3 березня 2009, 13:14
фЕСТИВАЛЬ ''ЛІВИЙ БЕРЕГ'' – новий клуб мистецького життя Львова!
Дорогі Брати й Сестри, друзі та колеги!
Ми відкрили новий проект, в самому серці Львова – в підвалах Львівської Опери. Називається це все
Проект присвячений сучасному мистецтву та його демаргіналізації в сучасному суспільстві. Одним словом за допомогою ресторанної технології підвищити знання відвідувачів у сучасному мистецтві: музиці, малярстві, відео та інш.
На стінах розміщений експозиційний простір, який буде використовуватись для змінних виставок, велика збірка доброї музики та найважливіше, що нарешті в місті нарешті з'явився музичний клуб європейського зразка, який маємо надію швидко стане осередком мистецького життя міста та найважливіше поширюватиме добре та корисне в маси! Саме тому це єдина кнайпа в світі, яка працює у формі щоденного неспинного та постійного фестивалю мистецтва, із своїми лауреатами, організаторми та приманному бардаку)
Отож запрошуємо до Львівської Опери underground та не пропустіть найближчі акції, адже стати свідком коли народжується нові проекти та ідеї можна тільки в затишному клубі.
ЛІВЕ СЛОВО
Красиве чи корисне
Місто й Село – два крила країни – красиве і корисне. Крім решти відмінностей, Місто різниться від Села наявністю Театру, що не несе жодної утилітарної функції – Театр не корисний, ба навіть шкідливий. Село живе за законами парафії, Місто ж цей суворий припис прагне подолати. Мистецтвом. Саме воно живить міську душу. Допоки городяни потребують мистецтва, доти Місто залишається собою. Як тільки художників, акторів та поетів забувають – Місто приречене. Воно одразу розвалюється на зліплені до купи села – Сихів, Рясне, Левандівку. І, ясна річ, село з назвою "Центр".
Допоки міські й обласні начальники переймаються виключно дерибаном бабла – доти
вони будуть головами колгоспів і сільрад. Доти Львів лишатиметься селом. Стиха наше місто перетворюється на відстійник зужитих ідей та тенденцій. Вільне мистецтво притлумилось народництвом й етнографізмом, котрі так і не полишили оаз кабінетної культури. Панівними ж культуртрегерами є власники контрабадного трафіку, котрі заполонили місто тотальним гуччі від версачі. Як уособленням Міста колись був Великий Театр, так уособленням нинішнього села став базар з відповідним ярмарковим саундом – шансоном. Цього ніхто й не насаджував – просто селянин завжди тягнеться до музики ярмарку. А який базар, така й пісня.
Геть від села
У минулім столітті Україні запропонували стрижневу концепцію "геть від москви". Цей програмний мінімум худо-бідно, але виконали. Лишилось поконати всеперемагаючий голос міського села. Колись його заглушали книгозбірні та університети. Окремо звучали театри, задаючи темп Місту.
Вітчизняне мистецтво досі перебуває у пікантній ситуації: з одного боку воно вимагає "розвитку", а з іншого – буксує, сидячи на ланцюгу уявлень про мистецтво "як воно має бути". А має воно бути неодмінно узгодженим з:
п) добропорядністю
е) патріотичністю
з) доцільністю видатків
д) і подобатись, неодмінно подобатись владі
Але наша влада досі не може чесно оголосити: що ж їй подобається. Вона просто цього не знає. Ніби подобається оголена натура, але ж це якось некультурно. Ніби у борделях більшість чиновників побувала, але си встидают. Ніби й полотна Ягоди та Костирка не лякають, але у кабінетах – стиль пізнього поплавського. Чому? Загадка.
Берег лівий, вільнодумний
Мистецтво – єдиний порятунок від "нікчемності багатих і бруду вбогих" – у Львові стрімко програє базару. Але програємо всі – втрачаємо місто.
Нам би щиро хотілося, аби на головах нашої публіки замість рогів зазеленіли паростки майбутнього вишневого дерева. Єдина протиотрута – мистецтво.
Тому ми й влаштували відкритий фестиваль саме в Опері, аби зі світу базару можна було втекти у Великий Театр, нехай через пивницю, через андеґрануд. Адже засинаючи навіть у найбільшому селі, хочеться прокинутися у маленькому, але Місті.
І нехай базари досі популярніші за театри, а південний для багатьох важливіший ніж Оперний, але все одно рантки молодь у вічнім адідасі призначає під Великим Театром. І знімки роблять на тлі Опери, тримаючись за руки. Це означає, що справу не програно. Й Опері довіку стояти на Полтві. На березі лівому, вільнодумному, мистецькому. Правий берег залишивши непомильному селу, лихварству та дефілядам.
Учасники Відкритого Фестивалю ЛІВИЙ БЕРЕГ
Найближча програма:
7 березня – джазовий вечір Дана Виницька, Марк Токар, Настя Прадун
13 березня – джазовий вечір МАРТИН ТВЕРДУН та Андрій Войтюк
14 березня – OPEN BLUES BAND (Олександр Балабан – гітара. Юрій Шаріфов – бас-гітара. Олександр Мельник – барабани)
25 березня – ПЕРКАЛАБА unplugged (гуцульська кухня та перфоменс).
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
