...ніби ворог перед нами дурень і спить.

Здається, наше керівництво давно не перечитувало п'єсу українського радянськго класика Корнійчука "Фронт". Класик той був комуніст-сталініст, однак про важливі речі писав.

Ось наприклад, що він вклав до вуст позитивного героя п'єси генерала Огнєва:

"А далі – повторюється та сама історія. Ви говорите про дерзання. Ніякого дерзання у цьому наказі нема, воно тут і не ночувало. Тому, що немає у ньому мислі, все береться на "ура", на "а може", ніби ворог перед нами дурень і спить. Хіба так оточують? Ви просто одним махом накреслили коло, а нам: "Скачіть, хлопці, з двох боків, замикайте". Коли хочете, я доведу це по якому завгодно пункту. Куди ви, до біса, хочете послати танковий корпус? Адже ясно: як тільки я рвону вперед, німці зразу випустять танки на мої тили..."

Хіба не сучасно звучить? Лише слово "німці" не відповідає поточному моменту.

Хіба не бачимо ми серед наших військових героїв п'єси воєнних часів тупого і впертого комфронту Горлова, начрозвідвідділу Удівітельного чи начальника зв'язку Хрипуна (прізвища цих героїв промовляють самі за себе).

Хочеться лише вірити, що свої Огнєви і Колоси у нас теж є. І вони замінять некомпетентних попередників, як це показано у п'єсі і знятому за п'єсою фільмі 1943 року.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.