Занадто серйозне ставлення до клоунади Лужкова може мати сумні наслідки. Й справа не в тому, що СБУ, яка давно потребує реальних реформ й громадського контролю, завдяки цій клоунаді отримала можливість вкотре продемонструвати службу Україні, окремим українцям, а місцями – й безпеці. Не словом, а ділом. А словом – ще й подякувати всім політикам, які, попри неймовірну загрозу, не побоялись долучитись до вкрай важкої справи захисту суверенітету України від зазіхань московського клоуна. Ну ми ж чудово знаємо – буває таке, що клоуни стають мерами.

Читати далі...

Є чотири новини про нове НАТО й стару Україну:

1. Росія випередила Україну у приєднанні до НАТО. Плани Хрущова вступити в НАТО фактично здійснились – наступниця радянської імперії зусиллями наступниці німецької отримала право вето на прийняття молодої української демократії. Для організації, в якій рішення приймаються консенсусом, це, як мінімум, асоційоване членство.

Читати далі...

Чи не вперше з часів помаранчевої революції Україна солідаризувалась з ЄС в доволі різкій заяві щодо офіційного Мінська.

Читати далі...

Сьогодні вранці президент виступав на форумі інтелігенції. Критичність Концепції гуманітарного розвитку України президенту не сподобалась. Документ, зокрема, констатує повільні темпи інтеграції української культури в європейський та світовий культурний простір.

Читати далі...

Друг спитав, чи можу допомогти поширити інформацію про подію. Роблю це з особливим задоволенням, оскільки подія неабияка, а її автор – людина непересічна: йдеться про виставку фоторобіт письменника, дослідника та журналіста Ігоря Сiда, зроблених пiд час останніх екологiчних подорожей Мадагаскаром. (А доки фотовиставку про Мадагаскар не відкрито – екстремальне фото з нашого континенту: битва за Жовтневу лікарню).

Читати далі...

Придушення акцій громадського протесту в Єревані викликало мляву реакцію в Україні. Відреагував тільки президент Ющенко: привітав переможця виборів, в результаті яких за офіційними даними загинуло 8 людей, а за іншими – до 40.

Читати далі...

міжнародне "втручання" в косово – свідчення здатності вчитись на помилках, за які заплачено дуже дорогу ціну мільйонів людських доль. україна таку ціну не потягне. реалізація євроінтеграційних пріоритетів та визнання україною косова – лише питання часу. попри сумнівність аналогій між україною та сербією, маємо називати речі своїми іменами: висловлювання про албанців як нації наркоторговців, нездатної до економічної, політичної та іншої самоорганізації – печерна ксенофобія. з 1992го й до дейтонських угод албанці, очолювані президентом спілки письменників ібрагімом руговою, мали ненасильницький рух спротиву, який уможливив функціонування паралельної тіньової держави – з власною податковою системою, лікарнями, школами...

Читати далі...

Київ вже висловив свою сьогоднішню позицію щодо Косова: аналогії – неприпустиме спрощення. Вона може багатьох не влаштовувати, але це, тим не менш, – позиція. На разі оприлюднення Україною будь-якої іншої політики, як просить МЗС міністр оборони, підважуватиме виконання його підлеглими своїх безпосередніх функцій. Адже ефективність миротворчих місій безпосередньо залежить від ступеня нейтральності миротворця. Звісно, це добра нагода для міністра потрапити до стрічок новин. Але не варто використовувати військових в міжміністерських розборках. Натомість міністру варто згадати, що українські військові виконують в Косові миротворчу місію України, а не міфотворчу місію окремого політика. Звісно, якщо міністр й надалі хоче щоранку отримувати звіти про те, що в зоні відповідальності українців ситуація нормальна.

На вихідних мав приїхати приятель з Мінська. На кордоні виявилось, що виїзд з Бєларусі йому заборонений. Він потрапив під дію указу Лукашенка "Про спрощення порядку виїзду з Республіки Бєларусь", згідно з яким шістьом категоріям громадян гранично "спрощено" не тільки пересування через кордон, але й перебування за його межами. Іронія долі полягає в тому, що принаймні до однієї з цих категорій завтра може потрапити сам президент.

Читати далі...

Свого часу французький журналіст та професор Реймон Арон в епохальній праці "Опій інтелектуалів" нагадував людям науки, що вони не можуть вступати в публічну полеміку, не дотримуючись принципу відповідальності. А людям дії – що політична мотивація не повинна позбавляти їх здатності розрізняти правду й фальш, добро й зло.

Читати далі...