Конституції функціонують тому...
Конституції функціонують тому, що активно діють (мають діяти) люди та інститути.
Очевидно? Якби ж...
Не можна сказати, що люди та інститути нашої реформованої-перереформованої країни не діють чи діють не активно. Діють, аж гай гуде. Тільки замість активних дій, спрямованих на реалізацію конституційних положень, на утвердження верховенства права, гарячково і з великим ентузіазмом кроять і перекроюють закони і власне конституційні положення.
У нас усе ще поширене вкрай хибне уявлення про реформи як про перш за все зміни законодавства. Банальне невиконання законів виправдовується тих законів недосконалістю. І ким виправдовується? Самими правопорушниками.
Старі недосконалі закони міняються на нові, нові закони знову не виконуються, отже, є недосконалими, а тому коло повторюється.
Яке вже тут верховенство права.
Давно слід зупинитися і почати з початку. З аксіом, з простих цінностей. З абетки.
І така абетка, цитатою з якої починається цей текст, нещодавно вийшла з друку.
"Конституційне АБВ". Автор – Всеволод Володимирович Речицький.
Чи розуміємо, чи сприймаємо ми, як суспільство, аксіоми органічного конституціоналізму?
Яким є наше ставлення до свободи, власностІ і демократії?
Чому у нашому гімні є слова "душу й тіло ми положим за нашу свободу", а у нашому Основному Законі немає права на демократичне повстання і права на вільне володіння зброєю?
Мусимо погодитися з В.В. Речицьким у тому, що "...в Україні не було і немає глибокого усвідомленя того, у чому полягає загальний зміст і функціональне призначення органічного конституціоналізму загалом. В даному випадку йдеться не про окремі норми та інстититути, а про хибне визначення головних цінностей, стратегічної мети Основного Закону. Від більшості українських політиків і юристів на запитання про те, чим є у функціональному сенсі конституція та які її головні цінності, у кращому випадку можна почути означення конституції з підручника радянського державного права".
У кращому випадку, що правда, то правда.
Всеволод Речицький, цілком успішно намагаючись "бути серйозним і несерйозним водночас", надає усім нам можливість усвідомити основи органічного конституціоналізму.
Автор пов'язує органічний конституціоналізм з якісним проривом у соціальній динаміці, де головне – "юридична рівність можливостей, прямий доступ до шансів і зваб, максимальне спрощення та вкорочування соціальних трансакцій".
А ще для органічного конституціоналізму характерий вічний жах чиновника: владна ієрархія відступає на другий план.
Як гіркі ліки ми повинні сприйняти сумні висновки В.В. Речицького про те, що "наш вітчизняний конституціоналізм не є органічним", а наша Конституція "насправді не є правовою".
А тому нам варто ще раз переглянути своє ставлення до співвідношення цінності життя і свободи, права і демократії.
Почитайте "Конституційне АБВ". Буде про що подумати.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
