Вполювати слонопотама
Схоже, слова "рейдер", "рейдерство" та інші однокорінні вже не є модними та актуальними. Хвиля глобальної кризи винесла на поверхню інше слівце, яке має всі шанси зайняти аналогічне місце у заголовках українських ЗМІ.
Слово це має всі необхідні ознаки. Звучне, іншомовного походження, а головне – біс його знає, що воно точно значить. "Колектор", "колекторське агентство", "колекторська фірма", "колекторська діяльність".
20 лютого міністр юстиції заявив в ефірі телекомпанії "Інтер", що його міністерство має намір ініціювати законодавчу заборону діяльності колекторських фірм. При цьому, за повідомленнями ЗМІ, міністр визнав, що законодавство України відповідного виду діяльності не передбачає, однак діяльність ця є незаконною.
Сам я передачі не бачив, а тому допускаю, що засоби масової інформації цілком могли процитувати міністра не зовсім точно. Однак як може бути незаконною діяльність, не передбачена законодавством? Адже в нас все ще є Конституція, відповідно до якої ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом; кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Отже, не передбачена законом діяльність не може бути незаконною за визначенням, хіба що ця діяльність законом передбачена, але називається якось інакше.
Для початку згадаємо, що відсутні в українському законодавстві термін "колектор" та похідні широко вживаються в законодавстві США, як федеральному, так і окремих штатів. Відповідні нормативні акти, що містять визначення термінів Debt Collection Practice, Debt Collector та інших, регулюють порядок стягнення так званих споживчих боргів (consumer debts). Тобто, найбільш точним за змістом перекладом терміну "колекторська діяльність" буде "діяльність зі стягнення заборгованостей за зобов'язаннями, не пов'язаними з підприємницькою діяльністю боржників". Законодавці США вважали за необхідне таку діяльність врегулювати, щоб відмежувати чесну, належну практику стягнення боргів (fair practice) від нечесної, неналежної практики (unfair practice). В результаті нечесна практика стає забороненою законом (prohibited practice).
То чому ж в Україні так багато говорять про врегулювання, а то і заборону "колекторської діяльності", однак майже не обговорюють, наприклад, "удосконалення регулювання порядку стягнення боргів"?
Боюся, причина та ж, що обумовила популярність терміну "рейдерство".
Згадайте, як правоохоронні органи спокійно спостерігали факти підробки документів, самоправства, інших передбачених кримінальним кодексом діянь, виправдовуючи свою бездіяльність тим, що все це, бачте, "рейдерство", а за рейдерство в Україні відповідальність не передбачена.
І цілком можливо, що скоро все більш поширеними стануть випадки того ж самоправства (ст. 356 КК), вимагання (ст. 189 КК), примушення до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань (ст. 355 КК). І доблесні чиновники будуть спокійно спостерігати за стягненням боргів за кредитами вищеперерахованими способами, пояснюючи свою бездіяльність уже тим, що це "колекторство", хіба що з елементами технології "жорстких переговорів", то й що? Адже за колекторську діяльність в Україні відповідальність не передбачена.
Цікаве спостереження. На семінарах, присвячених "колекторській" та "антиколекторській" діяльності виступають ті ж люди, що вчили "рейдерським" та "антирейдерським" технологіям.
А боротися з колекторами в Україні таки будуть. Шляхом прес-конференцій та розробки законопроектів про визначення терміну "колекторська фірма" і запровадження відповідальності за "колекторську діяльність". І боротьба ця буде настільки ж цікавою та результативною, як полювання Вінні Пуха і його невтомного товариша П'ятачка на Слонопотама (він же Heffalump, він же Хоботун, він же Слонотоп).
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
