11 січня 2010, 10:08

Вчинок Мирослава Поповича

Перший голова Руху (який тоді фактично ще являв собою лише ініціативну групу) Мирослав Попович є одним із небагатьох моральних авторитетів у зневіреному українському суспільстві. Тому той факт, що він не просто формально став довіреною особою Тимошенко, а й виступив із закликом до президента Ющенка припинити дії на взаємознищення кандидатів від постпомаранчевого табору, є важливим для багатьох, хто коливається: іти чи не йти у другому турі голосувати проти Януковича. Це важливо для мене, це важливо для багатьох моїх друзів, які традиційно голосували за "Нашу Україну". Його вчинок вже почали критикувати з націонал-демократичного середовища, зокрема з боку кандидатів, що не мають жодних шансів. Поповичу непросто в цій ситуації. Очевидно, що він розуміє всі проблеми і Тимошенко, і її команди, однак він справді щиро вважає (я з ним кілька разів спілкувався на цю тему), що не можна пускати до влади команду Януковича, яка робить вигляд, що фальсифікацій 2004 р. не було. А це вже засадничо небезпечно.



І саме тому відомий філософ не сидить у башті із слонової кістки, а робить непростий вибір у тому двобої, який зараз маємо під час президентських виборів. А це справді набагато важче, ніж по-чистоплюйськи закликати іти голосувати проти обох головних кандидатів. Ці люди можуть абсолютно щиро, а часто й справедливо, критикувати Тимошенко, але реально вони ведуть до влади Януковича. Звичайно, при цьому вирішуються ще якісь партійні інтереси пов'язані із місцевими чи достроковими парламентськими виборами. Але факт є фактом – це робота на Януковича. При всій критиці і навіть боязні Тимошенко, очевидно, що для неї принципово важливо (навіть хай причиною цього є її амбіції) бути своєю у Брюсселі, з європейськими лідерами, з Меркель, Саркозі, Баррозо, Туском. Хіба про це думає Янукович? Янукович у ролі прем'єра – неприємно, але це ще якось можна пережити. А от у ролі глави держави, гаранта, головнокомандувача – хіба ж це не ганьба для країни? Який європейський вибір? Яка гідність? Про що ми говоримо?

Тож почекаємо результатів першого туру, який розвіє ілюзії частини виборців, а тоді вже, стримуючи емоції, відкидаючи образи, проголосуємо розумом, а не серцем. І ще раз подумаємо, чому мудрий і завжди стриманий Попович вчинив саме так, а не інакше.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

''Я бачив Бога''

Так називається програма на "Новому християнському" каналі, яку веде пастор Андрій Тищенко. Та й не обовязково бачити Бога, можна відчувати його присутність в цьому світі, бачити перемогу духовної сили, світла над темрявою...

Навіть якщо "заморозка", головне, що Україна вистояла

З мого інтерв'ю Укрінформу: - Вибори до стійкого миру не мають ніякого відношення. Звісно, у Трампа може лишатися ідея фікс продовжувати тиск на Зеленського...

83% республіканців негативно ставляться до Путіна, щодо Зеленського думки розділилися порівну

Це, звісно, може бути слабкою втіхою, але принаймні до "сварки" у Білому домі республіканські виборці, які братимуть участь в наступних праймеріз, більше схилялися до України, а не до Росії...

105-річниця Ліги Націй: (3) УНР та ''ізоляціонізм'' США

Оригінал на НВ На русском тут Сьогодні 105 років від дня створення Ліги Націй – прообразу ООН. Головна критика її діяльності полягала в тому, що силових інструментів примусу до миру у неї фактично не було, за винятком зобов'язань розірвати з агресором усі економічні й культурні зв'язки, оголосити йому загальну блокаду...

Чи претендувати Україні на частку спадщини CРСР в країнах ''Глобального Півдня''?

У межах Другої міжнародної конференції "Crimea Global. Understanding Ukraine through the South" 21-22 листопада (організованою, зокрема, Офісом Кримської платформи") відбулася дискусія "Радянська спадщина в країнах Африки, Азії та Латинської Америки: чи повинна Україна претендувати на її частку?"...

Навіщо повторювати російське ІПСО про "далекобійні" ATACMS?

Росіяни говорять про застосування Україною "далекобійної" зброї і "належну" відповідь. Світові ЗМІ це перекладають як long-range missiles. До нас це знову вертається уже з посиланням на солідні західні видання, ми ж любимо посилатися на них...