Публічна відповідь народному депутату Володимиру Бондаренку

Пане Володимире!

В останні тижні мені доводилося спілкуватись з десятками знайомих, малознайомих чи навіть зовсім незнайомих мені людей, яким я викладав власне бачення ситуації та пояснював своє ставлення до лідерів виборчих перегонів. Схоже долучитись до такого спілкування вирішили і Ви, надіславши в неділю мені СМС-не повідомлення відверто бандитсько-парканного змісту. Зрозуміло, що опускатись до Вашого рівня виховання та надсилати у відповідь таке ж СМС повідомлення, я не збираюсь. Але враховуючи, що це вже не перше СМС такого змісту від Вас, і схоже Ви і надалі збираєтесь таким чином виплескувати свої комплекси, дозволю собі ще раз публічно пояснити Вам, а також іншим не дуже психічно врівноваженим прихильникам Тимошенко, своє відношення як до пані Тимошенко, так і до пана Януковича, публічно. Це, тим більше доречно, тому що Тимошенківські фани постійно намагаються заявляти, що тільки сліпий не бачить відмінність між цими претендентами на президентську булаву. Тому доречно, мабуть, висловитись щодо їх схожості та відмінності.



Рівень знань

Почну з того, що вважаю ганьбою для європейської країни з 46 мільйонним населенням обрання Президентом України такої малограмотної людини як Янукович. І це навіть без врахування його не дуже позитивного минулого. Зрозуміло, що наявність у пана Януковича наукового ступеню "доктор наук" та наукового звання "професор" може викликати лише регіт.

Рівень знань Тимошенко, хоча і вищий ніж у Януковича, але також є неприпустимо низьким для того, щоби очолювати українську державу. При цьому минуле пані Тимошенко теж достатньо своєрідне, тому ще можна посперечатись з приводу того, у кого з цих двох осіб воно більш одіозне.

На відміну від Януковича, який усвідомлює свій реальний рівень освіти, а тому намагається максимально утримуватися від будь-яких публічних заяв, пані Тимошенко виступає набагато більше, змушуючи значно частіше хапатись за голову від тієї ахінеї, яку вона несе.

Мені неодноразово за останні два роки доводилось публічно розбирати її відверто безграмотні заяви, які стосуються функціонування економіки та державних інституцій. У пані Тимошенко відчувається наявність прогалин в базових знаннях, які отримують у вищих навчальних закладах. Враховуючи недостовірну інформацію, яка розміщена на її особистому вебсайті щодо того, коли і в який ВИШ пані Тимошенко вступила, де навчалася, і де отримала диплом про вищу освіту (про це вже доводилось писати Сергію Лещенку) є підстави ставити під сумнів будь-яку її інформацію щодо цього. Можу лише додати, що в журналістських та депутатських колах лунала інформація, що на третьому курсі Дніпропетровського гірського інституту (нині Державна Гірська Академія) у пані Тимошенко сталася спроба суїциду, після чого вона покинула навчання в тому ВИШі. Яким чином після того вона потрапила на навчання до Дніпропетровського державного університету і чи насправді навчалася там, а якщо так, то на очному, вечірньому чи заочному відділенні – не відомо. Досить показовим є те, що БЮТівські піарщики неодноразово яскраво живописали шкільні роки пані Тимошенко, в той же час уникають будь-яких згадок про її студентські роки, коли вона начебто випромінювала своїм талантом та блискучими знаннями, за рахунок яких за офіційною версію отримала червоний диплом. Чомусь БЮТівські піарщики не бавлять українське суспільство спогадами одногрупників пані Тимошенко. Чи не дивно?

Отже фактом є лише те, що жодної достовірної інформації щодо цього періоду життя пані Тимошенко на сьогодні немає. А розміщення недостовірної інформації про те, що вона вступила на перший курс саме в ДДУ і закінчила його, наводить на підозри про навмисне приховування інформації щодо того, коли і чому вона покинула навчання у ДГІ та чи справжній у неї диплом про вищу освіту.

При цьому наявність у пані Тимошенко наукового ступеню "кандидат економічних наук", як і науковий ступень та звання Януковича, можуть викликати лише сум про повністю дискредитовану в Україні систему їх присвоєння. Про те, як пані Тимошенко, сидячи в кріслі Голови Бюджетного комітету Верховної Ради, примудрилась за один рік написати та захистити кандидатську дисертацію вже писалось в електронних ЗМІ, тому не буду повторюватись. Кожен український багатій у нас має можливість без особливого клопоту купити собі наукові регалії, схоже навіть не усвідомлюючи, що скоріше нагадує з тими званнями та ступенями папуаса, який одягнув різнобарвні брязкальця.

Команди

Іншим питанням, що характеризує цих двох претендентів на посаду Президента України, є їх команди. І в одній, і в іншій є особи, з якими можна вести скільки-небудь професійне обговорення проблем розвитку економіки та державотворення. В той же час морально-етичні принципи переважної чисельності членів цих команд в цілому є просто жахливими. При цьому кількість відвертих моральних покидьків в БЮТівському депутатському середовищі навіть більше ніж в Партії регіонів. Скандали щодо вбивства людей, педофілії, рейдерства, підкупу суддів, зв'язків з кримінальними угрупованнями в більшості випадків за останні два роки стосувались саме народних депутатів від БЮТ. На мій погляд це не є випадковим. Причина цього криється в системі формування списків однієї і другої політичної сили. В ПР список формувався за квотним принципом трьома основними групами. Причому, як добре відомо, найбільший вплив на формування прохідної частини списку мав Ринат Ахметов. За різними даними він за своєю квотою провів до парламенту майже половину депутатів, включаючи власного водія. Більшість цих осіб фактично є його найманими працівниками, яким бос дав команду йти в парламент. І вони пішли. Вони голосують і роблять те, що він їм скаже. Зрозуміло, що більшість з них абсолютно не готова до реальної парламентської діяльності, але при цьому і моральні якості більшості з них значно краще. Їх потрапляння в парламент не потребувало від них необхідності робити якісь навмисно аморальні вчинки. Досить показово, що позитивна діяльність більшої частини цих народних депутатів зовсім не помітна для публіки, і не відомо чи взагалі вона є, але і скандалів, пов'язаних з ними, суспільство за ці два роки теж не чуло, або майже не чуло.

Зовсім інша ситуація в БЮТ. Кожна особа, що потрапила в прохідну частину цього блоку, прискіпливо вивчалась особисто пані Тимошенко на предмет того, чим вона може бути корисна для її просування до владного Олімпу. Одні платили гроші за потрапляння в список, інші мали специфічні виходи на суддів і знались на тому, кому і скільки необхідно дати грошей за необхідне пані Тимошенко суддівське рішення. Треті контролювали значну частину посадовців в тих чи інших областях і районах, а тому могли забезпечити адміністративний вплив на результати виборів в округах. Четверті могли організувати будь-яку піарівську провокацію, спрямовану на підвищення її рейтингу та дискредитацію опонентів. Пані Тимошенко ніколи не цікавило наскільки моральними є ті, чи інші, народні обранці. Головне – результат в будь-який спосіб, незважаючи на те, наскільки моральним та законним шляхом він буде досягнутий. І я знаю безліч історій з внутрішньої БЮТівської кухні, коли саме це було міряло того, як пані Тимошенко ставилась до конкретного депутата. З політичної точки зору це може і ефективний підхід. Але якщо людина готова до аморальних вчинків в одних випадках, то абсолютно очевидно, що вона так готова чинити практично завжди, коли це приносить їй якусь вигоду. А тому не має нічого дивного в постійних скандалах, пов'язаних з БЮТівським середовищем. І є досить закономірним, що саме в команді Тимошенко опинились Губський, Портнов, Медведчук, Уколов, Лозинський, Медведєв, Пашинський, Яценко, Чепицький. І так можна перераховувати ще десятки і десятки інших осіб, одне згадування прізвищ яких викликає відчуття відвертої огиди.

Саме такі принципи формування команди багато що говорять про саму пані Тимошенко. Її безперечно можна вважати ідеальним політиком. Для неї не існує жодних моральних імперативів та моральних обмежень, через які б вона не готова була би переступити заради влади, і, бажано, абсолютної влади. І ще жодна людина не змогла довести публічно протилежне.

Очевидно, що майже всі згадувані мною вище особи могли опинитись і в Партії регіонів. Але там і своїх Герман, Шуфричів, Лукьянових, Добкіних, Кернесів, Табачників вистачає. А отже, і ставлення моє до цих команд приблизно однакове.

Принципова відмінність цих двох команд пов'язана лише з тим, що в Партії регіонів доля тих чи інших персон визначається не одним Януковичем, а досить часто зовсім не ним. В той же час, в БЮТ доля кожного з нардепів та інших осіб, наближених до керівництва цієї політичної сили, повністю залежить лише від однієї людини. Більш того, якщо прибрати Януковича з посади керівництва ПР, то цю партію певний час очікують проблеми, але вона збережеться, до того ж скоріше за все поступово набуде більш привабливого вигляду. Якщо ж з БЮТ прибрати Тимошенко, то все те збіговисько разом, скоріше за все, при всіх своїх специфічних талантах не набере на парламентських виборах і трьох відсотків.

Чия перемога несе менші загрози демократичному розвитку країни?

Отже, коли в черговий раз мене питають, так хто з цих двох претендентів краще чи гірше, я змушений повторювати, що рівень моральних чеснот, як Тимошенко і Януковича, так і їхніх команд, дуже низький, а тому, насправді, обоє є дуже поганим варіантом для країни. А тому моє ставлення до можливої перемоги на виборах Януковича чи Тимошенко базується на не тому, хто з них краще або гірше, а наскільки отримання президентської посади одним та другим претендентом несе ризики розвитку нашої країни, як демократичної держави.

Почнемо з того, що ще не факт, що вибори взагалі закінчаться перемогою одного з кандидатів та оголошенням відповідного результату Центральною виборчою комісією. У мене є вперте відчуття, що не все так буде просто, і сьогоднішнє захоплення поліграфічного комбінату "Україна" яскраве тому підтвердження. Майже стовідсотково впевнений, що враховуючи електоральну перевагу Януковича, Тимошенко та її команда спробують зірвати підведення підсумків голосування. Ті, хто розуміє психологію поведінки Тимошенко, в один голос стверджують, що вона не готова буде визнати програш на цих виборах. Ще менше шансів на те, що у разі програшу вона без боротьби віддасть прем'єрське крісло.

Отже для мене є очевидним, що перемога Віктора Януковича, не означатиме отримання Партією регіонів прем'єрського крісла. А саме контроль за цим кріслом визначає доступ до основних фінансових та адміністративних ресурсів в країні. В силу розкладу сил, який зараз є в фракції НУНС, добитись оголошення недовіри уряду Тимошенко буде нескладно, а от створити в конституційний спосіб нову парламентську більшість та новий уряд – дуже проблематично. А це означатиме, що весь цей час крісло прем'єра, хоч і в якості в.о., займатиме саме пані Тимошенко. Теоретично формування нової коаліції за участі НУНС можливо, але лише якщо уряд очолить людина не пов'язана з ПР. Можливі парламентські розклади є предметом окремого дослідження, але одне можна сказати досить впевнено, Партія регіонів не зможе, як до ймовірних дострокових парламентських виборів, так і після них, поставити під повний власний контроль уряд. Його очолюватиме представник іншої політичної сили, що у своє чергу створюватиме передумови для можливо хаотичного, але демократичного розвитку країни.

В той же час у разі перемоги Юлії Тимошенко, хоча зараз це виглядає майже неймовірно, щоби з цього приводу не казали БЮТівські політтехнологи та фани пані Тимошенко, нас чекає значно небезпечніше майбутнє. Контроль за всіма важелями державної влади опиниться в руках одного угруповання досить кримінального штибу на чолі з людиною з не дуже високими моральними чеснотами.

Слід очікувати, що після перемоги Ю.Тимошенко переслідуватиме дві основні мети:

1. Посилення власного впливу.

2. Знищення головного конкурента, яким автоматично стає ПР і наближені до неї бізнесові структури.

За такої ситуації з великою ймовірністю:

1. ПР почне розвалюватися, В.Янукович буде усунутий від керівництва партією, а частина "регіонального" бізнесу шукатиме лояльності у БЮТ. З метою пришвидшення такого процесу Ю.Тимошенко, з великою ймовірністю задіє всі правоохоронні органи, які вона повністю контролюватиме, адміністративний і податковий апарат для тиску на бізнесменів, пов'язаних з ПР, та від яких отримує основну фінансову підтримку.

2. Тимошенко не буде призначати нового прем'єр-міністра, оскільки для цього потрібна буде згода більшості, створення якої вона, швидше за все, не стимулюватиме, а посилаючись на патову ситуацію просто залишить свою людину у якості в.о прем'єр-міністра (О.Турчинова), зберігаючи особистий контроль над всіма основними призначеннями в системі виконавчої влади, фінансовими потоками та державними активами. Це певною мірою дозволить залишати ситуацію у підвішеному стані при цьому посилаючись на недієздатність парламенту, що виглядатиме доволі виграшно в очах виборця.

3. По-третє, користуючись контролем над силовими структурами Ю.Тимошенко спробує зачистити інформаційний простір. Ймовірно, що вже протягом 6-8 місяців під контроль будуть забрані основні телеканали країни ("Інтер", "1+1", ТРК "Україна"). Так "Інтер" може бути відібраний у силовий спосіб, а власники "1+1" (Коломойський) та ТРК "Україна" (Ахметов) будуть змушені стати або вкрай лояльними до Тимошенко, або постати під загрозою втрати своїх основних промислових та інших активів.

Після цього Тимошенко ініціює проведення референдуму щодо посилення президентської влади (про що неодноразово заявлялося), при цьому посилаючись саме на недієздатність парламенту та заявляючи про готовність нести персональну відповідальність за все в державі. Враховуючи низький рівень усвідомлення громадянами наслідків узурпації влади в одних руках, слід очікувати, що після такого референдуму функції парламенту будуть суттєво обмежені, як і його значення. Вся влада в державі фактично буде сконцентрована в руках однієї особи.

Паралельно, очевидно, погіршуватиметься економічна ситуація. Зважаючи на потребу наповнювати бюджет для виконання хоча б якихось обіцянок та пам'ятаючи аналіз попередньої діяльності уряду Ю.Тимошенко, ймовірно слід очікувати:

- Підвищення податкового тиску на економіку;

- Емісію грошей з одночасним штучним посилення національної валюти з метою демонстрації економічної "стабільності", що з великою ймовірністю призведе до банкрутства української металургії та хімії, орієнтованої на експорт і зацікавленої у слабшій національній валюті. Під гаслами "показової боротьби з олігархами" їхні підприємства переходитимуть в управління уряду, а фінансові потоки перерозподілятимуться на користь Ю.Тимошенко та її оточення.

Загалом відбудеться становлення класичної автократичної системи з одночасним погіршення економічної ситуації. В той же час необхідність вкрай вважливих економічних реформ та навіть бажання їх здійснити поєднуватиметься з професійною неспроможністю їх проведення та бажанням особистого збагачення з боку Тимошенко та її оточення. При цьому зберігати автаркію довгий час не вдасться, навіть з урахуванням контролю над електронними ЗМІ, бо на відміну від Росії не буде фінансових ресурсів, за рахунок яких можна підживлювати підтримку населення. Таким чином, протягом короткого терміну (2-3 років) слід очікувати зростання загроз техногенних катастроф та соціального напруження з поганого прорахованими наслідками.

Висновок

Слід усвідомити, що для В.Янукович та Ю.Тимошенко є чужими цінності національної демократії, української державності. Тому кожен відданий голос за цих кандидатів, це голос за брехню, популізм, безправ'я, корупцію, здачу українських національних інтересів і руйнування української державності. Голосуючи проти обох, ми всі продемонструємо своє бажання до змін, до реформи прогнилої кланової політичної системи та неефективної державно-олігархічної економіки, коли національне багатство використовується лише в інтересах кількох десятків осіб. Ми продемонструємо недовіру цій системі і створимо передумови для глибоких змін політичних еліт під час наступних місцевих та парламентських виборів. Тому, кожен думаючий громадянин, який є патріотом своєї держави, для кого національна демократія і українська держава є не просто словами, повинен обов'язково прийти на вибори 7 лютого і поставити відмітку у графі "не підтримую жодного кандидата".

Виходячи з цього аналізу я вважаю і не приховую цього, що небезпека для демократичного розвитку країни у разі перемоги пані Тимошенко значно вище, а тому публічно наголошую – я не за Януковича, я категорично проти Тимошенко.

P.S.

І останнє, пане Володимире. Я розумію, що моє публічне звернення скоріше лише додасть Вам бали в очах пані Тимошенко. Але це не привід перетворювати мій номер мобільного телефону у таке собі опудало, на якому зганяють своє безсильну злобу. Тому наполегливо прошу Вас припинити писати мені СМС бандитсько-парканного змісту. Хоча і розумію, що саме до такого стилю спілкування в БЮТ Ви звикли. Оточення, як відомо, неминуче формує спосіб та стиль спілкування. У разі, якщо Ви все ж таки продовжите надсилати мені такі ж СМС, я буду змушений їх всіх оприлюднити із заголовком "Моральні устої Тимошенко та її оточення". Не думає, що це додасть голоси виборців Тимошенко та БЮТ.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.