Сергій Дацюк Філософ

РЕВОЛЮЦІЯ, ВІЙНА ТА ДЕМОКРАТІЯ

18 вересня 2014, 09:58

Революція та війна неодмінно мають міняти уявлення революційної громади про світ та організацію суспільства. Якщо в революційно-воюючій країні ці уявлення міняються надто повільно, то країна приречена на загибель.

В нинішній ситуації війни контрреволюційної Росії проти революційної України українці стали заручниками демократії та звичок мирного часу.

Обмеження української революції гідності 2013-2014 років в тому, що контреліта була абсолютно не готова в теоретичному і практичному плані до революції. Україна мала революцію знизу, а не революцію зверху.

Коли революція 2013-2014 років переросла в контрреволюційну війну Росії з Україною, еліта з контрелітою в Україні опинилися перед загрозою повного знищення і фактично об'єдналася.

Зараз ми маємо ситуацію необхідності вирішення чотирьох основних завдань:

1. Радикальні економічні та політичні реформи.

2. Люстрація.

3. Деолігархізація.

4. Перемога у контрреволюційній війні з Росією.

Всі ці завдання взаємопов'язані. Невиконання хоча б одного з них перекреслює решту.

Водночас ці завдання не можуть бути реалізовані через помилкові і фактично неадекватні уявлення еліти, які вона демонструє зараз.

Еліті здається, що на час війни реформи можна відкласти. Еліті здається, що люстрацію можна проводити після закінчення війни. Еліті здається, що олігархи можуть допомогти нам виграти війну. Еліті здається, що перемогу з Росією можна отримати, не проводячи реформ, люстрацію і деолігархізацію.

Тут криється дуже велика проблема української революції 2013-2014 – Президент був обраний не як представник контреліти, а як компромісна фігура. Відтак контреліта дуже швидко виявила, що Президент не на її боці.

Саме через катастрофічні помилки Президента і неадекватні його уявлень про світ та організацію суспільства Україна зараз не бачить перспективи довершення революції і перемоги у війні. Що це за помилки і неадекватні уявлення?

Давайте подивимося на голосування за скандальний закон про "Спецзону Донбас". Його голосування в Парламенті відбувалося в закритому режимі. За свідченням деяких депутатів там була озвучена реальна ситуація на російсько-українському фронті.

Давайте проаналізуємо ситуацію. В Парламенті більшість депутатів голосували за закони 16 січня 2014 року, що призвели до кривавого протистояння. В Парламенті сидять такі депутати, що брали безпосередню участь у організації та фінансуванні збройного конфлікту на Донбасі. У Парламенті сидять такі депутати, що прямо і безпосередньо працюють на Путіна і доповідають йому всю таємну інформацію.

Виникає питання – від кого Президент утаємничує інформацію про стан справ на російсько-українському фронті? Від Путіна? Та ні, якраз Путін чудово знає цей стан. А якщо раптом в нього не було якихось цифр статистики, то зрадники-депутати українського Парламенту йому люб'язно про це повідомлять.

Може це таємниця від лідерів США чи Європи? Навряд чи. Це саме ті люди, яким Президент щонайперше повідомляє стан справ в Україні.

Тоді від кого ж ця таємниця? Та від нас з вами, від народу України. Якому, бачте, не потрібно знати цей стан справ.

Який найбільший ресурс Президента? Мобілізований український народ, який йому довіряє. При цьому Президент думає, що його найбільший ресурс це світова підтримка, європейська дипломатія і тіньова змова з Путіним. Це є найбільша помилка і катастрофічно неадекватне уявлення Президента.

Давайте подивимось на ухвалений Закон про "Спецзону Донбас". Про нього багато говорили, і аналізували його по всякому. Але війна це завжди набір компромісів, відступів і програних боїв перед вирішальною битвою і перемогою.

Не має значення, в якому режимі Україна буде існувати – неоголошеної війни чи демонстративного миру. Має значення, що Україна під час цього буде робити.

І тут знову ми бачимо другу помилку Президента і катастрофічно неадекватне уявлення Президента. Перемогти у війні з Росією можливо лише за розгортання трьох процесів: 1) загальна мобілізація країни "Все для фронту, все для Перемоги"; 2) тотальна мілітаризація життя в країні "Ми всі або воюємо, або підвищуємо обороноздатність, ніхто не відпочиває і не розважається"; 3) перетворення ВПК на основу промисловості і започаткування домінуючого розвитку саме там – "ВПК – флагман економічних реформ".

Отже – Україна у війні, але досі не мобілізована. Безліч прошарків суспільства досі живуть мирним життям, а не мілітаризованим. Ми досі намагаємося планувати які завгодно реформи, окрім реформ ВПК.

В стратегічному плані Україна повністю програє Росії. Подивіться на дії Росії – усі комбінації багатопланові, продумані і інноваційні. Навіть за умови російського бардака частина цих комбінацій спрацьовує.

Україна ж постійно програє саме стратегічно – через відсутність стратегування. Думаєте, Президенту не доповідали, що потрібно евакуювати завод по виробництву "Кольчуг" чи луганський завод по виробництву патронів? Звичайно доповідали. А чому ми це все, вибачте, просрали? Через відсутність стратегічного планування і стратегічних дій.

У публічному просторі можливість попадання наших військ в "котли" була розписана за два місяці до того, як це сталося. Чому це відбулося? Через відсутність стратегічного планування і стратегічних дій.

Останні події в Парламенті показують, що перший раунд контрреволюції в Україні залишився за Путіним, тому що йому вдалося досягти розколу у владних елітах України.

Зараз у нас розкол у владних елітах – Президент воює і нікого не підпускає до війни, Уряд розробляє реформи. При цьому Президент воює так, що розробляє плани миру, а не війни. При цьому реформи Уряду не мають публічної підтримки ні Президента, ні Парламенту.

Президент досі грає на боці консервативних світових еліт та на боці українських еліт, які підлягають люстрації, а не на боці революційної контреліти, не на боці широкої революційної громади. В ситуації революції та війни це означає для нього не тільки ризик повалення в процесі громадянського бунту, але і фізичне знищення.

При цьому Прем'єр-міністр в свої реформаторських діях хоча б намагається бути на боці контреліти і отримує за це саботаж своїх ініціатив від залишків старої еліти. Голова Парламенту займає досить непослідовну позицію – то на боці еліти, то на боці контреліти.

Так воювати і реформувати країну безперспективно.

Президент жодного разу не заявив про системне бачення реформ в ситуації війни, відтак ідеологія революційних реформ в Україні досі відсутня. Саме це зумовлює таку низьку підтримку Парламенту реформаторських ініціатив Уряду. Саме це зумовлює такий високий рівень чиновницького саботажу цих реформ. Саме це зумовлює пряму і навіть публічну обструкцію урядових реформ з боку олігархів.

Тільки тиск громади на вулицях міста змусив Парламент проголосувати Закон про люстрацію. Тиск громади на вулицях, а не заклик Президента.

Ми досі не знаємо позиції Президента щодо деолігархізації. Можна зрозуміти, що для нього це неабияке світоглядне рішення (він сам з олігархів). Але це світоглядне рішення потрібно приймати не колись, а вже і негайно.

Ми досі не знаємо позиції Президента щодо того, чи сам він вірить у довгостроковість запропонованого ним миру, чи буде він здійснювати масштабне і стрімке підвищення обороноздатності України на фоні радикальних реформ ВПК.

Але от найголовніше запитання. З ким же наш Президент? Якщо він з українським народом, то він повинен прямо заявити, що наш ворог – це режим Путіна, а не російський народ. І що з Путіним він більше ні про що домовлятися не буде.

Це важке рішення, бо назад дороги не буде. Це оголошення війни персонально Путіну, яке робить неможливим більше укладання з ним яких-небудь угод надалі.

Але для українського народу це важливо.

Якщо з якихось високих політико-економічних причин ми не можемо вести публічно оголошеної війни з Росією, то принаймні ми можемо її публічно вести з режимом Путіна.

Так само український народ очікує від свого Президента чесної розповіді про реальний стан справ у війні на сьогодні. Тимчасова поразка, значить поразка. Тільки потрібно про це чесно сказати.

Так само український народ очікує від Президента вироблення політики з орієнтацією на мілітаризацію, мобілізацію і підвищення обороноздатності.

Президент має стати на бік революції, на бік контреліти, виступити проти українських олігархів. Інакше логіка революції його знищить.

Якщо Президент буде з народом, то народ буде з Президентом. Якщо ні – то народ буде проти обраного ним Президента.

Коментарі — 56
Володимир Артеменко _ 21.09.2014 11:39
IP: 93.73.54.---
Смертельні "КОМПРОМІСИ" продовжуються... і перетворюються в смертельні наслідки для держави...
Mike_Kharkov _ 19.09.2014 21:17
IP: 37.229.161.---
Михайло Довгий:
Дацюк закликає відмовитись від демократії:" українці стали заручниками демократії та звичок мирного часу". Але якщо відмовитись, то за що воювати?
Дацюк не послідовний.
Українцям демократія шкодить з 91 року, бо вона їм як обіз'яні граната – рознесе країну, вони не вміють нею користуватися, не навчили.
Але з цього слідує, що треба навчити недемократично, як у школі, авторитарно. Тобто, примусом до виконання цивілізованих законів. А цього вже Дацюк не пише, а апелює звично до народу, що схоже на апелювання до першокласників.
Війна ж зараз печінки з легенями, нічого доброго, і ніхто не зможе перемогти, бо помре весь організм. Прикро, що голова спить.
Михайло Довгий _ 19.09.2014 16:03
IP: 188.190.0.---
Токвіль у своєму дослідженні "Демократія в Америці" порівнював військові можливості демократичних та "аристократичних" країн (тоді ще не було терміну та явища "тоталітарний"). В ті часи (перша половина ХІХ століття) головним критерієм "демократичності" була рівність громадян (egalite). Також в ті часи було модно все математизувати, а у Франції математика була на високому рівні. Дослідження Токвіля було майже математичне, а результат такий: демократична країна слабка на початку війни і міцнішає незалежно від успіхів чи поразок; аристократична (авторитарна?) країна сильна в перші дні війни і слабшає незалежно від успіхів чи поразок (значна деморалізація серед нижчих класів від втрат).

Тобто, стратегія демократичної країни – затягування війни, стратегія автократичної – бліцкріг.
Михайло Довгий _ 19.09.2014 16:00
IP: 188.190.0.---
Мирні ініціативи Порошенка нагадують мені фразу, яку приписують Черчіллю. Після підписання версальського миру він приїхав додому і заявив:"Я всіх поздоровляю. Ми підписали такий мир, що через 20 років буде нова війна".

Дацюк закликає відмовитись від демократії:" українці стали заручниками демократії та звичок мирного часу". Але якщо відмовитись, то за що воювати?
Михайло Довгий _ 19.09.2014 15:43
IP: 188.190.0.---
Miki2:
Ви тут на пальцях гадаєте про Донбас, а я після кількамісячного там перебування нещодавно повернувся з Донбасу... Молодь в більшості звідтіля виїхала, тобто з інтернетом – йок...

Почитаєш вас, тєорєтіків, і пльохо стає...
Не треба паніки. Те, що "прості люди" дезорієнтовані, ми тут в Донбасі давно знаємо, ще до всіх революцій. Моє місцезнаходження можете дізнатись з мого ай-пі 188.190.0.70, який підробити неможливо (можна лише сховати за анонімайзер).

Дацюк пише про необхідність стратегування. Претензії автора до Президента цілком слушні, але країна має того очільника, якого обрала більшість. Обрали б ЮВТ, можливо втрати вже налічували б десятки тисяч. Можливо, ще й будуть небесні тумени, не приведи Господь.

Так от про стратегування. Наївно покладати на очільників більше, ніж вони здатні потягнути. Президент мав право розпустити ВР і зробив це, незважаючи на спротив "Батьківщини"... (ліміт УП 1000 літер)
Александр 1 _ 19.09.2014 15:24
IP: 95.134.50.---
Miki2:
Я прибічник того, що можна максимально взяти від тої ситуації, в якій опинилась Україна.
Вже маємо, хочемо, чи не хочемо, це вонюче "перемир"я. Все від нього взяти для себе, – полонені, перегрупування, укріплення.
Надважливо – при першій можливості розповсюджувати український інформаційний простір на звільнені райони...///
Саме так
Miki2 _ 19.09.2014 13:45
IP: 93.72.11.---
Александр 1:
І що ви пропануєте?

Я прибічник того, що можна максимально взяти від тої ситуації, в якій опинилась Україна. Нікуди Порошенка не запхаємо в цей момент, то хай робить те, що в нього зараз виходить – результативно працювати з Заходом. Крім допомоги треба, щоби Захід розкручував самі крутющі санкції проти Росії.
Вже маємо, хочемо, чи не хочемо, це вонюче "перемир"я. Все від нього взяти для себе, – полонені, перегрупування, укріплення. Треба розуміти, що росіяни майже безперервно воюють сотні років, там від царя Панька складалися військові традиції, наприклад, не жаліти військовиків, бо, як сказав Сталін, "русские баби ещё нарожают". У нас лічені роки, як держава, така ж і армія.
Надважливо – при першій можливості розповсюджувати український інформаційний простір на звільнені райони, ... там люди прості, в своїй масі беззастережно вірять ТБ і начальнику. Донбас почав втрачатися Україною приблизно з 1993 року, бо Київ очі закривав на ЗМІ росіян та Ахмєтова
Александр 1 _ 19.09.2014 13:44
IP: 95.134.50.---
comet:
Александр 1 _ А що тут пропонувати, коли вже цілком зрозуміло, що:
1. Схід та Південь ніколи не подарують галичанам ані вбитих східняків...
По-перше, я сам південно-східняк, ще й російськомовний. Про це галичан вважаю своїми побратимами, а Гіркіних, Бородаїв, Безлерів, Моторолів, Бабаїв, інших гопників, що їх підтримали, та путінофілов – своїми ворогами. По-друге, не маю про що говорити з людиною, яка додержується середньовічних російсько-шовіністичних поглядів.
зекагеть _ 19.09.2014 12:55
IP: 94.248.29.---
"Еліті здається, що на час війни реформи можна відкласти. Еліті здається, що люстрацію можна проводити після закінчення війни. Еліті здається, що олігархи можуть допомогти нам виграти війну. Еліті здається, що перемогу з Росією можна отримати, не проводячи реформ, люстрацію і деолігархізацію."
100000%
Александр 1 _ 19.09.2014 11:56
IP: 95.134.50.---
Miki2:
Александр 1:
Ви тут на пальцях гадаєте про Донбас, а я після кількамісячного там перебування нещодавно повернувся з Донбасу. Так от, населення, яке постійно знаходиться під обстрілами, абсолютно не може зорінтуватися з якої сторони стріляють, – з армійської, чи сепаратної. Там, на місці, можна гадати, як завгодно, бо єдиного фронту просто нема.
Більше того, в Донбасі з першого дня окупації відключені усі українські канали ТВ, та радіо. На цих каналах працюють найрадикальніші російські, та сепаратні канали. Ви собі уявити не можете, що вони мелють і, як мінімум, це те, що бомбують мирні домівки – київські війська. Молодь в більшості звідтіля виїхала, тобто з інтернетом – йок...

Почитаєш вас, тєорєтіків, і пльохо стає...
І що ви пропануєте?
Miki2 _ 19.09.2014 11:06
IP: 93.72.11.---
Александр 1:
Ви тут на пальцях гадаєте про Донбас, а я після кількамісячного там перебування нещодавно повернувся з Донбасу. Так от, населення, яке постійно знаходиться під обстрілами, абсолютно не може зорінтуватися з якої сторони стріляють, - з армійської, чи сепаратної. Там, на місці, можна гадати, як завгодно, бо єдиного фронту просто нема.
Більше того, в Донбасі з першого дня окупації відключені усі українські канали ТВ, та радіо. На цих каналах працюють найрадикальніші російські, та сепаратні канали. Ви собі уявити не можете, що вони мелють і, як мінімум, це те, що бомбують мирні домівки – київські війська. Молодь в більшості звідтіля виїхала, тобто з інтернетом – йок...

Почитаєш вас, тєорєтіків, і пльохо стає...
Александр 1 _ 19.09.2014 10:24
IP: 95.134.50.---
anno_domini:
То де дипломатія виграла? У чому?
Дипломатія виграла в тому, що вже тиждень, як українська армія не втрачає щодня десятки загиблих та поранених. Маємо час для укріплення обороноздатності на контрольованих територіях. Маємо величезну міжнародну підтримку. Кожен відносно мирний день укріплює нашу державу; кожен день перебування населення під владою бойовиків додає прихильників незалежної України на Донбасі. Угода про мир не передбачає ні ДНР, ні ЛНР. Обв'язує сепаратистів скласти зброю, та залишає контроль границі за Україною. Ще є багато плюсів.
anno_domini _ 18.09.2014 21:22
IP: 109.106.20.---
Александр 1:
Інтелектуали ніколи не зрозуміють бандитів. Хіба це не підтверджується на практиці? Схід України ще тримався на проукраїнських, яким було не байдуже майбутнє областей. Але після того, як президент сказав, що віддає області сепаратистам і підтвердив протягнутим законом, то увесь схід приєднають до Росії. Це побачите. То де дипломатія виграла? У чому?
Анатолій Півненко _ 18.09.2014 19:53
IP: 46.201.220.---
20 вересня у Москвi вiдбудеться антивоенний мiтинг. Було б доцiльним вийти учасникам мiтингу з сотнями однакових плакатiв без слiв, на яких МАВПА з ГРАНАТОЮ мордою своею схожа з путлерiвською мордою шизофренiка.

Путiн – шизофренiк! Путiн – шизонутий! Путiн – хвора людина!
Чому нашi ЗМi не повторюють багаторазово тисячекратно цю iстину? Вони що? не розумiють як формуеться повсякденна свiдомiсть електорату? Вони що? геббельса зневажаючи вiдмовляються вiд елементарних прийомiв iнформацiйноi вiйни? Брехня вiд повторювання сприймаеться як правда, а тут пропонуеться ПОВТОРЮВАТИ ПРАВДУ
Любомир Зелінський _ 18.09.2014 17:42
IP: 74.125.18.---
ці всі діла тормозять порошенківці разом з іншими зрадниками, які працюють ВИКЛЮЧНО на вибори зараз: красиві картинки в сенаті США як зараз, нібито цікаві актуальні гасла про побудову стіни на кордоні з РФ, але все це – маячня, адже дії говорять самі за себе – своїм голосуванням разом з регіоналами й комуняками наші "демократи" виявляють свою сутність!
Александр 1 _ 18.09.2014 15:37
IP: 92.113.15.---
Yriy Shandra:
жаль бачимо іншу картину:
- не бажання змінити кадрову політику, набрати на всі ключові посади фахівців без політичного минулого;
- вироблення стратегії оновлення економіки за рахунок прозорого розподілу бюджету;
- і головне не БРЕХАТИ, а показати реальний стан країни...
Пане Юрію! Ви не помітили, що кадри змінюються щодня. Бюджет 2015 ще не подавався на розгляд у ВР. А бюджет 2014 змінювався прозоро та з обговореннями. І останнє, щодо "не треба брехати". Так. згоден. Але і всю правду казати іноді не треба, бо можна нанести шкоду державі.
Pavel Kalichenko _ 18.09.2014 15:32
IP: 193.104.16.---
К сожалению прогноз про "октябрьскую революцию" подтверждается...
hrim _ 18.09.2014 15:30
IP: 74.125.18.---
Yuriy Vologjaninov:
Известный, 11-й тезис Маркса о Фейербахе:
"Философы лишь различным образом объясняли мир, но дело
заключается в том, чтобы изменить его"
Философ С. Дацюк убедительно показывает, как изменить
сегодняшнюю ситуацию в Украине в интересах народа, в развитие идей Евромайдана.
Его статья должна возможно широко распространяться.
Автору уважение и благодарность.
Юрий Вологжанинов.
Загалом стаття добра й погоджуюсь, що потребує тиражування та донесення до владних мужів й, насамперед до інституту Президента та Прем'єра.
З деяких питань, піднятих АВТОРОМ, можна дискутувати. Зокрема, його ідеалізація народу, мільйони представників якого є причиною ситуації на Донбасі та навколо, може нашкодити накресленню реальних планів і прийняттю правильних рішень.
Александр 1 _ 18.09.2014 15:22
IP: 92.113.15.---
anno_domini:
Ой Олександре, такі слова і дії можна поручити тільки тому, кому довіряє народ. А після здачі і провалу як в дипломатії, так і в політично-військовому фронті, довіри ПРЕЗИДЕНТУ не має у народу.
Я б не був таким категоричним у оцінках. На мій погляд, домовленості у Мінську – це велика дипломатична перемога України. Там кожне слово вивірено ї є свідоцтвом високого інтелектуального рівня наших дипломатів. Тому цю угоду не визнають сепаратисти. Ну а щодо військових невдач, то чи порівнювали ви можливості українських та російських військових? Чи розумієте, з ким ми маємо справу? І чи має право президент розраховувати лише на силу, яку так полюбляє народ?
kren _ 18.09.2014 14:59
IP: 188.0.104.---
]Yriy Shandra
Невже не зрозуміло?Ленінградський виродок сам вляпався в лайно,даючи всі козирі на гру Європолі
тикуму.Все про що Зах. опоненти Путіна тільки могли таємно мріяти,Путін сам дав їм в руки.Там чекають енергійних дій на Донбасі і з криму на материковій Украхні.Озброїти Україну.значить дати їй змогу протистояти Путіну ефективно.А для безумовної консолідації Європи потрібна велика кров і перемога Путінана південному сході України,що при відповідному озброєнні навряд чи можливо.Путін заковтнув гапликаі йому вже не дадуть зіскочити.Ну А те,що Україна виявилася тією жертвою без котрої неможливе мистец тво,можна звісно,віднести і на рахунок історії.але й заперечити,що Україна мала час,що б приготуватися до випробувань неможливо...в тм як і те,що вона Україна не мала еліт,котрих би можна було назвати державницькими-теж не заперечиш.Комунобандицькі залишки від напівроз
паду РС.не та катнгорія керівництва де можна говрити про цінності,обов*язок,взагалі про якусь людську подобу.
Roman Korbut _ 18.09.2014 14:58
IP: 74.125.18.---
дякую за статтю...
kren _ 18.09.2014 14:56
IP: 188.0.104.---
1.Yriy Shandra:
Вибачаюся,що доводиться цитувати самого себе...Альона Гетьманчук,Чому Україні не хочуть давати
зброю...Якось вже так сталося,що коли потрібні пояснення...нема кому...все доводиться робити особисто.
Не Знаю,одначе так вже сталося.Я не наполягаю на істину в останній інстанції від себе самого,одначе мої
пояснення мені подобаються...
Yriy Shandra _ 18.09.2014 14:46
IP: 95.111.212.---
Александр 1:
"...Я б радив президенту тимчасово на час війни ввести фактично авторитарний режим та взяти на себе особисто всю відповідальність за країну."
Такі бажання в переважної більшості народу, та на жаль бачимо іншу картину:
- не бажання змінити кадрову політику, набрати на всі ключові посади фахівців без політичного минулого;
- вироблення стратегії оновлення економіки за рахунок прозорого розподілу бюджету;
- і головне не БРЕХАТИ, а показати реальний стан країни і шляхи подолання опираючись на НАРОД, а не кучку олігархів та "любих друзів", для яких ця країна це інструмент для збагачення, бо їхні основне місце проживання в Європі.
Takozh _ 18.09.2014 14:08
IP: 176.8.134.---
Natalia Lebed:
чому Україні так не везе з президентами? Де ж ми так накосячили? Порошенко до виборів здавався більш рішучим і впевненим, а зараз виглядає як його любий друг Ющенко. Чому всі забувають політичну історію країни як тільки вилізуть до влади?
Накосячив Ульянов В.І. Ми або критично опрацюємо окремо марксизм від ленінізму, або знову зі шляху національно-визвільної боротьби підемо манівцями надзначної ролі українців у всеохоплюючому покращенні долі народів світу, європи, росії. На мій розсуд, зараз саме час окреслити український інтерес і зробити його пріорітетом для всіх від селянина до олігарха. Хто не з нами, той – проти нас.
kren _ 18.09.2014 13:52
IP: 188.0.104.---
anno_domini:
kren:
інколи люди думають та "предпологают" так, а в житті (не без дурі людей та наслідків після них – волі Всевишнього) відбувається інакше. Тому зараз ми на порозі дуже великих потрясінь. А філософи та історики будуть роз*яснювати потім. Одне можна сказати при такій ситуації:" Господи допоможи витримати та дай допомогу!"
Та ні,ми вже переступили цю лінію,тепер ситуація тільки затягуватимется в тугий вузол,щоб потім вибух нути зі страшною силою.Ми вже в процесі на котрий вряд чи зможемо якось впливати.Нажаль.
Корупція1068 Уряд реформ296 Україна та Європа890 Aтака Путіна1104 Свобода слова543
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter   Вконтакте