Блоги

Інтернет-халтура: Тимошенко забула власну біографію?

Чи не найбільше мене дратує у Тимошенко фальш і нещирість.

От останній приклад – так і бути, прорекламую: Тимошенко днями запустила новий сайт, де повідомила про провідкриття відразу двох своїх блогів – на персональному сайті та в "Живому журналі".

У першому записі Тимошенко заявила інтернет-юзерам свої "правила та принципи".

"Свій блог вестиму я сама. Особисто. Все, що тут сказано – це мої особисті слова та думки. Я буду чесною з вами. На мій погляд блог повинен бути "живим", лише тоді він працюватиме".

На кого це зізнання розраховано – зрозуміти складно.

Якщо Тимошенко і "користується" інтернетом, то він у неї "на папері". Тобто у роздрукованому її прес-секретарем вигляді.

Люди, які могли би сприйняти за чисту монету ці "записи" в блогах Тимошенко, не користується інтернетом. А ті, хто користуються – розуміють, що це – не дуже вишуканий обман.

І взагалі-то Тимошенко видала сама себе.

Бо у блогосфорі не прийнято робити зізнання "блог я вестиму особисто". Адже інакше, в принципі, і не повинно бути.

Загалом таке зізнання ще може вилізти Тимошенко боком. Ті, хто ведуть її блог, не застраховані від "людського фактору". І рано чи пізно, вони викриють самі себе.

Яценюк вже теж стверджував, що "вестиме самостійно" – а потім трапився конфуз, який назавжди залишиться в історії політичного інтернету як синдром "подхожу я к твоей маме и ссу ей в рот".

Взагалі велике питання, чи має сама Юлія Володимирівна Тимошенко хоч приблизне уявлення про те, що "вона" начебто пише у себе в блогах.

Думаю, що не має. Бо інакше в її правилах не з'явився такий пункт: "Давайте домовимося, що ми ніколи не будемо обговорювати теми блогу на моїх офіційних прес-конференціях та брифінгах".

Це, напевно, щоб публічно не ставити її в незручне становище.

І перша лажа в ЖЖ Тимошенко не змусила себе довго чекати.

Ті, хто пишуть від імені Тимошенко, розмістили запис на тему "Сьогодні Всесвітній день пошти!"

"В цей день я хочу, щоб всі ми згадали, яке захоплення і які світлі почуття викликає знайдена у поштовій скриньці різнокольорова вітальна листівка. Як у дитинстві ми влаштовували бійки з братами та сестрами за те, хто першим відкриє конверт. А наші перші колекції? У хлопчиків – марки, а у дівчаток – листівки: наш тоді найцінніший скарб...

Згадую, коли я була маленькою дівчинкою і проводила літо в піонерських таборах, то затамувавши подих, чекала на листа від батьків, з вісточкою з рідного дому. І тоді чекала на листоношу, як на доброго чарівника...".