ПЕРЕХОПИТИ СТРАТЕГІЧНУ ІНІЦІАТИВУ
Перемогу у війні здобувають завдяки трьом важливим речам: 1) благородний дух народу, який походить з бачення уселюдської перспективи; 2) стратегічна ініціатива полководців та політичних лідерів; 3) загальна мобілізація народу.
Ми досі не маємо стратегічної ініціативи у війні. Ми досі вважаємо, що особистий героїзм та волонтерство дозволить нам перемогти. Це не так.
Герої та стратеги
5-го листопада 2014 року на радіо "Вести" у мене відбувся ефір, де я дискутував з одним із представників "Правого сектору" з приводу ведення війни, який своєю позицію засвідчив доволі поширене масове нестратегічне розуміння війни. Його реакція на мій заклик до перехоплення стратегічної ініціативи полягала в наступному:
1) "Бери автомат, іди воюй".
2) "Атакувати ми не можемо, бо сторона, що атакує, повинна мати 10-тикратну перевагу і високоточну зброю для знищення танків та іншої важкої техніки".
3) "Оборонятися нам простіше".
4) "Оборона має бути якісна, і за це відповідає Генштаб і Міноборони".
5) "Атака відбувається так: використовується артилерія, авіація, а потім вже жива сила".
6) Стратегія це теж дуже важливо, але головна військова сила у війні – це людина з автоматом. Хто не бігає з автоматом, той не воює.
7) Хто говорить про стратегічну ініціативу, той "балаболка" та "істеричка".
Дуже шкода, що люди з "Правого сектору" мають такі архаїчні уявлення про сучасну війну.
Якби я був молодшим, я б мабуть купився на цей поклик до особистого героїзму "Бери автомат і іди воюй".
Війни не виграють герої. Герої, навіть якщо це масовий героїзм, створюють лише тактичну перевагу. Війни виграють стратегії і стратеги.
В переможній війні є тріумфатори. В програшній війні є герої.
Героїзм ніколи не замінить відсутність стратегії. Герої потрібні, герої важливі, але герої війну не виграють.
Це звичайно погана новина для героїв. Але вже так влаштований світ.
Я схиляюся перед героїзмом "Небесної Сотні", перед героїзмом загиблих українців на Східному фронті України. Але цього героїзму можна було б уникнути, якби позиція нашої політичної еліти та наших військових полководців була стратегічною.
В сучасних війнах люди з автоматами лише встановлюють контроль над зачищеною від ворога територією. Зачистка території від ворога відбувається іншими видами зброї, і перш за все артилерією, мінометами, РСЗВ і т.д.
З автоматами проводяться лише окремі військові операції проти окремих груп ворога. Протистояння підрозділів з автоматами один проти одного вирішують тактичні завдання і майже ніколи не вирішують стратегічних завдань.
Воювати потрібно не числом, а вмінням, тобто стратегічним і професійним вмінням.
Навіть у перемир'ї може бути стратегія війни. Наприклад, для здобуття стратегічної переваги потрібна, перш за все, стратегічна ініціатива наступальних операцій там, де йдуть спроби провокацій. За кожну провокацію сепаратисти мають втрачати територію, техніку, живу силу.
Оборона це програш. Тільки наступ всередині стратегічного бачення дозволяє перемагати у війні. Наступ у війні може мати різний зміст – політичний, економічний, пропагандистський і т.д.
Основна стратегічна перевага це наявність стратегічної ініціативи. Саме стратегічна ініціатива дозволяє не тільки здобувати перемогу, але і зберігати життя своїх воїнів, в тому числі мінімізуючи запит на героїзм.
Воювати сучасно це означає вести мережецентричну війну за допомогою диверсійних загонів та підрозділів спецпризначення, за допомогою розвідки через супутники та БПЛА, за допомогою кібератак та спецоперацій в соціальних мережах. "Бігати з автоматами" чи стріляти з гармат по містам і мирному населенню – це погана стратегія. Стратегія мережевих диверсій має бути спрямована на послаблення обороноздатності ворога, вона має створювати хаос на комунікаціях ворога і створювати позиційну перевагу для власної армії.
Сьогодні Україні не вистачає не просто стратегії, а стратегічної ініціативи.
Стратегічна ініціатива
За визначенням з української Вікіпедії "стратегічна ініціатива це здатність і умови, які дають можливість однієї з протиборчих сторін активними діями стратегічного масштабу, характер і способи ведення яких визначають розвиток подій на полях битв, нав'язати свою волю противнику, паралізувати його спроби протидіяти досягненню поставлених цілей протягом тривалого часу, примушує його застосовувати невигідні способи і форми боротьби, діяти в несприятливих умовах обстановки. Створює свободу прийняття рішень, вибору того чи іншого способу дій своїх військ (сил флоту) і обмежує дії сил противника. Захоплення стратегічної ініціативи і її утримання – одне з головних умов успішного ведення війни, військових кампаній і стратегічних операцій".
Ви дуже здивуєтеся, коли дізнаєтеся, що стаття про стратегічну ініціативу в українській Вікіпедії набагато більша, ніж її російський аналог.
Зате до сьогодні саме росіяни мають стратегічну ініціативу в російсько-українській війні. Саме Путін не просто розпочав війну, а запропонував гібридні її форми, які виявилися досить ефективними у сучасному світі. Саме Путін мав і має стратегію "Новоросія", яка має забезпечити Росії сухопутний вихід до Криму.
Звичайно з огляду на сумну перспективу самої Росії все це триватиме недовго, але Путіну досить, щоб українці спокусилися цим сьогодні. Якщо подивитися на поводження Путіна на Донбасі, то це дії мародера – заливання шахт водою, вивіз вугілля з ще працюючих шахт до Росії, вивіз обладнання стратегічно важливих заводів до Росії і т.д.
Отже стратегія Путіна щодо "Новоросії" – висмоктування всіх ресурсів з цієї території і перетворення її на пустку в обмін на тимчасові великі пенсії та зарплати бюджетникам, тобто тим українцям, які погодяться лишитися на цій території і стати росіянами.
...
Яка має бути стратегічна ініціатива сьогодні?
1. Правове визначення ситуації в країні (мир, війна (військовий стан), перемир'я (тимчасовий мир і підготовка до війни), надзвичайний стан).
2. Визначення статусу сепарованого Донбасу – невіддільна частина України, автономна частина України, суверенна територія, окупована територія.
3. Зробити головний стратегічний вибір – торгівля чи війна. Всі інші стратегічні альтернативи – провальні.
4. Почати вести мережецентричну збройну війну державними ресурсами.
5. Почати вести консциєнтальну війну державними ресурсами.
Якщо ми торгуємо, то маємо погодитися на будь-які втрати території, але маємо виторгувати за це щонайбільше. В логіці торгівлі ми маємо продати Росії Крим, продати Росії Донбас і зрештою продати Росії всю територію "Новоросії".
Якщо ми воюємо, то ніякої торгівлі з ворогом не має бути.
І якщо ми воюємо, то маємо вести сучасну війну, а не війну архаїчну.
Громадянська ініціатива і волонтерство це дуже добре. Але якщо проти нас воює сильна держава, то здолати її також може лише сильна держава.
Отже нам потрібна державним чином профінансована і організована мережецентрична війна та консциєнтальна війна.
...
Яка стратегія українців – української громади і її політичних лідерів? Ця стратегія – хитрожопість.
Хитрожопість українців полягає у тому, що вони хочуть одночасно і торгувати, і воювати.
Так не вийде.
Воїн завжди здолає торгаша. І торгаш на війні ніколи не обдурить воїна.
Нахабство та звірячу лють більшості росіян не можна здолати хитрожопістю. Це потрібно долати благородством і стратегічною ініціативою.
Стратегічна ініціатива має бути багатовимірною. Мир в збройних діях не означає миру в решті сфер.
В політиці – не сподівання на міжнародну допомогу і санкції, а самостійне генерування політичних ініціатив.
У військовій стратегії – перехопити стратегічну ініціативу і почати широкомасштабний наступ.
В економіці – не реагування на економічну стратегічну ініціативу ворога, а стратегічний план широкомасштабної економічної війни.
В культурі – це консциєнтальна війна, яку досі держава вести не може і не хоче.
Моя війна
У війну з Росією я особисто вступив 18 лютого 2013 року статтею "Екстремальні сценарії розколів". Хоча засновки цієї війни можна побачити ще в 1999 році, де я обговорював різницю між комунікаційними стратегіями московської та київської шкіл.
1 березня 2014 року я самовизначився як той, хто веде консциєнтальну війну проти Росії. Я свідомо, прямо і відкрито вважаю, що саме така війна є найбільш ефективною, бо зберігає десятки тисяч життів українців, створює стратегічну перевагу над ворогом тим, що не тільки оформлює українську ідентичність, але закладає основи української контрпропаганди.
Консциєнтальна війна це війна за свідомість, яка має два критерії оцінки – смисли та перспективи.
Консциєнтальна війна поєднує у собі – війну ідентичностей (війну за картину власного світу, в даному випадку "російський світ" проти "мережевого світу українців"), війну стратегій (війну за нав'язування власної реальності, яка здобувається заняттям та утримуванням стратегічної ініціативи, яка поки що знаходиться на боці Росії) та інформаційну війну (війну за такий опис ситуації та таку її оцінку, які дають моральну перевагу і водночас не перетворюють народ на зомбовану агресивну масу, як це зараз відбувається в Росії).
Дуже великою помилкою є недооцінка консциєнтальної війни.
Не тільки революційна влада, тобто влада яка прийшла на хвилі революційних настроїв Майдану-2013-2014, не зважає на війну ідентичностей. На війну ідентичностей не зважають також безліч інтелектуалів та експертів, які розчиняються у поточній політиці і практично відмовилися від такого формату комунікації як круглі столи та семінари.
Стратегічну війну не ведуть ані політичні лідери, ані військове командування регулярної армії, ані командири добровольчих військових загонів. Особливо прикро, що саме командири добровольчих військових загонів, навіть маючи вже досвід війни, дуже рідко намагаються замислюватися про стратегії сучасної війни.
Інформаційну війну українці ведуть епізодично і неорганізовано через телебачення, і більш організовано в соціальних мережах. Але враховуючи ту обставину, що Росія блокує соціальні мережі і домінуюче використовує саме телебачення, в цьому напрямку ні держава, ні патріотичний бізнес, ні добровольці на телебаченні не можуть поки що забезпечити потужну контрпропаганду. Якщо телебачення Росії веде пропаганду (інформаційну війну на знищення української ідентичності через брехливий опис України у негативному контексті і Росії у позитивному контексті), то українське телебачення мало би вести інформаційну війну за принципом – адекватний опис ситуації в Росії та Україні плюс контрпропаганда проти російської брехні. Українська інформаційна війна не повинна містити пропаганди, бо це завжди знижує адекватність сприйняття реальності.
Консциєнтальна війна ведеться проти Росії в Україні винятково силами окремих добровольців. Вони звичайно не виглядають так героїчно, бо не "бігають з автоматами". Але ця війна є сьогодні чи не основним вирішальним способом війни. Якщо ми виграємо консциєнтальну війну з Росією, то ми виграємо її назавжди. Якщо ми виграємо збройну війну і програємо консциєнтальну, то ми виграємо її лише тимчасово.
Так що панове політикани, провокатори і зловорожі агенти – перестаньте кричати мені "Бери автомат і іди воюй". Я воюю довше від вас і чудово розумію ціну моєї війни.
Не потрібно перейматися за моє сумління, бо якщо доведеться, я буду воювати і з автоматом.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
