку, охолоджену кризою та війною, провести її демонополізацію та деолігархізацію; як забезпечити обіцяну децентралізацію та ефективне самоврядування; як запроваджувати страхову медицину та реофрмувати освіту; як реформувати державну службу, забезпечити дерегуляцію та прозорість, гарантувати право власності та незалежний суд; як стати енергоефективними тощо. Для цього в парламенті мають бути люди 1) які мають бачення реформ та напрацьовані проекти законів; 2) люди, які мають волю до змін і усвідомлюють їх неминучість; 3) люди, не залежні від бізнес інтересів своїх спонсорів, переважно великих олігархів. І тут головна проблема: за нинішньою виборчою системою на проходження до парламенту мають шанси лише ті, хто має підтримку цих самих олігархів, бо швидка кампанія вимагає десяткив-сотень мільйонів доларів та наявність медіа ресурсу. І що далі в Раді робитимуть люди, які туди потрапили за кошти великого бізнесу та через картинку з телеканалів олігархів? Проводити деолігархизацію? Забезпечувати прозорість? Знімати податкові преференції? А якщо ні – то яким тоді коштом створювати армію, реформувати освіту та медицину? Що показав минулий четвер? Одну просту річ: навіть на фоні війни, на фоні можливого дефолту і можливості втратити бізнеси разом з втратою країни, олігархічні групи не готові зменшувати свої надприбутки і будуть торгуватися до останнього. Всі ті, хто замість голосування за секвестр бюджету, вирішив розпочати політичну гру в "несила терпіти бути з регіоналами в одній залі і негайно йти на вибори", насправді зіграли на боці олігархів. Цілком свідомо. Аби захистити їхні і свої гроші, які так потрібні на вибори. Це очевидні речі. Що робити, аби це змінити? Перша реформа мала б бути реформою виборчої системи. Новий парламент після революції на Майдані має стати результатом відкритого "соціального ліфту" для тих, хто має знання та мотивації боротися з існуючою системою та створювати нові єдині для всіх правила. Парламент має бути обраним за пропорційною системою з відкритими списками, зниженим виборчим бар"єром та дозволеними блоками. Політичні партії мають фінансуватися з бюджету, політична реклама має бути заборонена (бо політика – це робота партій з виборцями внизу, а не спілкування розкрученого лідера з народом винятково в телевізорі), медіа мають забезпечити вільний доступ всім учасникам виборів. Варто подумати також про те, чи не встановити обмеження для власників великого бізнесу бути і медіа-власниками, гарантуючи одночасно прозорість медіавласностості. Такі обмеження иснують в тій же Грузії. Адже, український досвід показує, що власниками найбільш якісних українських видань є журналісти, які самі і творять ці видання, Натомість чергова олігархічна війна ЛьовочкінVSКоломойський лише доводить як вони звикли використовувати свої медіаресурси. Отже, очевидно, що запит на реформи знізу є. Це довели мільйони українців на Майдані. Тепер час довести чи є реальна воля до реформ зверху? Новий Закон про вибори, описаний тут, розроблений громадськими організаціями. Він є. Його треба лише прийняти. І дуже б хотілося почути позицію керівників держави та всіх фракцій щодо реформи, яка є фундаментом всіх інших реформ. І останнє: якщо не працюватимуть механізми соціальних ліфтів, реального представництва та народовладдя, то знову головним місцем демократії буде вулиця. Тільки цього разу зі зброєю і людьми, які вже добре вміють нею користуватися. Третя революція буде значно менш красивою, тому не зайве було б подумати про політичну еволюцію. У зв"язку з цим – пропозиції від партії ВОЛЯ: Звернення Ми закликаємо об"єднатися.  Це заклик до всіх тих, хто прагне нових і єдиних для всіх правил, чесної і прозорої політики, держави в інтересах людей, а не чиновників та олігархів. Ми закликаємо об"єднатися для того, аби відстояти нову виборчу систему, яка б дозволила провести вибори в інтересах виборців, і дала можливість українцям розуміти за кого вони голосують.  І пропонуємо об"єднатися на позачергових виборах до Верховної Ради всім тим політичним силам, які поділяють наші бачення реформ в України – очищення влади через люстрацію та реформу державної служби, створення сучасної та боєздатної армії за швейцарським зразком, появу якісного суспільного мовлення та забезпечення медіаринку, захист прав власності, демонополізація та деолігархізація економіки, створення незалежного суду.   Першим кроком до об"єднання має стати наша спільна боротьба за нову виборчу систему. Ми підтримуємо проект Закону про вибори, який розроблений громадськими організаціями та передбачає пропорційну виборчу систему за відкритими списками. Такий підхід дасть можливість зменшити вплив великого капіталу та адміністративного ресурсу, зняти частину політичної корупції, забезпечити прозорість виборчих списків. Ми також виступаємо за повернення виборчих блоків, які б дали можливість об"єднання патріотичних та демократичних сил, та закликаємо сформувати такий виборчий блок для практичного втілення тих ідей, які підтримали мільйони українців на Майдані. Весь наш досвід свідчить про те, що об"єднавшисть ми можемо протистояти системі грошей, корупції та сили.   Зараз – час об"єднуватися та досягати мети: нової та успішної України. https://blogs.pravda.com.ua/authors/sumar/53da30d0c4b20/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/sumar/534690080fea9/ ukrpravda@gmail.com (Вікторія Сюмар) Thu, 10 Apr 2014 15:35:20 +0300 ...Це просто окремі цитати, якими російська пропаганда "інформує" росіян та світ про Україну та українців. Ще недавно все це активно дивилися і українці, особливо – в Криму, на Сході та Півдні. Це варто прочитати, аби розуміти, якими методами користуються в інформаційних війнах для того, аби створювати "паралельну реальність", "реальність страшної загрози". Ось, наприклад, повідомлення ведучих – "журналістів" телеканалів: "Волки Майдана в овечьих шкурах. Премьер-министр Яценюк – член американской тоталитарной секты саентологов. И.о. Президента Турчинов – пастор баптистской церкви. Оранжевый экс-мэр Киева – член опасной секты пятидесятников и харизматов. Языческие культы у бойцов "Правого сектора" и проповедь ненависти к русским из уст священников греко-католиков. И.о. Президента Турчинов не только проповедует у баптистов, но и не раз был замечен среди харизматов, приверженцев очень вредного, опасного учения. Их собрания – это натуральное бесовство." 15.03.2014 РТР планета, ведучий. "Она попала в расстрельные списки, потому что была против Майдана. Ей пришлось бежать..." 12.03.2014 РТР Планета, ведучий "Притом Россия ни у кого ничего не отбирает. Мы не аннексируем никакую территорию. Мы возвращаем историческую правду." 13.03.2014 РТР планета, ведучий "В том, что произошло в Крыму и на Юго-востоке, виновата та украинская элита, которая последние 20 лет поощряла нацизм, которая считала всех людей, для которых русский язык был родным, людьми второго сорта..." 04.03.2014, РТР Планета, диктор "Агентство "Интерфакс" сообщает, что располагает информацией из украинской столицы от военно-дипломатического источника. Он утверждает, что в Киев уже прибыло около 300 представителей частных военных компаний и дает такое пояснение: "Речь идет о так называемых soldiers of fortune, имеющих богатый опыт боевых операций". НТВ Мир, 05.03.2014, ведуча "Вооруженный "Правый сектор" это реальная опасность, считают военные эксперты. Если выдать этим людям оружие, страну захлестнет волна террористических актов. Которые могут перекинуться и на южно-российские регионы. Украинские экстремисты уже не раз заявляли, их цель – Ростов-на-Дону, Воронеж, Краснодар." 13.03.2014 Россия 24, ведучий "Все сообщения при этом сопровождали фашистской символикой, которая, похоже, скоро на Украине будет легализована." 15.03.2014 РТР Планета, ведучий "В результате насильственного захвата власти в страну приходит совсем другой режим: наглый, циничный, жестокий. Закон, как и любые договоренности, даже при международных гарантиях для этого режима – ничто. Человеческая жизнь, да и самые простые вещи такие как: неприкосновенность жилища, язык, культура, права человека и гражданские свободы тоже. Во главе страны теперь баптистский проповедник Александр Турчинов, премьером правительства назначен по оглашенному ранее выбору США Арсений Яценюк. Любое несогласие жестко подавляется кровью и насилием." 02.03.2014, РТР Планета, Дмитрий Киселев А деяка "інформація" так би мовити практично від свідків, від "українців": "Сейчас ходят люди с оружием, с автоматом, которые говорят, что их основная цель – убить русских и евреев. Они всю жизнь об этом мечтали. Их дед так делал, их отец так делал..." 03.03.2014 РТР Планета, Евгений Жилин "Будущее неизвестно. То есть, если будет в Харькове тоже самое, что и в Киеве, где контролируется криминальными группировками, это не показывается нигде в новостях, каждый день огнестрельные ранения, убийства." 04.03.2014 РТР Планета, Евгений Жилин Російські політики теж не обмежують себе у праві на "політичні оцінки" та "аналіз ситуації": "То, что происходит сегодня на Украине – это попрание всех человеческих нормальных норм... на Украине сегодня закрыты все телевизионные каналы, в том числе российские, не пускают туда журналистов...Против тех людей, которые собираются уехать в Россию, тоже есть гонения. Если они будут скапливаться в случае проблем на границе – их будут обдирать и, не дай Бог, пропускать через "фильтр" "Правого сектора". 12.03.2014 РТР Планета, Михаил Меркелов, депутат Госдуми "Нам нужно дальше двигаться. А эта граница, рано еще делать ее навсегда. Вы говорите – навсегда! Значит навсегда бросить русских в Донбассе, в Херсоне, в Николаеве, в Днепропетровске, в Луганске, в Запорожье, в Одессе! Кусочек взяли, ну а те русские пусть погибают" 15.03.2014, Россия 24, Владимир Жириновский А це вже російська "інтелігенція": "Абсолютные фашисты, это – абсолютнейшие фашисты! Они как будто бы начитались-насмотрелись этих фашистских хроник СС и сейчас реально все это делают там!" 13.03.2014 РТР планета Олег Рой, Писатель "Сейчас на Украине действуют эскадроны смерти, очень сильно похожие на те, которые действовали в 43-ем, 45-ом, в 47-ом годах. Что отличало боевиков ОУН-УПА? Историки признают – изощренная, ритуальная жестокость, равной которой не было ни среди нацистов, ни среди других фашистских движений Европы..." 13.03.2014 РТР Планета, Александр Рудаков, руководитель экспертного центра Всемирного русского народного собора Ці цитати не потребують коментарів, вони говорять самі за себе. Перше враження: "Як страшно жити" в такій країні. І воно цілковито реалістичне, бо створюється через візуальний засіб – телевізор. Дивно, що це відбувається в 21 столітті, що в світі Інтернету та YouTubе можна не перейматися доказами і "гнати пропаганду" цілковито в стилі Геббельса і його знаменитої формули про "чим більша брехня, тим більше в неї вірять". Дивно, що це називається "журналістикою", і що депутати ПАРЄ вважають, ніби це підпадає під визначення "свобода інформації". Не менш дивно, що комусь дуже хочеться, аби всі ці "страшилки" від Кремлівської пропагандистської машини чули та бачили українці, аби настрої штучно "підігрівалися", аби паніка та переляк від міфічних образів з телевізору стали ледь не реальністю життя людей в Україні. Один з цих "комусь" – Геннадій Кернес, який вважає, що "люди заплатили за "послугу" і повинні її отримувати". Ще один "комусь" – секретар донецької міськради Богачев, який збирав провайдерів і переконував їх не виконувати рішення суду і включити російські телеканали. "У нас есть решение окружного административного суда Киева, которое обжаловано. При этом мы видим, что ваши договора не расторгнуты, решения суда о прекращении действия договора и о прекращении вашего вещания нет", – подає його слова Муніципальная газета. Висновок секретаря міськради – підстав для припинення мовлення немає, більше того, він видає гарантії від імені Нацради: "Национальный совет по вопросам телевидения и радиовещания продолжит мониторить в рамках своих полномочий вещание вашими телерадиокомпаниями, но никаких препятствий и силового давления на вас со стороны Национального совета не будет". До речі, ще до цієї розмови провайдер ТОВ Горізонт в Донецьку включив два російські канали – Росія 24 (Вести) та НТВ мир. Співвласником провайдера порушника є така собі Богачова Марія Володимирівна, дружина секретаря міськради. Нагадаю для всіх зацікавлених темою російських каналів: в ухвалі Окружного Адміністративного суду написано: "оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає розгляду справи". Покарання за невиконання судового рішення передбачене Статтею 382 Кримінального кодексу. https://blogs.pravda.com.ua/authors/sumar/534690080fea9/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/sumar/5342974a17124/ ukrpravda@gmail.com (Вікторія Сюмар) Mon, 07 Apr 2014 15:17:14 +0300 Що відбувається в східних регіонах? - Це ні що інше, як Другий етап російської агресії проти України. Фактично, проти України системно ведеться війна з боку Російської Федерації, спрямована на ослаблення та розчленування країни. Які завдання ставить перед собою Росія? - Захоплення адміністративних будівель та об"єктів критичної інфраструктури терористичними сепаратистськими групами, проголошення відокремлення регіонів та приєднання їх до РФ. - Дестабілізація політичної та економічної ситуації. - Зрив виборчого процесу. - Підривання влади в Києві, аби ситуація стала абсолютно некерованою і потребувала зовнішнього управління, без врахування позиції України. Росія прагне створити враження України як failed state Росія пробує відтворити на Сході сценарій Майдану, і в такий спосіб – порівнюючи сепаратистів з самоорганізованими ідеологічними групами – домогтися зміни влади та проголошення "незалежності". Далі – просити військової допомоги РФ. Хто це робить? - Інструментом для виконання завдань РФ є спеціально підготовлені сепаратистські групи, які координуються російськими спецслужбами. Їхні дії, зокрема використання зброї та проголошення завданням повалення конституційного ладу, де факто є різновидом тероризму. Які основні проблеми виявила минула неділя? - Правоохоронні структури на місцях пасивні у протидії сепаратистам. - Так звані "місцеві еліти" відверто підігрують сепаратистам. Що робить влада? - З огляду на вищеозначені проблеми потрібен час для переведення спецпідрозділів з інших регіонів. Їх переводять для виконання необхідних для протидії сепаратизму заходів. - Керівники ключових силових відомств на місцях координують проведення антитерористичних операцій в проблемних регіонах, аби відповідь була ефективною. - Посилює охорону східного кордону. - Верховна Рада завтра розгляне, і сподіваюся схвалить, цілий комплекс адекватних антисепаратистських заходів. Що обнадіює? - Сепаратистські групи не користуються активною підтримкою місцевого населення, яке серйозно занепокоєне загрозою дестабілізації і перетворення їхніх областей в невизнані анклави. - Як показує аналіз ситуації, без підтримки російських військ, шансів на "кримський сценарій", сепаратисти на Донбасі не мають. https://blogs.pravda.com.ua/authors/sumar/5342974a17124/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/sumar/533014d73d66e/ ukrpravda@gmail.com (Вікторія Сюмар) Mon, 24 Mar 2014 12:19:51 +0200 Пропаганда завжди тримається на розкручуванні простих і примітивних кліше, які "підлягають розповсюдженню". Класика жанру від російського ТБ – "екстремізм та радикалізм у Києві на Майдані". Для розкручування потрібна картинка, її цілком забезпечують люди зі зброєю на Майдані, які "вперто не хочуть її здавати" та роздутий міф про "Правий сектор". Цього цілком достатньо, аби тиражувати історії про постійну загрозу російськомовним громадянам від міфічних "бандерівців". Нову пропагандистську тезу, яка "підлягає розповсюдженню" від представників команди Віктора Януковича, озвучив екс віце-прем"єр Юрій Бойко: "Плохая у Януковича была власть? Плохая. Но территории не сдавала. А эти уже сдали". За якихось три тижні оточення Януковича збирається з силами і вже знаходить "аргументи на свою користь". Очевидно, що цю тезу – "здачу" Криму – будуть максимально піднімати на прапор за повернення групи "Янукович і Ко" в українську політику. Її будуть піднімати всі ті, хто вже почав виборчу кампанію і замість війни з ворогом, "активні бойові дії" проводить всередині. Тому є сенс відразу поставити декілька цілком очевидних питань тим, хто зараз активно просуває тезу про "здачу Криму". 1. Чи не тоді здали Крим, коли дозволили російській пропаганді впродовж 20 років працювати в Україні як в себе вдома, коли "нагинали" українські телеканали та журналістів відстоювати зовсім не українську позицію у редакційній політиці, коли поширювали через всі ЗМІ тези, випрацьовані кремлівськими технологами? Єдиною медійною альтернативою в Криму впродовж останніх років був кримсько-татарський канал АТР та ТРК "Чорноморка" бютівця Андрія Сенченка. Результат – віра більшости кримчан у "екстремістів-бендерівців" в Києві та доброго "батька" в Москві. 2. Чи не здавали Крим, коли призначали на ключові посади в Криму зовсім не місцевих, а представників "донецько-макіїївського" регіону, які в кримчан асоціювалися з криміналом та корупцією, і не додавали позитиву до офіційного Києва? 3. Чи не здавали Крим, коли всі ці роки сприяли входу саме російського, а не західного бізнесу в туристичну інфраструктуру, бо він найбільше пристосований до корупційних схем? 4. Чи не тоді здали українські території, коли екс міністр Лєбєдєв замість обороноздатності країни займався розпродажем військового майна? Для війни було б непогано мати підготовлені та навчені війська. Але ж за хронічною корупцією було не до навчань... 5. Чи не здали Крим тоді, коли виставили кримські спецпідрозділи на Грушевського та Інститутській проти людей на Майдані, протиставивши цим правоохоронні структури народу і загостривши їхні страхи щодо майбутнього покарання? Мова ж йде про спецпідрозділи, які лише за декілька днів до російської агресії втекли з Києва. Деморалізовані і налякані покаранням після Майдану, вони мали виконувати накази і проводити антитерористичні операції в Криму? Зрештою, не варто забувати, що коли перевдягнений російський спецназ під виглядом "кримської самооброни" займав там адміністративні будівлі, на східних кордонах України вже стояли російські війська. Чи не чекали вони, аби перетнути кордон під прапором "захисту прав російськомовних" на підставі того, що українська влада задіяла спецпідрозділи та війська проти "кримських самообронців"? І чи могли українські військові ефективно протистояти 22 тисячам добре навченим російським військовим? І чи реально хотіли протистояти, зважаючи що більшість з них місцеві кримчани? В контексті заяви екс віце-прем"єра також варто нагадати, що за інформацією Чуркіна, саме шеф Бойка – Віктор Янукович – попросив ввести російські війська на територію України... Це вельми оригінальна "державницька позиція" і "не здавання територій". Державницька політика починається з усвідомлення відповідальності за країну та життя кожного громадянина. Державницька політика можлива лише тоді, коли українські політики та посадовці не прагнутимуть заробляти на російських газових схемах, а діятимуть в інтересах власного народу, усвідомлюючи, що ці інтереси та прагнення зовсім не співпадають з баченням кремлівських очільників; коли розумітимуть залежність миру та стабільності в країні від легітимності дій влади у складний постреволюційний і де-факто воєнний стан у перехідний період до президентських виборів. Державницька позиція – це робота на реальну незалежність країни: формування українського інформаційного простору та пояснення української позиції назовні; формування виборчого дискурсу не на зручній темі протиставлення сходу та заходу, а на спільних тезах модернізації та реформ; це тривала і системна робота над обороноздатністю армії; це українська освіта, а не калька російських програм а-ля Дмитро Табачник; це, зрештою, реальна енергонезалежність та енергоефективність, без яких жодна інша незалежність – умовна. Юрій Бойко займався українською енергетикою багато років. Запам"ятався корупційним скандалом з купівлею газової вишки, просуванням інтересів Дмитра Фірташа та РосУкренерго, газових україно-російських схем. Він також запам"ятався об"єднанням енергосистем України з російським РАО ЄЕС, що зробило українську енергетичну систему більш залежною від північного сусіда. Але зовсім не був поміченим у впровадженні енергоефективних технологій та забезпеченні реальної енергонезалежності. Бойко, Янукович і Ко, які зараз вирішили переконати всіх, що вони "не здавали території", насправді "не здали території" лише тому, що продавали цілу країну. Продавали за 15мільярдів кредиту, знижки на газ та корупційні газові схеми, гарантії перебування у владі та власної недоторканності після років тотальної корупції та злочинів проти власної країни. ...Території "не здаються" за три тижні, цьому передують значно триваліші і складніші етно-соціальні, політичні та економічні процеси. Але замість того, аби в них розбиратися, значно простіше виголошувати пропагандистські тези... https://blogs.pravda.com.ua/authors/sumar/533014d73d66e/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/sumar/520e55057d5dd/ ukrpravda@gmail.com (Вікторія Сюмар) Fri, 16 Aug 2013 19:36:21 +0300 Єгора Соболєва та Ігора Луценка зараз судять на Смірнова-Ласточкіна. За те, що вони, як кияни прийшли в свій орган місцевого самоврядування – Київраду, та сіли у залі засідань. Нічого не псували, нікому не чинили спротиву, нікого не били. Просто були там, де мали повне право бути до кінця робочого дня. Що там робили активісти "Волі"? Відповідь очевидна: у понеділок до зали засідань Київради, які відповідно до Закону "Про доступ до публічної інформації" має бути відкрита для всіх киян, туди вже нікого не пустять. Очевидно, що у понеділок, коли депутати Київради зроблять чергову спробу легалізації простроченої Київради і наприймати купу потрібних їм рішень, влада згоне туди тисячі підневільних бюджетників та профспілки, і ними, разом з Беркутом, заблокує вхід. Думаю, навіть народним депутатам буде дуже складно потрапити до зали. Одна справа силою пробиратися через "Беркут", маючи статус недоторканності, інша – через натовп людей. Між тим, лише депутати за таких обставин можуть зупинити спроби провести сесію Київради. В понеділок побачимо, чи їм це вдасться, бо діяти на випередження сьогодні вже не вдалося. Влада не може собі дозволити провести вибори в Києві, які вона очевидно з триском програє. Напередодні 2015 нікому не потрібен такий "Сталінград" в столиці. Відтак, треба легалізувати те, що є, привчити, що влада може працювати без виборів, що з виборами можна маніпулювати, що їх можна ігнорувати. Теж гарний експеримент напередодні 2015. Але якщо з владою все зрозуміло, то питання до опозиції лишаються. Опозиції потрібні перемоги, люди підтримують тих політиків, які спроможні перемагати. Де ці потенційни переможці? Чому не роблять всього можливого, аби вибори в Києві відбулися? Де Віталій Кличко, якого підтримує 33% киян? Як він відстоює право киян обрати собі владу? Він буде в понеділок? І якщо його не цікавлять вибори в Києві через амбіції брати участь у виборах президента, то чому він бодай не відстоює самі вибори, бо президентські можуть відмінити за подібною до київських схемою?... Сьогодні активісти зверталися до депутатів з опозиційних фракцій прийти і втримати залу засідань Київради, аби не допустити легітимації простроченого органу. Але окрім Леоніда Ємця та Сергія Пашинського з Батьківщини, нікого в Києві не знайшлося. Ну справді, які вибори, відпустка ж... Це у Тані Чорновіл має вистачати часу та сил пробиратися до зали Кивради через вікно і лишатися там багато годин. У депутатів і часу і сил явно бракує. Натомість УДАР та Батьківщина видали прес-релізи і закликали киян прийти в понеділок і відстояти вибори в Києві, явно забувши, що перед тим варто було б самим продемонструвати готовність боротися за це. P.S. І якщо Соболєва та Луценка, Марченка, Германа чи Чорновіл посадять, то це означатиме, що рішучих громадських активістів влада боїться серйозно, значно серйозніше за імітаторів політдіяльності. https://blogs.pravda.com.ua/authors/sumar/520e55057d5dd/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/sumar/51c15cc7a4ac9/ ukrpravda@gmail.com (Вікторія Сюмар) Wed, 19 Jun 2013 10:24:55 +0300 Коли Віктор Федорович зосередив в своїх руках всі повноваження, повернувши собі Конституцію Л.Кучми та значно посиливши свій вплив на суди, він одночасно взяв на себе ще й всю відповідальність. Сьогодні саме він особисто відповідальний за систему влади, яка сформована і яка працює в країні. Працює зовсім часто не на людей, а на саму себе. Система та її члени, не заведені на особисту відповідальність кожного чиновника та політика, насправді лише посилює численні соціальні та політичні конфлікти. Врешті, жодні нормальні схеми вирішення проблем в країні не працюють. Ви можете скільки завгодно провести мітингів по Україні, але тон розмови з опозицією вирішує Банкова. Ви можете скільки завгодно мітингувати під Київрадою, але чи буде вона працювати вирішує Банкова. Ви можете приводити волонтерів та батьків смертельно хворих дітей під стіни парламенту з вимогою добудувати бодай єдину сучасну лікарню Охматдит, аби рятувати дитячі життя, прийнявши законопроект про підвищення акцизів на пиво та їх спрямування на добудову. Але діями Рибака, Геллера та Хомутинніка будуть керувати або гроші, яких у батьків немає, або Віктор Федорович Янукович. Попри суспільний тиск, і однозначну електоральну підтримку, законопроект відклали на осінь. Лікарня Рибаку, Геллеру та Хомутинніку не потрібна ні швидко, ні в дальшій перспективі. Своїх дітей та онуків вони не збираються лікувати ні в старому, ні в новому Охматдиті. А прості українці, які не мають грошей на Німеччину чи США, їх ну зовсім не хвилюють. З відчаю волонтери та батьки йдуть сьогодні в 14год. до першої інстанціі в країні – на Банкову. Це саме тому, що за дії Рибака, Хомутинніка та Геллера відповідає особисто Янукович. Бо недобуд дитячої лікарні і десятки смертей діток, яких можна було б врятувати, будуть плямою на політичній біографії не Рибака, Геллера чи Хомутинніка. Вони ляжуть на Януковича. Це – наслідок системи, в інший спосіб, аніж як через Банкову або Межигір"я вона не працює. І сьогодні є чергова можливість побачити, чи працює ще бодай єдина схема... Бо волонтери та батьки хочуть не дискомфорту для Януковича. Вони як ніхто хочуть результату. https://blogs.pravda.com.ua/authors/sumar/51c15cc7a4ac9/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/sumar/5194a9bb52668/ ukrpravda@gmail.com (Вікторія Сюмар) Thu, 16 May 2013 12:41:15 +0300 18 травня "Вставай Україно" завершиться. Завершиться театралізованим дійством, над організацією якого трудиться вже не опозиція, а влада, організовуючи паралельно тотальні ремонти доріг та "антифашистські марші". Якщо у очільників обидвох колон – звезених опозицією активістів разом з їх реальними активними прихильниками та зібраних владою бюджетників – вистачить розуму піти лоб-в-лоб, ми отримаємо яскраву телевізійну картинку, яка надовго відіб"є в українців будь-яке бажання брати участь у вуличних акціях. І країна, яка не особливо мала бажання "вставати", "сяде остаточно". Україна сидить і сьогодні, всупереч закликам опозиційних лідерів. Сидить в обсаджених городах, в вишневих садках біля хати, сидить біля телевізора і тихо обурюється владою, яка "геть знахабніла" та опозицією, яка "геть ні на що не спроможна". Україна і не збиралася кудись рухатися, і вже точно не пам"ятає того, а чому власне вона зараз має "встати". Бо голосування більшості в іншому приміщенні, без жодного контролю – це проблема для опозиції, але не для українців в городах, садках та біля телевізора. Так вже сталося – політична свідомість країни точно залишає бажати кращого, як і рівень політичної освіти, яким практично ніхто не займається. Теоретично, опозиція вчинила вірно: коли політика в кабінетах не працює, вона починає працювати на вулиці. Але вулична політика ефективна тоді, коли вона масова і, головне, коли вона ефективна. Коли можна досягти цієї ефективності? Добре відомо, що масово українці виходять на вулицю лише у двох випадках – коли їм явно і очевидно залазять в кишеню (як у випадку з Податковим майданом чи виступами шахтарів, які не отримували зарплати), та коли у них забирають право вибору (як у 2004). Все інше – профанація із "масово звезеними активістами" Як не дивно, саме вибори стають тим спусковим гачком, які можуть зірвати загальнонаціональне "сидіння". Бо вибори – це шанс на зміни і за це українці готові боротися, бодай раз на кілька років. Схоже, що влада ці очевидні і перевірені на практиці тези усвідомлює значно більше за опозицію. Тому влада дуже обережна з усілякими тарифами, і саме тому влада робить все, аби вбити будь-які вибори. Найбільшим небезпечним і водночас найважливішим політичним процесом до 2015 року можуть стати вибори у Києві, і це сьогодні має бути завданням під номером один для опозиції. Для опозиції – це шанс показати спроможність перемагати, що для політики є принципово важливим. Для опозиції – це шанс отримати "свого" голову та Київраду у принципово важливому перед 2015 роком місті. Для опозиції це шанс отримати реальний політичний майданчик для демонстрації зовсім іншої політики (і для цього має бути не лише новий мер, але й принципово нова Київрада). Не буду вдаватися зараз в міркування про те, чи спроможна на це опозиція, яка досі не може назвати єдиного (до речі, 100% переможного) кандидата та навіть не починала реально боротися за вибори у столиці. Бо вибори потрібні не тільки опозиції, вони потрібні нам, як хоч якийсь рух. У випадку не проведення виборів у Києві, влада отримає гарний для себе досвід "скасовувати" будь-які вибори, і тоді про цей інструмент, спроможний забезпечити рух до змін, можна буде забути взагалі. "Ковтання" маніпулятивного скасування виборів в Києві – це демонстрація спроможності "ковтнути" вибори президента парламентом. Чому ні, зрештою? Вибори в Києві стали вимогою опозиції під номером два, бо під номером 1 все ж вирішили написати "про відставку Януковича", паралельно зазначаючи, що "з першого разу Янукович не піде". Для тренування "вставань" країни, опозиція має навчитися висувати реалістичні вимоги і головне, домагатися їх реалізації. Вона має стати не маргінальним зборищем, а реальною силою, спроможною досягати результатів. Досягнути виборів у столиці – значно більш реалістичніше, ніж дочекатися реальної відставки Януковича. Бо для історії успіху з Києвом в опозиції є хоч якісь інструменти – відкликання своїх представників з Київради, термін яких добігає завершення 2 червня, блокування нелегітимної Київради, голосування у ВР за призначення виборів у столиці, тощо. Тут опозиція може продемонструвати успіх, а влада – свою електоральну слабкість у головному центрі країни. "Стояння" має сенс тоді, коли воно дає результат, інакше, країна продовжуватиме "сидіти", бо спостерігати за шоу сидячи все ж значно зручніше. А політика без результатів є ні що інше, як просто ШОУ. https://blogs.pravda.com.ua/authors/sumar/5194a9bb52668/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/sumar/517f692f2152a/ ukrpravda@gmail.com (Вікторія Сюмар) Tue, 30 Apr 2013 09:48:15 +0300 Те, що зробили журналісти ТВі – це реальна спроба журналістської революції. Тому що колектив ТВі виступив не проти якогось конкретного власника, він виступив непрозорої медіавласності, в заручниках якої він опинився. І річ не в персонах та їхній репутації, річ в тому, що власник може диктувати редакційну політику. Запобіжників від цього ніхто запроваджувати не збирався. Але хочеться, аби це було не просто бунтом. Аби це було революцією, тобто призвело до реальних змін. Реальні зміни – це побудова іншої моделі: абсолютно прозорої, незалежної та надсучасної. Останню позицію цей колектив зможе втілити як ніхто інший в Україні, через енергію, драйв та професійність, притаманні саме цій команді. Незалежність може дати лише повна незалежність від фінансистів. Це можливо, коли таке інтернет ЗМІ фінансуватимуть самі глядачі, коли джерел фінансування буде багато і вони будуть різними. І коли все це буде прозоро для всіх – хто скільки грошей перерахував і на що канал їх витратив. Прозорість дасть також зрозуміла і чітка структура власності (колектив), управління (незалежна рада), редакційна угода (правила, яких всі дотримуються). Я знаю вже з кілька десятків бажаючих платити за такий канал – від 100 до 500 грн на місяць. Певна, що їх буде значно більше, якщо буде зрозумілий і прозорий план. Це насправді може бути спільна справа, це може бути громадське мовлення, яке виникне в природній спосіб, бо в логічний – шляхом реформи державного ТБ, його не дають створити себе ті, хто називає себе "політичними елітами". Це може стати історією успіху, яка покаже, що ми вміємо самоорганізовуватися і творити незалежні системи та структури. Це може стати прикладом, як це має працювати – прозоро та професійно. Такий приклад небажаний для тих, хто має сьогодні ресурс – фінансовий, силовий, адміністративний. Але таких – дуже мало. А нас багато, і нам точно потрібно інше – незалежні реальні ЗМІ, від яких зачищають сьогодні інформаційний простір і мають вичистити до кінця під 2015. Таке погане завершення історії з каналом казкою може стати початком чогось значно більшого, початком реальних змін. І ми точно маємо спробувати це зробити. https://blogs.pravda.com.ua/authors/sumar/517f692f2152a/