Wizz Air або знову про дрібний шрифт
Читаючи різного роду тексти про історію з українцями – пасажирами Wizz Air у Лондоні, згадав стару українську приказку. Бачили очі, що купували – їжте, хоч повилазьте.
Я особисто абсолютно нічого не маю ні за, ні проти Wizz Air. Ніколи не користувався послугами цієї компанії, але просто тому, що не було потреби. Хоча мої польські клієнти сервісом, начебто, цілком задоволені.
Я про інше. Мої знайомі іноді бувають просто вражені, коли я показую їм умови договору, що містяться у куплених ними авіаквитках (див. нижче). Вони майже ніколи їх не читають.
А тому їх шокують такі, наприклад, пункти:
"Час, вказаний у розкладі та інших документах не гарантується, і не є складовою частиною цього договору". Ну і так далі.
Тому цікаво, з чим погодилися обурені пасажири Wizz Air, купуючи свої квитки?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
