Крізь політику маємо бачити Україну
Я сьогодні звертаюсь до всіх учасників політичного процесу.
В останні тижні в політичному житті країни активізувався процес надзвичайно небезпечний для української держави – боротьба на знищення один одного. Я не раз повторював, що взаємознищення завжди ставало головною причиною втрати української державності. Це як тисячолітнє прокляття. Від бою на Калці, коли кожен з князів йшов окремо своєю дружиною проти татаро-монголів, а після поразки вороги з усіма однаково розправилися. До часів Руїни, коли взаємознищення і взаємопоборювання призвели до втрати країни, і до початку минулого століття, коли боротьба між лідерами країни -Скоропадським, Грушевським, Петлюрою, Болбочаном призвела до втрати державності. Результатом тієї боротьби стало вторгнення армії Муравйова, яке Україна не змогла зупинити тому, що лідери обезсилили державу взаємознищенням. І це призвело не лише до втрати державності. Наслідком був Голодомор, наслідком були 10 мільйонів убитих голодом українців. Але це жорстокі уроки не тільки давньої тисячолітньої історії, це події нашої недавньої історії, свідками і учасниками якої ми були.
Віце-президент США Байден дуже доречно у своїй промові нагадав всім нам 2005 рік. Інколи здається, що зараз просто повторюється сценарій. Викривальні прес-конференції, підкилимна боротьба... Наслідок може бути один – реванш і втрата державності. І так як завжди за цим розбратом чорною тінню стояв Кремль, так і сьогодні стоїть. Ми пам'ятаємо 2005 рік і пам'ятаємо чим усе закінчилось.
Взаємопоборення Президента і Прем'єра у 2005 році призвело до повернення Януковича, Харківських угод, знищення армії і, як результат, анексії Криму. Те, що переживає Україна почалось не сьогодні. У 2005 році у своїй статті "Досить!" я звертався до керівників держави. Я і тоді говорив: Зупиніться!
Сьогодні перед нами величезна відповідальність: або ми знову дозволимо запуститись маховику, який, як сніговий ком покотиться і вже ніхто не зможе його зупинити і процеси стануть неконтрольованими, або всі зупиняться і усвідомлять відповідальність перед країною, перед майбутнім нашої держави. Треба боротись не між собою, а сприяти роботі незалежних органів боротьби з корупцією, включаючи закордонних фахівців. Тим більше, що Верховна Рада прийняла необхідну правову базу для цього.
Коли боротьба з корупцією буде не імітацією, а щирим бажанням в середовищі кожної з груп впливу вичистити корупціонерів, тоді ми зможемо вийти на успіх, успіх України, успіх держави.
Українські лідери повинні навчитися крізь політику бачити Україну. Пора припинити боротись між собою, необхідно консолідувати сили для боротьби із зовнішньою агресією, пора боротись з корупцією, щиро і відверто. Тоді в Україні буде успіх.
