З нагоди Дня Героїв: сталь кується у вогні, а нація у боротьбі

Потрібен не лише герой,

а й світ, вартий його...

Інакше герої пройдуть

для світу, і що найважливіше,

для нації – майже безслідно.

Т. Карляйль

Світ схований у значеннях слів, а розкритий у наших учинках. Герой із грецької "вождь" – той, що веде, "воїн" – той, що воює. У грецькій мітології – це син або нащадок божества і смертної людини. Отож герої, це ті, що здатні на вчинки, несумісні з духом часу, прагматичною реальністю та мисленням загалу.

Героїня Олена Теліга слушно зауважувала: "Ніде, як у нас, не було стільки поодиноких героїв. Найсміливіші вчинки яких зависали в повітрі, бо довкола стояла суцільна маса льокаїв, яка кидалася помагати не їм... Маса, яка не могла їх зрозуміти, і сміливі вчинки яких видавалися цій масі не героїчними, а дикими і безглуздими, нечемними і небезпечними. Бо льокай... не пізнає правдивого героя, хоч і дивиться на нього" ("Партачі життя").

Знаково, що в час найбільшої оргії природи – у травні – такі провідники українського націоналістичного руху, як східняк Микола Міхновський (+03.05.1924) і західняк Євген Коновалець (+23.05.1938) передчасно і трагічно відійшли у вічність. Перший – зачинатель української націоналістичної ідеології з блискучим гаслом "Україна для українців. Отже, вигонь звідусіль з України чужинців-гнобителів", інший – творець української військової потуги та автор сентенції "У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю". Отож, обидва провідники, ідеологи та воїни, що творили в умовах жорстокого часу і неготовности суспільства їх масово сприймати. Герої – це ті, що діють усупереч зовнішнім обставинам, але у повній злагоді з власною вірою. Це ті, що не зважають на примани зовнішнього світу, а служать високим ідеалам. Це ті, що не знають пристосування, а натомість протистояння завойовникам стає кодексом їхнього життя.

23 травня 1958 року, за півтора року до власної наглої смерти, С. Бандера виголосив промову над могилою вбитого Є. Коновальця, окремі слова з якої змушують серце завмерти: "Розділені кордоном смерти, але з'єднані зв'язком віри, ідеї і любови – живі та померлі можуть собі взаємно помагати перед Богом і через Бога". Знаково, що одне зі значень слова бандера – зв'язок: ідейно-духовий зв'язок поколінь міцніший за кам'яні фортеці. Майбутнє завжди виростає з фундаменту минулого.

Микола Міхновський, Євген Коновалець, Степан Бандера, Роман Шухевич та легіон інших – від закарпатських січовиків до холодноярських повстанців Василя Чучупаки – із небес закликають нас "своїм життям до себе дорівнятись", віднаходити в собі елементарне цивільне протистояння чорній годині в житті нашої держави. Поганими є не ті, що гноблять, а ті, що не вміють цьому протистояти. Недаремно ця горе-влада через продажні та яничарські суди оголосила війну юридичним званням Героїв України Бандері та Шухевичу, недаремно їхні імена вилучають зі шкільної програми. Їхній страх такий тупий і примітивний. Їхня малість на тлі цих народних Героїв стає вироком для них.

Не біймося нинішнього загостреного протистояння між владою та опозицією, між владою та народом. Насправді це протистояння між мороком радянського колоніяльного минулого з його найпотворнішим виплодом – партією регіонів та комуністами – і перспективою незалежної соборної національної Української Держави. І нема тут третього шляху, як нема більше часток між Так і НІ (АБО – АБО за Оленою Телігою). Тільки від потужного зудару громових хмар проливаються на спраглу землю очікувані дощі. Тільки скроплена дощами земля може знову плодоносити новими Героями, а не партачами життя.