Скандальне судове рішення по справі Ігоря Діденка
В понеділок, 5 вересня, був оголошений вирок по кримінальній справі Ігоря Діденка.
Більшість громадян, навіть серед тих, хто слідкує за судовими справами, пов'язаними з підписанням газових угод, не зрозуміли, що відбулась скандальна по своїй суті подія. Хоча я її прогнозував, але від того в моїх очах вона не стала менш одіозною та менш дикою. Хоча ті, хто зіштовхувався з діями наших правоохоронців та суддів, знають, що це цілком типова ситуація.
Прокуратурою спільно з судом цілеспрямовано розвалили справу, пов'язану з розслідуванням факту незаконного відчуження газу у РосУкрЕнерго. При цьому в результаті таких їх спільних зусиль фактично зникли особи, дії яких призвели до багатомільярдних збитків української держави. Тобто збитки є. Причому на відміну від судової справи проти Тимошенко їх розмір чітко визначений в рішеннях Стокгольмського та українських судів, а тому не може ставитись під сумнів. І при цьому осіб, навіть формально до яких пред'являються вимоги по відшкодуванню матеріальних збитків, завдячуючи прокурорам та суддям, немає.
Тетяна Чорновіл днями дослідження оприлюднила, згідно з яким суддя Родіон Кірєєв одного разу при винесенні судового рішення не встановив вимогу про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі сорок тисяч гривень.
Так от суддя Кірєєв просто малою нерозумною дитиною виглядає на фоні суддів та прокурорів, які все зробили, щоби співучасники шахрайства по відчуженню чужого майна, відбулись лише легким переляком, і від яких жодної компенсації збитків ніхто не вимагає.
Такий цинізм наших прокурорів та суддів, а також наших можновладців, які очевидно погодили таке рішення, вже навіть не вражає.
Я трохи застудився, а тому зараз немає бажання детально розписувати підкилимні особливості цього рішення, але днями обов'язково це зроблю і оприлюдню на сайті "Української правди" чи УНІАН.
P.S.
Для того щоби БЮТівці побільше тут поістерили, можу сказати, що таке рішення печерського суду нічого доброго пані Тимошенко не віщує. Можна навіть з упевненістю казати, що навпаки. І річ зовсім не в заяві Діденко, що він не знав про статус директив. На судове рішення по справі Тимошенко ця заява зовсім не вплине.
До того ж до слів пана Діденка, що він ніколи би не наважився підписувати газові контракти, якби знав, що то були не директиви уряду, я ставлюсь з величезною недовірою. Насправді, саме він би одноосібно всі контракти і підписав у разі відмови Олега Дубини це зробити. Якщо Ігор Діденко погодився підписувати удавані угоди та приймати участь в шахрайстві, то збиткові, в той же час формально цілком законні угоди, він би підписав й поготів.
Насправді рішення суду по справі Діденка, і скоріше за все майбутнє таке ж дивовижне рішення по справі проти Макаренка, Шепітька та Борділовського створює зовсім інші проблеми для Юлії Тимошенко. Але про все це згодом.
