''Правий сектор'' діє як ультралівий? (або його дії в контексті теорії і практики революцій)
Я бачив бійців "ПС" в бою на метеостанції ДАП (у тому числі "Рема", який зараз заявив про перехід з ПС до "Азову") і в Пісках. Сказав добрі слова про них і у виступах, і в блогах на УП. Одночасно розумію, що є багато чого, м'яко кажучи, суперечливого, а прапор "ПС" використовують в речах, далеких від політики. При цьому заяви "ПС" про похід на Київ, безстрокові акції, блокпости на виїзді з Києва мені, як історику і викладачу порівняльної політології, дещо нагадують. Міркуючи над запитаннями зарубіжних журналістів про те, а що ж відбувається, я попробував поставити події в Україні в загальний контекст теорії і практики революцій.
Отже, в кожній революції діють різні сили. З одного боку є ті, хто прагнуть реставрації старого, реваншу, "термідору" (наш аналог – "Опоблок"). На іншому фланзі – ультрареволюціонери, які прагнуть прискорити революцію, радикалізувати, використати ультрареволюційну фразу. Між ними балансує "центр", який опиняється під тиском як зліва, так і справа, і від його міцності, здатності швидко реагувати залежить, чи вдасться революції вистояти. "Центр" може виявитися занадто слабким. У Великій французькій революції при владі опиняються радикали-якобинці, які починають здійснювати революційний терор, зрештою самі стають жертвами термідоріанського заколоту і йдуть на ешафот слідом за своїми жертвами. В російській і китайській революціях поміркований "центр" був слабким, що відкрило шлях крайнім лівим і комуністичним диктатурам. В українській революції 1917-1921 рр. постійна боротьба всередині проукраїнських сил також зрештою відкрила шлях до перемоги зовнішніх сил, які знайшли підтримку крайніх лівих серед українських націонал-комуністів і боротьбистів (яких згодом відправили в застінки НКВД).
Анархо-троцькістські виступи під час громадянської війни в Іспанії сприяли перемозі генерала Франко, а терор "червоних бригад" в Італії 70-х рр. минулого сторіччя і вбивство прем'єра Альдо Моро (християнські демократи) підірвало позиції поміркованих.
Радикали виступили із зброєю проти своїх соратників і під час війни Ірландії за незалежність, і під час португальської революції гвоздик. Їхні виступи були подавлені. Ірландія вистояла, хоч і втратила Ольстер, а в Португалії перемогла демократія, а не комуністи.
Ультраліві за свою фразеологією дії в тилу ("похід на Київ") можуть перетворитися на збройний заколот і призвести до "термідору" і перемоги зовнішнього ворогу. У нашому випадку – Путіна. Хай про це подумають і зрозуміють всі щирі прихильники "Правого сектора", ті, хто воюють в його лавах на фронті, на противагу тим сміливцям, що стріляють з гранатометів в глибокому тилу, на іншому кінці країни.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
