Хай живуть політичні шахраї у Верховній Раді!

Мені вже доводилось писати, що безграмотно сформульоване питання на референдумі часів Кучми щодо депутатської недоторканості призвело до абсолютно очікуваної відповіді,але яке насправді не обмежувало депутатську недоторканість, а навпаки – робило її абсолютною, якої ніхто вже не мав можливості позбавити: http://pravda.com.ua/news/2007/8/14/62647.htm .



Сьогодні в програмі "Свобода слова" на ICTV я знову почув дискусію про референдуми: з питань мови – від Партії регіонів, та питань державного устрою – від БЮТ.

З історії добре відомо, що спроба політиків винести на референдум ті чи інші питання, часто густо є спробою не отримати відповідь народу, а навпаки нав'язати йому свої небезкорисливі інтереси.

Одним з головних механізмів маніпулювання думкою громадян є постановка питання на референдумі із запрограмованою відповіддю.

Подивимось, яке питання запропонувала Партія регіонів винести на референдум. Представники цієї політичної сили хочуть отримати у громадян країни відповідь на питання: "Чи погоджуєтесь Ви з тим, щоб українська і російська мова мали статус державної".

Я зараз не обговорюю питання, для чого взагалі існує поняття державної мови і яка відмінність використання в будь-якій державі державних мов та інших мов, що не мають такого статусу. Не обговорюю я, хто і для чого педалює це питання. Для цього знову ж таки відсилаю до ще однієї своєї статті: http://pravda.com.ua/news/2007/3/20/55982.htm .

Але тут я не можу не говорити про відверте шахрайство політиків.

Якщо вчитатись у саме запитання, то виявляється, що прихильники єдиної державної мови не можуть дати негативну відповідь на вказане питання, тому що негативна відповідь означала би і негативне ставлення до державного статусу української мови.

Таким чином некоректно сформульоване питання заздалегідь провокує некоректну відповідь.

На превеликий жаль і БЮТ також вдається до відверто шахрайської маніпуляції думкою громадян. Так БЮТ хоче, щоб на голосуванні люди визначили, чи підтримують вони президентську форму правління, "за якої президент обирається всенародно, є главою держави і очолює уряд", чи парламентську – "за якої посада президента скасовується, уряд призначається і звільняється Верховною Радою, а прем'єр-міністр є главою держави".

Питання ставиться таким чином, що начебто існують лише дві форми державного устрою: президентська або парламентська. Хоча насправді існує ще і змішана система, де повноваження певним чином розділені між парламентом, урядом та президентом країни. При цьому президент може обиратись як всенародним голосуванням, так і парламентом, або асамблеєю, членами якої є не тільки депутати парламенту, але і інші особи. Слід також відзначити, що при змішаній системі державного устрою, співвідношення повноважень між парламентом і урядом та президентом країни можуть суттєво відрізнятись. Тобто наявність самої по собі змішаної системи державного устрою також не дає однозначну відповідь, хто і які повноваження має. Ці повноваження частіше за все визначаються або парламентом країни, або особливим органом (наприклад, конституційна асамблея), що збирається саме за для прийняття конституції країни.

Причини таких відмінностей пов'язані з історичними особливостями розвитку кожної з країн, де існує саме змішана система, і я не ставлю непосильне для себе завдання робити аналіз плюсів та мінусів кожної з названих систем державного устрою. Інколи достатньо не те що слова, однієї коми в тексті конституції, для того щоб суттєво змінити баланс прав та обов'язків президента, уряду та парламенту. Ці питання надто складні і простим голосуванням на референдумі їх визначити просто не можливо

Таким чином ми зіштовхуємось із ситуацією, коли сформульоване блоком Юлії Тимошенко питання навмисно провокує відповідь лише у вигідному для самої Юлії Тимошенко ракурсі – яким чином вона може отримати повну, необмежену, особисту владу в країні. Але якщо це так, то пані Тимошенко має перестати дурити людей і чітко оголосити, що її не думка громадян цікавить, а бажання отримати владу для себе, і їй все-рівно чи буде це влада на кшталт канцлера Третього рейха чи Президента одного з наших північних сусідів.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.