Без емоцій...

                                            

            Давати оцінки політичному бандитизму не варто, все і так зрозуміло. Від заяв треба нарешті переходити до справ.  Не пропоную, звичайно, вичерпного переліку кроків, які можна було б зробити, але з чогось треба починати.  Хоча б з такого:

           – опозиції не повертатися до сесійної зали не лише на поточній,  але й на останній сесії цього скликання; 

            - усім ЗМІ (теле-, радіоканали, газети, інтернет- видання, які є українськими  за своїм духом і

світоглядом, не запрошувати до своїх студій, не брати інтерв'ю тощо у тих депутатів, які проголосували за цей антиукраїнський закон; оголосити бойкот партії регіонів, компартії та литвинівцям; 

           – громадянам України, для яких українська мова є цінністю, не купувати, не передплачувати друковані видання, які виходять в  Україні  російською мовою;

            -  громадянам України,  для яких українська  мова є цінністю, не купувати  російськомовну літературу, яка завозиться на територію України;

            - усім небайдужим українцям  подавати позови до судів на службових осіб усіх рівнів,  які при виконанні своїх  обов'язків не послуговуються  державною мовою;

            - бойкотувати публічні заходи, організатори яких послуговуються при їхньому проведенні недержавною мовою. 

           Прошу усіх небайдужих продовжити цей перелік і своїми практичними діями довести цим політичним злодіям, що українці мають свою національну гідність.

           І останнє. Диригент парламенту похвалявся,  що влада "розвела  опозицію, немов  кошенят".  Але, як відомо, добре сміється той, хто сміється останнім. Отже, не поспішайте дуже радіти. Усе ще попереду...