ПотрIбен дiалог
Наприкінці року в ВР були проголосовані зміни до Податкового кодексу. Я розумію,що депутатам треба було терміново у відпустки,але варто б було більш уважно подивитись на деякі норми,зокрема щодо повернення ПДВ сільгосптоваровиробникам.
Ні для кого не секрет,що агросектор є найбільш розвиненою, конкурентною ш найголовніше перспективною галуззю в економіці УкраЇни. Тож держава повинна підтримувати його якомога активніше. Але відбувається зворотнє. Наприклад була відмінена норма повернення експортного ПДВ на зернові культурі. Всі великі мирові торгові дома плескають в долоні. Це зрозуміло,тому що ці компанії переважно займаються експортом зернових,тобто вони купляють сільгосппродукцію у виробників і перепродають ії споживачам в країни Європи,Азії,Африки тощо. Присутність цих компаній в Україні дуже важлива,тому що, по-перше: вони несуть ліквідність на ринок,тобто залучають гроші для закупки продукції аграріїв,по-друге: інвестують в інфраструктуру в Україні (елеватори,портові елеватори тощо),по-третє: сприяють просуванню українського зерна на глобальні ринки та формуванню вiдкритого конкурентного середовища в агросекторі в самій Україні. Але, гравцi не зацікавлені в укріпленні українських аграрних компаній,які могли б конкурувати з ними на світових ринках і ще вони геть байдужі до того,що буде відбуватися з українськими сільгосптоваровиробниками і як вони будуть існувати в ситуації, коли світові ціни на зерно аномально низькі,а доступ до кредитних ресурсів у аграріїв в країні, в якій іде війна дуже обмежений.
Повернемось до питання ПДВ. Що означає ця зміна для українських аграріїв?В структурі українського експорту зерна за останні три роки від 58 до 65 відсотки в різні сезони займає кукурудза,тому хотів би розглянути питання на прикладі цієї культури. Якщо рентабельність вирощування кукурудзи в 2013 році була на рівні нулю,то в 2014,через падіння цін,та відміну повернення ПДВ на зернові,вона була вже на рівні від -12% до -15%. Це у виробників,які мають врожайність вищу за середню в Україні (52.2 ц,га бункерна вага),на рівні 64-66 центнерів з гектара в заліковій вазі,у тих,хто має врожайність нижче за 55-60 ц,показник рентабельності значно гірше,а ті,хто збирає менше 55 (а таких чимало i не тому що вони погано хозяйнують а тому що мають не дуже добрі кліматичні умови) зовсім в біді. Прогнозні показники співвідношення собiвартостi до ціни реалізації наступного року залишаються на тому ж самому рівні. І це,якщо навiть не брати до уваги заплановане Радою введення 10% імпортного мита на засоби захисту рослин, добрива, насіння (мінус 100-130 гривень на гектарі),та заплановане Кабінетом Міністрів збільшення тарифу на залізничні перевезення з 1 лютого 2015 року (мінус 70-90 гривень на тонні).
Ви можете сказати,що не всі сільгосптоваровиробники можуть здійснювати експорт, тому що потрібно мати спеціалістів з логістики і торгівельних операцій, що цим займаються тільки великі аграрні холдинги,володіють якими,так звані "аграрні олігархи". На ці тези є такі відповіді: по-перше, вже приблизно половина зернових із України експортується безпосередньо товаровиробниками (49.7% від всієї кількості за даними УКАБ) і це вже далеко не тільки великi аграрні холдинги. А це означає,що з 470 мільйонів долларів неповерненого з 19.4 мільйона тонн експортованого з України в сезон 2014/15 роки зерна,наші аграрії могли б отримати 235 мільйонів долларів,а це близько 4.7 мільярди гривень. По-друге,аграрні холдинги,це сьогодні найбільш високотехнологічні в аграрному секторі компанії,які не тільки впроваджують на своїх виробництвах найновітніші світові розробки в цей галузі,а й шляхом IPO, розміщення облігацій,прямим кредитуванням з за кордону залучають в Українську економіку чималі кошти і так само будують об'єкти інфраструктури та переробки сільгосппродукції на території України. За минулий рік а даними УКАБ це було близько 1.2 мільярди долларів,а за останні 5 років ця сума сягнула близько 10 мільярдів. По-третє, ставлячись таким чином до менших за розміром аграрних компаній та фермерів,кажучи,що вони не можуть експортувати і не мають цього робити, Уряд та ВР відбивають в них буд -яке бажання до об єднання з подібними,самоорганізації та самонавчання такому надважливому сьогодні компоненту бізнесу, як вміння чемно продавати свою продукцію. Я маю на увазі об'єднання в фермерські спілки,які дуже поширені в розвитих країнах в усьому світі. До речі одна з така спілка із США обробляє тільки в Україні понад 400 тисяч гектарів,а вивозить із України навіть ще більше ніж виробляє і вже давно є великим гравцем на Чорноморському ринку зерна.
Тому ще більш дивно,що ініціатором відміни ПДВ стала фракція Самопомочі, ідеологічною базою якої і є таки самоорганізація і сприяння розвитку суспільної ініціативи. Здається,що молода фракція,взявши на себе відповідальність за одну з історично найважливіших в Україні, аграрну галузь, просто не має достатньо кваліфікованої експертизи в цьому питання. Колишні співробітники міжнародних корпорацій теж не завжди є панацеєю. Нерідко це вузькі спеціалісти,які не дивляться на питання ширше,як повинні дивитися державні діячи. Треба постійно розмовляти з ринком,а він складається не лише з компаній-трейдерів. Сьогодня цього не відбувається. І це дуже небезпечно,особливо зараз, коли вся економіка країни переживає здається найскрутніші часи. Тож треба пам'ятати,що експорт сільгоспродукції,це одне з найважливіших джерел валютних надходжень до державного бюджету. Знаючи особисто багатьох членів цієї фракції, їх відношення до України і шляхетні цілі, вірю,що депутати Самопомочі,керівництво фракції вживуть всіх заходів для того,щоб детально і всебічно розібратися в цьому,та багатьох інших аграрних питаннях і знайдуть потрібний баланс між утворенням конкуретного вільного ринку та підтримкою розвитку національного бізнесу. А національний бізнес завжди готовий до надання всієї зібраної на власному досвіді,помилках і перемогах інформації. Нам терміново потрібно вибудовувати такий діалог.
