СУТЬ НИНІШНЬОГО НАДЗВИЧАЙНОГО СТАНУ В УКРАЇНІ

З 15-го лютого 2017-го року в Україні введено надзвичайний стан в електроенергетиці. Хоча це називається більш розпливчато – "вжиття тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії". Саме так говориться в назві розпорядження Кабінету міністрів.

Цей надзвичайний стан спричинила українська громада своєю блокадою торгівлі з окупованими територіями, стимулюючи владу до ініціатив щодо економічної незалежності, до означення правового стану окупованих територій, до випрацювання конкретних публічних стратегій щодо перемоги у війні, а не до компромісного її завершення.

Оцінки експертів щодо блокади, малоаргументовані і нефактологічні, мене просто обурюють. Зокрема мене обурив блог Олесі Яхно. Я не дуже люблю політичні аргументи. Але подивіться, хто сьогодні підтримує Президента та Уряд проти блокади.

Спробую поставити деякі питання щодо блокади та надзвичайного стану і дати конкретні відповіді, з фактами.

Я одразу хотів би відповісти на питання – в чому суть цього надзвичайного стану і чому це сталося з нами і, найголовніше, чому це сталося з нашою владою?

Найголовніша причина нинішнього надзвичайного стану в тому, що громаді урвався терпець від того, що бариги-олігархи продовжують заробляти на крові, а держава не просто самоусунулася від цього, а вочевидь має від цього корупційний зиск. І це не метафора.

Давайте подивимось на виставу на засіданні Кабінету міністрів, яку на двох влаштували два міністра Аваков та Насалик.

Зверніть увагу на таке місце:

"Аваков: Я, Володимире Борисовичу, публічно питаю, щоб ми присікли назавжди провокаційні інсинуації з цього питання. Наступне питання. Чи не вважаєте ви, що ми, як держава, повинні заблокувати експорт вугілля і антрацитової групи з території України.

Насалик: Це господарська діяльність тих підприємств."

Давайте спробуємо розшифрувати це місце для тих, хто не розуміє про що йдеться.

Аваков запитує чи повинна держава визначати стратегічно питання енергетичної безпеки в країні. А Насалик йому відповідає, ні, це роблять олігархи.

Оскільки наші урядовці позбавлені рефлексивного мислення, то дуже часто вони навіть не розуміють, що в публічних розмовах видають корупційні таємниці своєї політики. Можете прочитати повну редакцію цієї вистави, і ви це просто вочевидь побачите.

Друге питання, на яке я хотів би відповісти – чи справді український народ в цілому засуджує блокування торгівлі з окупованим Донбасом. Адже влада та деякі експерти про це розповідають дуже часто і галасливо.

Давайте подивимось на дуже промовисте дослідження КМІС на замовлення ГО "Детектор медіа". Зокрема зверніть увагу на такі цифри. 65,5% опитаних погодились із тезою, що "війна триває, тому що вона вигідна київському уряду і олігархам". 70,7% погодились із тезою, що "війна триває, тому що Росія не виводить свої війська з Донбасу і не припиняє підтримку "ЛНР/ДНР"".

Тобто більшість української громади вважає український уряд та олігархів майже такими ж ворогами, як і Росію. Це соціологічний факт – війна вигідна київській владі та олігархам, тому що вони не воюють, а торгують. І цей факт потрібно пам'ятати всім експертам, хто намагається знайти якусь іншу причину блокади, ніж бажання громади змусити владу припинити торгівлю на крові.

Третє питання – чи є у тих, хто блокує торгівлю з окупованим Донбасом правові підстави так робити? Чи не порушують вони бува закон, як це твердить Президент?

На це питання відповідає Суддя Конституційного Суду України у відставці Віктор Шишкін. Конкретний правовий зміст його відповіді ви можете почитати за вказаним посиланням, але коротко її можна узагальнити так: маніпуляції влади пов'язані саме з тим, що влада досі опирається правовому визначенню де-факто окупованих територій. Відтак у влади з'являється можливість маніпулювати цією обставиною – коли їй вигідно, вона вважає цю територію українською, коли їй не вигідно, вона вважає цю територію окупованою; коли владі потрібно, вона каже, що йде війна, а коли не потрібно, вона каже, що у нас АТО і ніякої війни немає. От саме ця невизначеність і ці маніпуляції довели громаду до відчаю і спротиву.

Четверте питання – які результати очікуються від блокади окупованих територій?

Перший результат блокади уже отримано, що влада не дуже хоче рекламувати.

16 лютого 2017 року Президент ввів в дію своїм указом рішення РНБО "Про невідкладні заходи з нейтралізації загроз енергетичній безпеці України та посилення захисту критичної інфраструктури".

Але найважливішою обставиною є те, що залишилося за рамками змісту згаданого указу. Згідно з інформацією "Української правди" заступник секретаря РНБО Олександр Литвиненко розповів, що "за результатами обговорення увагу Кабміну звернули на невиконання рішень РНБО 2014-2015 років, якими доручалося, зокрема, затвердити Енергетичну стратегію України, забезпечити диверсифікацію джерел постачання вугілля в Україну та організувати реконструкцію енергоблоків теплових електростанцій та теплоелектроцентралей для забезпечення застосування ними вугілля газових марок вітчизняного видобутку. "Уряду доручено у повному обсязі забезпечити невідкладну реалізацію цих завдань", – сказав він."

Тобто, якби блокади не було, то ці рішення РНБО від 2014-2015 залишались би Урядом невиконаними. Це є перший важливий результат блокади.

Інакше кажучи, Уряд весь цей час в умовах війни грубо порушував рішення РНБО, які безпосередньо торкаються безпеки держави. Це фактично вирок нинішньому Уряду, якщо не сказати більше – взагалі-то в умовах війни це тягне на військовий трибунал з найвищою мірою покарання. Але Президент вирішив на цьому не акцентувати увагу.

Отже українська громада очікує від влади цілого набору інновацій – чіткої правової фіксації непідконтрольної території як окупованої, введення військового стану, припинення всієї торгівлі з окупантами. Влада може за погодженням з громадою запропонувати ще щось інше, настільки ж ефективне. Але тільки не те, що є, бо те, що є, не працює і перспективи не має.

Зрештою, які політико-економічні причини цього надзвичайного стану і чи останній це надзвичайний стан?

Давайте подивимося на оцінку міжнародних експертів економіки в Україні. У новому щорічному рейтингу країн за рівнем економічної свободи Україна впала зі 162 на 166 місце. Україна була віднесена до країн з "репресивною економікою", яку "Економічна правда" чомусь назвала "депресивною економікою".

Депресія в економіці має більш-менш об'єктивні причини, а репресії в економіці мають чисто суб'єктивні причини. Тобто Україна віднесена до країн, де здійснюються саме репресії, а не відбувається об'єктивна депресія. Інакше кажучи, "repressed" означає штучно пригнічену Урядом та олігархами економіку.

Тому це не останній надзвичайний стан в Україні, який штучно спричинений нинішньою владою. Якщо її не знести, потрібно готуватися до інших надзвичайних станів – "кризи комунальних неплатежів", "банківської кризи", "кризи зростання цін на продовольчі товари" і т.д.

Якщо влада продовжуватиме говорити, що "альтернативи мінському процесу немає", "альтернативи сепаратистському вугіллю немає", "альтернативи високим тарифам немає", то це значить, що нам потрібно шукати альтернативу цій владі.