''Moscow Times'' хвалить українську владу (переклад статті Аслунда додається)
Відомий західний економіст Андерс Аслунд у своїй вчорашній статті "Successful Start to Ukraine's New Government" дав позитивну оцінку ситуації в Україні після формування нового уряду. Аслунд добре знається на проблемах Росії і України, і він завжди підкреслював, що демократичний потенціал в Україні вищий, ніж в Росії.
Цікавіше інше – Аслунд у 2005 р. часто критикував політику "помаранчевого" уряду. Одночасно він неодноразово наголошував на тому, що українські олігархи поступово "облагорожуються" (gentrified) і тому не драматизував можливість формування і діяльності "широкої коаліції". Тому-то й цікава його нинішня оцінка.
В той час як в Україні одним за одним подаються апокаліптичні сценарії, що демократична коаліція працювати не зможе, що вона не має конструктивної програми тощо, Аслунд наголошує, що такі можливості не тільки є, а і реалізуються: на його думку, прем'єр зробив висновки з 2005 р., нинішній курс є збалансованим і тому в разі забезпечення "вдіповідного балансу сил між президентом і прем'єром" рух уперед таки відбудеться. А демократична Україна (де вільно діє опозиційний уряд) лишатиметься прикладом для Росії.
Переказувать далі автора не буду (тим більше, що Аслунд викладає свої погляди не у вигляді схеми, а із врахуванням різних нюансів) і відсилаю всіх охочих до оригіналу, поки що в англомовній версії
(www.themoscowtimes.com/stories/2008/01/30/008.html)
А ось і переклад прибув:
Moscow Times
30 січня 2008 року
Anders Aslund
Успішний старт нового уряду України
Після дострокових парламентських виборів 30 вересня було потрібно менше ніж 2,5 місяці, щоб сформувати уряд на основі незначної парламентської більшості. Але новий коаліційний уряд на чолі з Юлією Тимошенко розпочав свою роботу амбіційно та обнадійливо.
Українська економіка знаходиться у непоганому стані з темпом зростання у 7,3% минулого року. На фондовому ринку не відбувалося коливань протягом року, і він майже не постраждав під час кризи у січні.
Найбільшим досягненням уряду стала готовність України приєднатися до СОТ на Генеральній Раді у лютому. Через місяць після того як парламент ратифікує вступ, Україна стане повноправним членом СОТ. Це може збільшити темпи економічного зростання країни на один відсоток щороку.
Вступ України до СОТ – це спільне досягнення чотирьох останніх урядів. Останньою перешкодою на цьому шляху були претензії ЄС щодо експортних мит України, переважно на сталевий брухт. Це питання буде розглянуто під час переговорів щодо угоди про зону вільної торгівлі з ЄС, яку вірогідно буде досягнуто до кінця 2008 року.
Як і всюди в регіоні, найбільше занепокоєння викликає висока інфляція, яка весь час збільшується. Минулого року ціни на споживчі товари збільшилися на 16,6%.
Але, досвідчений фахівець міністр фінансів Віктор Пинзеник негайно збалансував бюджет, зробивши його жорсткішим. На щастя, контроль над цінами та експортний контроль не обговорюються. Тимошенко заявляє, що вона зробила висновки зі свого попереднього прем'єрства у 2005 році.
Компенсувати заощадження громадян, які вони втратили на початку 90-х через гіперінфляцію, протягом двох років – це обіцянка Тимошенко, яка викликала найбільше занепокоєння. На щастя, уряд звів ці компенсації до програми у 1,2 мільярди доларів, що складає менше ніж 1% від ВВП. Гроші будуть розподілені швидко та еквівалентно.
Як і у всіх демократичних пост-комуністичних країнах, корупція залишалася найбільшою проблемою під час виборчої кампанії. Діючи дуже розумно, Тимошенко зробила боротьбу з корупцією одним з ключових виборчих гасел. Щоб виконати цю обіцянку, вона діє швидко у трьох напрямах.
Найбільш явною корупція була у діях колишнього уряду щодо компенсації ПДВ експортерам з відкатами у 20-30%. Тимошенко призначила компетентного фахівця та колишнього міністра економіки Валерія Хорошковського главою митної служби з метою вирішення цієї проблеми.
Проблема митниці, яку Тимошенко владнала у 2005, знову стала однією з головних складових корупції, тому Тимошенко готова повторити свій колишній успіх у цій сфері.
Найбільш складні корупційні схеми використовуються в газовій торгівлі, яку Тимошенко добре знає з часів, коли вона займалася бізнесом. Немає ніяких підстав для існування посередника "РосУкрЕнерго". Теж саме стосується і "УкрГазЕнерго" (українська дочірня компанія "РосУкрЕнерго"). Явною метою існування цих двох непрозорих спільних підприємств є перекачка грошей на користь відомих росіян та українців. Ціна цього настільки велика, що українська державна нафтогазова компанія "Нафтогаз України" опинилася на межі банкрутства.
Нам не потрібно знати деталі, щоб розуміти, що необхідно щось робити. Тимошенко наблизилась до того, щоб прибрати ці неблагополучні структури з української газової торгівлі. На щастя, голова Газпрому та вірогідний наступний президент Росії Дмітрій Медвєдєв дотримуються такої ж думки.
Протягом останніх двох років Україна здійснила мінімум приватизацій. 18 січня новий український уряд опублікував перелік 19 державних компаній, які підлягають приватизації цього року. Загальна вартість акцій на продаж оцінюється в приблизно $5 мільярдів. Важливо, що новий уряд відмовився від тактики свого попередника, який продавав дуже малі частки, натомість запропонувавши більшість акцій в трьох великих компаніях, включаючи Укртелеком, українського монополіста наземних телефонних мереж.
Рок за роком Україна продовжувала дію мораторіуму на продаж приватної землі сільськогосподарського призначення, надаючи привілей тільки великим бізнесменам, які скуповували десятки тисяч гектарів. Новий уряд вважає, що термін для такого мораторіуму вже пройшов, він має намір швидко прийняти все необхідне законодавство для сприяння торгівлі землею.
Напередодні наступного саміту НАТО, який має відбутися у Бухаресті в квітні, Президент Віктор Ющенко, Тимошенко та спікер парламенту Арсеній Яценюк підписали заявку на План дій щодо членства (ПДЧ). Це стало певним сюрпризом, адже Тимошенко уникала цієї теми. Разом з членством в СОТ та договором про вільну торгівлю з ЄС, ПДЧ, який може завершитись або ні членством в НАТО, визначає тверду прозахідну зовнішню політику України.
Найгіршим політичним заходом, до якого вдалася Тимошенко в 2005, була реприватизація. Але вона, здається, вивчила той урок, до цього часу утримуючись від такої дестабілізуючої політики.
Новий український уряд показав дуже вражаючий початок; є тверда надія, що далі буде ще більше. Одним з результатів останніх парламентських виборів стало те, що три основні партії досягли широкого економічного консенсусу щодо активізації ринку. Всі три є демократичними правоцентристськими партіями, що фінансуються великим бізнесменами, більшість з яких швидко оновлюються, оскільки ринкова цінність їхніх корпорацій збільшується з прозорістю та порядоком.
Декілька з найбільших українських бізнесменів добровільно відмовились від трансфертного ціноутворення та почали в повному обсязі сплачувати податки. Вони також виділяють значні ресурси на доброчинні пожертвування, переважно в сфері освіти та охорони здоров'я. Та все ж, одним з результатів скандалів з суміщенням бізнесової та політичної діяльності міністрами стало те, що бізнесменів майже не має в новому Кабінеті.
Україна з самого початку страждала від конституційного безладу. Хоча конституція не змінилася, очевидно, що дещо змінилося на краще. Домінуюча опозиційна партія, Партія регіонів, створила тіньовий уряд. Два коаліційні партнери, Блок Юлії Тимошенко та "Наша Україна" Ющенка, поділили посади в Кабінеті таким чином, що Тимошенко контролює всі призначення в економічній сфері, а "Наша Україна" контролює зовнішню політику, безпеку та культуру. Чіткий баланс влади між президентом та прем'єр-міністром починає, схоже, виникати з їхнього постійного владного протистояння.
Очевидно, що через місяць ще занадто рано судити про дії нового уряду, але початок був справді вражаючим.
Україна подає наочний приклад того, яким чином могла б розвиватись Росія, якби вона розбудовувала свою демократію та ринкову економіку через конкуренцію між олігархами, а не відмовлялася від демократії. Завдяки своїм більш радикальним ринковим економічним реформам у 1990-х Росія все ще користується перевагами кращого законодавства. Але навіть за таких умов, права власності в Україні сьогодні є більш безпечними, завдячуючи більшій прозорості демократії та її системи стримувань та противаг.
Андерс Аслунд, старший науковий співробітник Інституту міжнародної економіки ім. Петерсона, автор книги "Російська капіталістична революція: Чому ринкова реформа вдалася, а демократія провалилась."
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
