Про ДБР, Бутусова і юридичні консультації
Державне бюро розслідуваань пропонує юридичні консультації журналістам.
Мовляв, кримінальне провадження порушено не проти журналіста Юрія Бутусова, а за означеним у його публікації фактом.
У анонімній (відсутній підпис автора) "консультації" на сайті ДБР зазначено, що у Кримінальному кодексі взагалі немає такого поняття, як справа. Є кримінальне провадження, наголошує анонімний "капітан очевидність".
Також у "консультації" чомусь стверджується, що поки нікому не висунуто підозри, кримінальне провадження "не може бути проти будь-кого взагалі".
Навіть незручно нагадувати невідомому "юридичному світилу", яке, незважаючи на вихідний, наповнює сайт державного правоохоронного органу супперцінним контентом, що відповідно до статті 19 Констітуції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
А серед передбачених Законом України "Про державне бюро розслідувань" завдань ДБР, відсутнє надання юридичних консультацій.
Та за чинної влади ДБР давно перетворилося на таке собі "чудо-юдо бєззаконноє", тому нехтування нормами Конституції і законів не дивує.
Однак консультації мають бути якісними.
А у ДБР, певно, не знають, що поняття "справа", у Кримінальному кодексі України, є. Так, відповідно до статті 6 Кримінального кодексу України, питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представників іноземних держав та інших громадян, які не є підсудні у кримінальних справах судам України, в разі вчинення ними кримінального правопорушення на території України вирішується дипломатичним шляхом.
Та і згадка про Кримінальний кодекс у тексті "консультації" явно помилкова. Поспішав анонімний консультант ввечері вихідного дня. А до теми "консультації" стосунок має не Кримінальнй кодекс, а КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ.
Але не тільки. Сподіваюсь, хоч комусь у ДБР відомо, що порядок кримінального провадження на території України визначається кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Кримінального процесуального кодексу та інших законів України.
Я натякаю "консультантам" з ДБР на те, що кримінальне процесуальне законодавство Кримінальним процесуальним кодексом не обмежується.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
ЄСПЛ розширено тлумачить поняття "обвинувачений", під яким розуміється не лише особа, щодо якої складено обвинувальний акт, але й інші особи, яким висунуте будь-яке обвинувачення, причому до уваги береться не формальна ознака, а будь-яка наявна підозра щодо особи.
ЄСПЛ у своїх численних рішеннях визначає поняття "кримінальне обвинувачення" в досить широкому контексті.
Так, у рішенні від 06.09.2005 у справі "Салов проти України" вказано, що поняття "обвинувачення" має "автономне" значення. Воно повинно розумітися в сенсі Конвенції, а не лише в контексті його значення в національному праві.
У рішенні від 15.07.1982 у справі "Екле проти Німеччини" Європейський суд з прав людини визначає "кримінальне обвинувачення" як "офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння", при цьому, "в деяких випадках це може робитися у формі інших заходів, здійснення яких несе в собі таке твердження і, по суті, так само впливає на становище підозрюваного".
У рішенні від 16.07.1971 "Рінгайзен проти Австрії" моментом висунення обвинувачення може також вважатись початок досудового розслідування щодо конкретної особи чи арешт банківських рахунків конкретної особи.
У рішенні від 19.02.2009 у справі "Шабельник проти України" ЄСПЛ вказав, що "право на правову допомогу виникає в момент, коли становище людини стає суттєво уразливим, навіть якщо її офіційно не затримано як підозрювану". Суд пояснив, що становище заявника стало значно вразливішим одразу після вжиття серйозних слідчих заходів щодо перевірки підозри стосовно нього та підготовки версії обвинувачення.
Пунктом 63 рішення від 09.06.2011 у справі "Лучанінова проти України" визначено, що "для здійснення обвинуваченим свого права на захист йому зазвичай повинно бути забезпечено можливість отримати ефективну допомогу захисника із самого початку провадження".
Отже, особа, стосовно якої фактично розпочато досудове розслідування, має право реалізувати для свого захисту процесуальні права, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України для сторони захисту, незалежно від формальної наявності процесуального статусу підозрюваного.
І цей факт, як і факти численних порушень "правознавцями" з ДБР законодавства, встановлено десятками судових ухвал.
