Чи зрозуміють підприємці, в чому має полягати їх справжній інтерес?
Щойно прочитав блоги Сергія Лямця та Олега Єльцова, в яких, як на мене, блискуче сформульовані дві основні проблеми, з якими зіштовхуються підприємці, що вийшли на великі та малі майдани по всій країні.
По-перше, у малих підприємців немає і не може бути причин довіряти сьогоднішнім політикам. Як тим, що знаходяться при владі, так і тим, що зараз опинились в опозиції. Бо сьогоднішні опозиціонери – це вчорашні небожителі, що запам'ятаються лише сварками між собою, жахливою корупцію, яка, як в історії з минулорічними січневими газовими контрактами, вийшла за межі країни, або скандальними історіями з міністрами-алкоголіками, одного з яких таскали по іноземному аеропорту поліцейські, а інший, сидячи в міністерському кріслі, міг на тижні уходити в запій.
При цьому, що головне, вони НІЧОГО насправді не зробили, щоби забезпечити стабільний демократичний розвиток країни. Скоріше навпаки, своїми діями та/або бездіяльністю вони все зробили, щоби сьогоднішні правителі виглядали принаймні більш ефективними, ніж їх попередники. Тому якщо підприємці дають можливість виступати на своїх мітингах сьогоднішнім опозиціонерам – народним депутатам та колишнім урядовцям, то тим самим, вони дають їм шанс повернутись в депутатські крісла та урядові кабінети, хоча абсолютну більшість з них неможна в майбутньому допускати до влади на гарматний постріл.
По-друге, підприємці, і в цьому я повністю погоджуюсь з Олегом Єльцовим, не можуть поки що правильно визначити та проголосити свою головну вимогу. А вона, насправді, полягає не в тому, чи будуть ставки податків більшими чи меншими. З цим все трохи простіше. Насправді, в цьому випадку ми скоріше маємо справу, з одного боку, з невмінням сьогоднішніх можновладців правильно розподілити податкове навантаження таким чином, щоби збирати їх в умовно-достатньому обсязі, з іншого – бажанням сформувати податкові правила в такому вигляді, щоби надати чиновникам можливість керувати цим процесом в ручному режимі.
На жаль, поки що підприємці не усвідомлюють, що головною їх вимогою до влади може і повинно була би бути неудавана, а реальна боротьба з корупцією на всіх щаблях влади. Причому, ця боротьба має починатись та стосуватись в першу чергу вищих державних осіб, які в нашій державі, і є головними корупціонерами та казнокрадами. Бо поки корупція на вищому рівні є нормою, яку навіть не намагаються особливо приховати, до того часу всі заяви з тих високих кабінетів про боротьбу з корупцією не сприйматимуться інакше як фарс.
Допоки підприємці будуть змушені платити корупційний податок, якого неможливо уникнути, всі розмови про розмір офіційного податкового навантаження, є безглуздими. Допоки підприємці та взагалі все суспільство буде ставати свідками, як можна безкарно на мільярди гривень імпортувати нафту та нафтопродукти без уплати жодних податків, або голова уряду розраховуватиметься за політичні послуги політика шляхом надання, пов'язаній з ним фірмі "Роги та копита", кредиту на мільярди гривень з державного банку, чи урядовець за рахунок державного бюджету зможе надати на безповоротній основі своїй фірми сотні мільйонів гривень, до того часу розраховувати, що громадяни будуть відповідальними платниками податків, навряд чи варто.
Показовим, до речі, є той факт, що жоден з опозиціонерів, які "засвітились" в понеділок на Майдані, лаючи Податковий кодекс та урядовців, не зміг і не захотів донести до підприємців, в чому повинні полягати їх фундаментальні інтереси і чого, насправді, вони мають вимагати. Вони не пояснили підприємцям, що їх зусилля повинні сконцентруватись зараз не стільки на тому, щоби Президент Янукович наклав вето на ці податкові правила або пройшли дострокові парламентські вибори, які, насправді, в разі їх проведення навесні опозиція гарантовано програє, а на вимогах щодо негайного впровадження публічного контролю за всіма доходами та витратами державних службовців, негайного прийняття нового закону про прокуратуру, яким її буде позбавлено слідчих функцій, негайного законодавчого затвердження процедури оприлюднення повної інформації щодо всіх витрат з державного та місцевих бюджетів вище певної суми, наприклад, в п'ять тисяч гривень.
До речі щодо останнього. Показовим є те, як діє в умовах економічної кризи та необхідності суттєвого скорочення витрат коаліційний уряд Великої Британії. Уряд вніс на розгляд парламенту законопроект, згідно з яким має оприлюднюватись вся інформація щодо бюджетних витрат, які перевищують п'ятсот фунтів.
Отже важко сказати, чи з'являться зараз поруч з підприємцями політики, які не себе коханих будуть піарити, а які зможуть пояснити, в чому полягають їх глибинні інтереси. Не факт, що там поруч такі політики з'являться, і не факт, що зараз зрозуміють свої справжні інтереси підприємці. Але без усвідомлення саме цих інтересів будь-які їх сьогоднішні зусилля виявляться марними. Бо навіть, якщо станеться диво, і Президент Янукович захоче пограти в "доброго царя" та накладе вето на цей проект Податкового кодексу, то залишаться ті самі податківці з існуючими податковими законами, і продовжуватиметься як податковий терор, від якого здригається не перший рік вся країна, так і тотальна корупція та розкрадання бюджетних коштів, від чого країна все далі деградує, все більше нагадуючи бантустан, ніж велику європейську державу. І тоді досить швидко підприємці на власні шкірі відчують, що ця перемога, насправді, була "пірровою".
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
