Житловий совок
У ці дні у зв'язку з "безвізом" багато говорять і пишуть про "кінець совка".
Та де там. Наприклад, чи є щось більш совкове, ніж "ордер на квартиру"?
Міністр внутрішніх справ хвалиться, скільки ордерів на квартири вручено гвардійцям, поліцейським, прикордонникам, працівників експертних і сервісних центрів.
Та все одно недостатньо, а тому буде наполягати на виділенні 2 млрд. грн. "на житло для МВС і МО".
Чому б ці мільярди не дати безпосередньо військовим, поліцейським та прикордонникам? Як безвідсотковий кредит, що погашався б з вислугою?
Щоб кожен з них сам визначився що і як купити або орендувати.
Звісно, міністру зручніше, щоб квартири підлеглих розміщувалися компактно, а то кожен де схоче вибере, то міністр з котиком не набігається. Та і "майстрам відкату" стане складніше.
Але хіба офіцеру завжди треба мати квартиру за місцем служби? Адже місце служби може змінитися.
Чи не логічно було б під час служби житло орендувати, а купити після виходу у відставку?
До речі, дореволюційним чиновникам житло надавалося лише як виключення у малолюдних місцевостях.
А так до "жалування" доплачувались "квартирні".
Велика кількість київських пам'яток архітектури кінця XIX початку XX сторіччя називаються "прибутковий будинок". Тобто, будинок, що у ньому квартири власник здавав у оренду. Навіть цілком забезпечені люди могли все життя винаймати помешкання, не відчуваючи жодної необхідності мати житло у власності.
Хай спеціалісти мене виправлять, якщо помиляюся, але в Україні відсутнє житлове будівництво, спрямоване не на продаж житла, а на оренду.
Ринок оренди житла у нас якщо і не чорний, то точно сірий.
Причина – все ще чинний ЖИТЛОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНСЬКОЇ РСР, що захищає наймача, а не власника житла.
Дивина, стільки було розмов про необхідність заміни Цивільного та Кримінального кодексів, Багато говорять про скасування Господарського кодексу.
А от Житловий кодекс та до нього ще Закон "Про приватизацію державного житлового фонду " діють собі.
Бо дуже подобаються чиновникам.
Адже дозволяють банкувати квартирами як за радянських часів. Кому дістається ордер на халупу невідомо де коло прикордонної застави, а кому на розкішну квартиру у центрі столиці. Дармову квартиру, яку можна приватизувати, віддати старенькій родичці, а самому стати у чергу на нову.
Треба, треба прощатися з совком.
Давно пора забути і приватизацію житла, і ордери на квартиру.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
