Ігор Мірошниченко Член Політради ВО "Свобода", журналіст, аналітик.

Гроші не пахнуть – правда ж, пане Возняк?... (документ)

09 лютого 2012, 13:23

"Тримай злодія!" – саме так можна охарактеризувати чергову істерику ліберального псевдоінтелектуала Тараса Возняка на блозі "Української правди". Не маючи що заперечити по суті опертої на факти і добре аргументованої статті, в якій Возняка визначено як "ідеолога порнократії, пораженця щодо власної культури, зрадника, що нав'язує Україні псевдоцінності виродження та деградації, запроданця, який перебуває на службі у ворогів України" (http://p-p.com.ua/articles/21481/), цей містечковий ультраліберал вдався до звичної справи – зварганив черговий брудний пасквіль на "Свободу" (http://blogs.pravda.com.ua/authors/voznyak/4f325c2a7c72e/).

Причина, гадаю, проста. Возняка дуже стурбувало, що стаття "Возняк головного мозку" (http://blogs.pravda.com.ua/authors/miroshnychenko/4f313ce74c151/) завершувалась словами "Далі буде", і він, знаючи свої гріхи перед українською громадою, в першу чергу перед львів'янами, вирішив не чекати і напасти на "Свободу" першим.

Возняк чомусь подумав, що далі буде чергова публіцистична стаття, тому й вирішив перевести все в лайливу суперечку, де буде слово проти слова.

Але навіщо слова, якщо є документи?

Наприклад, про те, що "Возняк Тарас Степанович працював на посаді помічника голови облдержадміністрації патронатної служби апарату обласної державної адміністрації з 18 жовтня 2011 року до 7 листопада 2011 року та звільнений із займаної посади за угодою сторін" (лист Львівської ОДА від 23 листопада 2011 року N8/13-9208/0/2-11/4-4).

Тобто пан Возняк працював помічником голови Львівської обласної державної адміністрації Михайла Цимбалюка – посадовця, якого призначає особисто Віктор Янукович.

Звертаю увагу читачів, що Возняк був не якимось там "спеціалістом Хацапетівської райдержадміністрації", він обіймав посаду в патронатній службі намісника президента в області. Туди беруть людей довірених і добре перевірених. Бо помічник голови обласної державної адміністрації бере участь не лише в публічних заходах, але й у непублічних, залаштункових, виконує "делікатні" доручення (наприклад, брутально "мочити" противників "хазяїна", правда, пане Возняк?...). Деякі помічники високопосадовців роблять доволі круту кар'єру, як колишній помічник Кучми Володимир Литвин.

Факт роботи Возняка на "регіоналів" вказує на те, що "вертикаль Януковича" будується не лише з "данєцкіх". Їм прислуговують місцеві хруні, які при цьому ховаються за масками "інтелектуалів", "лібералів", "демократів" та "моралізаторів". Ці нікчеми відпрацьовують свої "юдині срібняки" брудними наклепами на "Свободу" та іншими деморалізуючими українську громаду писульками.

Сподіваюсь, читачів не ввело в оману те, що дата звільнення Возняка з посади помічника голови облдержадміністрації патронатної служби апарату обласної державної адміністрації – 7 листопада 2011 року. Причиною стали не політичні репресії проти "ліберальної інтелігенції", а Указ

Президента В. Януковича N1011/2011 від 02.11.2011 р., яким він звільнив М. Цимбалюка з посади голови Львівської ОДА (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1011/2011). Тому вслід за "хазяїном" мусив піти і Возняк. Тихо, без публІки, без крику в пресі, як зазначено в листі ОДА, "за угодою сторін".

Тобто з "регіоналами" Возняк безпроблемно доходить згоди і ні пари з вуст про звільнення – не те, що з ненависною йому "Свободою". Порівняйте, який лемент здійняли демо-ліберали проти "Свободи", коли "моралізатора" Тараса Возняка звільняли з Львівської обласної ради, як писав один з них (http://www.pravda.com.ua/articles/2011/04/20/6122719/), "за формальними ознаками – "прогули", "запізнення". Та й сам "інтелектуал" шукав у цьому якийсь політичний підтекст замість почитати Кодекс законів про працю, в якому прописана відповідальність за прогули: "Очевидно, що йдеться про якісь зачистки, – сказав Тарас Возняк. – Не знаю, чи вони мають політичну основу, що "усе має бути Донецьк", чи якісь інші..." (http://www.wz.lviv.ua/articles/91314). Як бачимо, "усе має бути Донецьк" – це гасло януковичівського підспівувача Возняка і, очевидно, всяких остапів-кривдиків.

Тут доречно буде згадати про спільні доноси українофоба Колєсніченка та ліберала Возняка на одного з речників "Свободи" Юрія Михальчишина (http://www.pravda.com.ua/articles/2011/10/27/6708115/). Як відзначив свободівець у своїй відповіді цим "інтелектуалам": "Грізному депутатському доносу від 14 листопада 2011 року передувала стаття львів'янина Тараса Возняка під не позбавленою заангажованості назвою "Неонацизм і ВО "Свобода", що її опублікувала УП ще 27 жовтня" (http://www.pravda.com.ua/columns/2011/12/1/6801953/). Тобто нападки на "Свободу" у Возняка якось дивно "збіглися" з роботою у патронатній службі львівського намісника Януковича. Хотілось би лише знати, чи вносив Цимбалюк свої правки у пасквіль Возняка, чи лише обмежився загальним інструктажем "інтелектуала", а також чи виписала Партія регіонів премію Возняку за наклепи на "Свободу"?

Сподіваємося, доволі скоро ми про це дізнаємось. Так само, як про це дізналися громадяни Росії, коли хакери зломили скриньку прес-секретаря путінських "Наших" Крістіни Потупчик (http://lj.rossia.org/users/kremlingate/). У "списку Потупчик" засвітилося багато "незалежних" писак та різного роду "інтелектуалів", які обслуговували режим Путіна дуже навіть не за безкоштовно. Нещодавнє повалення сайтів органів влади вселяє надію, що Україна теж знатиме своїх "героїв". Так, пане Возняк?...

Але це на майбутнє, а сьогодні очевидно одне – Тарас Возняк працював і продовжує працювати на Партію регіонів. Про це свідчать не лише його пасквілі проти найбільш опозиційної режиму Януковича сили – Всеукраїнського об'єднання "Свобода", але й намагання внести розкол у Комітет опору диктатурі (http://blogs.pravda.com.ua/authors/voznyak/4f325c2a7c72e/). Знову дивним чином "збіглися" бажання Партії регіонів не допустити перемоги об'єднаних сил опозиції на парламентських виборах і провокативна статейка Возняка, якою він намагається вбити клин між провідними силами Комітету опору диктатурі – "Батьківщиною" і "Фронтом Змін" з одного боку і "Свободою" – з іншого.

І ще пару штрихів до політичного портрету містечкового ультраліберала.

В усіх своїх опусах, присвячених українській політиці, "демократ" Возняк голосить про відсутність потужних демократичних сил (зокрема, "шкода великої кількості справді щирих українських патріотів, яких розпач заніс до ВО "Свобода" – бо ж решта демократичного табору просто деморалізована, а тому безсила" – http://blogs.pravda.com.ua/authors/voznyak/4f325c2a7c72e/), але при цьому мовчить про свою політичну нікчемність. Очевидно, йому досі прикро за те, що як третій номер виборчого списку партії Анатолія Гриценка "Громадянська позиція", на виборах до Львівської обласної ради він з тріском програв виборчі перегони, коли його партія набрала жалюгідні 8501голос (http://vgolos.com.ua/vybory3/37.html?action=level&level_id=9), а "Свобода" – 306649. Відчуваєте різницю? Рівно в 36 разів! І це на Львівщині, для якої, на думку Возняка, він є моральним авторитетом. За його логікою виходить, що в цій галицькій області "неонацистів" у 36 разів більше, ніж "ліберальних демократичних інтелектуалів" "а-ля Возняк". До речі, а як нападки Возняка на Комітет опору диктатурі пояснить лідер "Громадянської позиції" Анатолій Гриценко? І чи знає пан Гриценко про те, що Возняк це робить, перебуваючи на службі в "регіоналів"?

На "Українській правді" Тарас Возняк позиціонує себе як українського культуролога, політолога, головного редактора і засновника Незалежного культурологічного журналу "Ї". Про те, який він культуролог і головний редактор культурологічного журналу, аргументована відповідь міститься в дописі "Возняк головного мозку".

А перший абзац його блогу на "Українській правді" від 8 лютого 2012 року свідчить, який з нього "політолог": "Вкотре передивився чергову смолоскипну ходу ВО "Свобода" та інших крайньоправих організацій, які кубляться у ній, неначе у гнізді – Соціал-національної партії України (СНПУ), Автономного опору і т. д.". Особа, яка позиціонує себе як політолог, мала би знати, що в нашій державі немає політичної сили з назвою Соціал-національна партія України (СНПУ). І немає вже рівно вісім років. Подібне ж невігластво спостерігаємо і в наступній маячливій тезі Возняка: "з великим сумом на печаллю мушу визнати, що феномен ВО "Свобода" таки дійсно є хворобою галицького суспільства". І це він каже про політичну силу, яка має фракції у восьми обласних радах, зокрема на Київщині, а кандидати від "Свободи" набирають по 8-15% підтримки на довиборах у місцеві органи влади на Центральній та Східній Україні (http://www.kirovohrad.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/027258/), наприклад, на Харківщині (http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/019337/). Одним словом – політолох.

І за цю макуху "регіонали" платять гроші! Сміх та й годі...

Як писав про таких возняків Борис Олійник:

"Народ не візьмеш на макуху.

Він зоддаля розрізнить чин,

І хто є син його по духу,

І хто – по духу! – сучий син".

(Далі буде)

•   Рубрика: 
• Політика