Російська пастка
Україну очікують важкі часи в разі відмови від європейського вибору
Візит ЯНУКОВИЧА до Брюсселю, запланований на 20 жовтня, відкладено. Натомість Президент України сьогодні зустрівся в Донецьку з президентом РФ МЕДВЕДЄВИМ, де, окрім іншого, обговорювався вступ до Митного союзу. Вочевидь, діюча влада, як і за часів президента КУЧМИ, сподівається роками балансувати між інтересами Росії та Заходу. Це шкідлива ілюзія, наслідки якої можуть стати для України черговим каменем спотикання у її подальшому розвитку.
Видається малоймовірним, що могутні світові гравці дозволять Україні реалізувати власний сценарій політичного буття, як Білорусі – не ті масштаби та геополітичний вплив. Від того, з ким буде Україна, залежить або реставрація СРСР, або поширення демократичних свобод на пострадянські країни, включно з Росією. Навряд чи хотілось би, щоб Україна в буквальному сенсі перетворилася на місце бойових дій між Сходом та Заходом. Цивілізаційний вибір України на користь інтеграції в ЄС, який вже підтримують більше 50% українців, є логічним та гарантує кожному громадянину європейські стандарти життя.
Натомість спроба грати у "багатовекторність" змусить основних геополітичних гігантів, – в першу чергу, Росію та США, – до активних дій з метою підштовхнути Україну до остаточного вибору. Показовим у цьому сенсі є політична доля президента КУЧМИ, який після років балансування врешті-решт опинився в епіцентрі "касетного" скандалу. Симптоматично, що вічний агент чиїхось спецслужб МЕЛЬНИЧЕНКО уже заявив, що існують записи Президента ЯНУКОВИЧА, які зроблено "людьми, пов'язаними зі спецслужбами". В умовах активних політичних ігор, наявності в українській владі потужного проросійського лобі, провокацій, залучення агентів впливу на тлі падіння рівня життя, Україна може опинитися на межі серйозного громадянського протистояння. Приклад Грузії, де проросійська опозиція ледь не повалила Саакашвілі, є дуже красномовним.
Сьогодні ПУТІН та проросійське лобі роблять все, щоб відкинути Україну від Європи в "сіру" зону, а українська влада в чергове демонструє відсутність жодної геополітичної стратегії. Не виконавши умов ЄС щодо підписання угоди про асоціацію, Україна потрапляє в міжнародну та фінансову ізоляцію, що не сприятиме ні побудові рівноправних стосунків з Росією, ні перегляду несприятливих газових угод 2009 року. Найбільшою помилкою діючої влади була б передача Росії стратегічних підприємств або маніпуляції з національною ГТС в обмін на тимчасове здешевлення російського газу. Дуже великою є ймовірність, що Кремль може надати Києву такі тимчасові знижки. ПУТІН, який днями оприлюднив детальний план реставрації Російської імперії, намагається виграти час, щоб остаточно повернути Україну під свій вплив.
Росія зацікавлена в тому, щоб приспати Україну, яка має від сили 1,5-2 роки, щоб провести масштабні реформи на енергетичному ринку задля енергетичної інтеграції в ЄС та посилення власної політичної незалежності. Запуск обхідного проекту "Південний потік", який очікується 2015 року, вкупі з "Північним потоком" дозволить Росії за 5-7 років фактично спустошити українську ГТС, вибравши звідти майже 100 млрд кубометрів "європейського" газу. Кремль вважає, що за таких умов шанси на повернення українців в "сім'ю братніх народів" різко збільшаться. В той же час, росіяни зацікавлені, щоб якомога довше діяли газові угоди 2009 року та Харківські 2010, які дозволяють наростити максимальні обсяги українського зовнішнього боргу. Платою за чергову дозу російського "наркотика" стануть перспективи подальшого незалежного розвитку України.
Сьогодні очевидно, що Україна не має часу на біганину між Заходом та Росією. Якщо остаточний геополітичний вибір не буде зроблено українською владою, то до цього змусять основні світові гравці. Причому, цей процес може супроводжуватися різного роду потрясіннями та катаклізмами, – не виключені і громадянські заворушення, наслідком яких може бути послаблення країни та втрата частини державної території. В разі заворушень в Україні, яким активно сприятиме Росія, навряд чи США залишиться осторонь. На пострадянському просторі ще не реалізувалися такого роду сценарії, як в Югославії, однак колись все буває вперше.
І все таки, сьогодні у нас ще залишається шанс на європейську перспективу. Вибори парламенту наступного року можуть в черговий раз поламати усі плани Кремля. Згадаймо 2004 рік і беремося за роботу!
