Лі Куан Ю ‒ або каюк. Дуже простий прогноз для влади
Зараз такий момент, коли всі шукають ворогів або інтересантів, а я хочу, щоб мене просто правильно зрозуміли. Тут немає ні спекуляцій, ні "зради", ні інтриг проти влади. Навпаки ‒ турбота про неї (точніше, про країну ‒ через неї), адже все вже гранично ясно, все лежить на поверхні. І якщо влада не зробить висновки, цим обов'язково скористаються інші, не будемо обговорювати, хороші вони чи погані.
Владі настав час зрозуміти, якщо вона чомусь досі не зрозуміла, що ЇЇ проблеми не в цій конкретній блокаді, не в цих конкретно протестах. А в тому, що президенту (і уряду, відповідно) все одно доведеться визначитися зі своїми подальшими діями і показати народу, хто йому ближче ‒ Джордж Вашингтон, який поклав приватне на вівтар Америки, або Жорж Милославський, якого цікавили "куртки шкіряні дві штуки... " і так далі. Я не знаю, що кажуть президенту його радники і піарники (можливо, професійно тримають рожеві окуляри, і якщо так ‒ це дуже погано і для влади, і для країни). Але визначитися і дати зрозуміти людям, яким є рішучий вибір влади, доведеться в будь-якому разі, це політично неминуче. Два стільця розсунулися на непристойну ширину, на них довго не всидіти.
Тому що питання про пряму фінансову зацікавленість у владі близького президентсько-урядового кола залишаються. Вони не тільки нікуди не зникають, а з плином часу, з мовчанням та бездіяльністю лише посилюються. І відповіді на ці питання потрібні, більш того ‒ вони неминучі. На мій скромний погляд, у Порошенка ще залишається шанс стати першим справжнім президентом України. Увійти в історію не тією людиною, яка максимально збільшила особистий статок на посаді голови держави, а тією, яка по суті заснувала країну. Особистий статок має тимчасово відійти на другий план, не керувати думками та діями. Звичайно, тут можна згадати "бджіл проти меду" і всім скептичним співтовариством мене висміяти. Я до цього готовий і не заперечую, адже, ймовірно, це буде заслужено. Але я все-таки спробую вірити в Порошенка, маючи на увазі, що він людина передусім розумна. Людина, що любить владу і славу, сподіваюся, не менш ніж гроші, яких в нього вже і так, м'яко кажучи, достатньо.
Корупція стала головним і загальним звинуваченням українців на адресу влади ‒ чи висловлюють вони його на вулицях, чи ні. Президент, який терміново не почне боротися з корупцією на самому верху, в осяжному майбутньому з 100% гарантією перетвориться на політичний труп. Порошенку, якщо він хоче політично вижити, потрібно почати саджати або хоча б "відправляти в біги", відганяти від влади скомпрометованих людей зі свого найближчого оточення. Тих відомих суспільству корупціонерів, яких безпосередньо пов'язують з його ім'ям та з іменами членів уряду. Йому треба забути ці олігархічно-мафіозні манери, припинити ці нічні і будь-які інші таємні зустрічі із "зацікавленими людьми". Аби політично вижити, йому треба стати прозорим і публічним, причому найближчим часом.
На мій погляд, шановний Петре Олексійовичу, ваше політичне майбутнє описується просто: Лі Куан Ю ‒ або каюк. На щастя, ваш бонус в тому, що цей вибір залишається за вами.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
