експеримент

30 років тому професор стенфордського університету філіп зімбардо відібрав 22 добровольця, які за невелику платню погодились виконати ролі наглядачів та ув'язнених. в'язницю обладнали в одному з підвалів "ферми", як називають стендфордський університет його спільноти. про цей класичний вже експеримент є й фільм.

про проффесора віктора януковича фільми почали знімати ще до початку його головного в житті експерименту. принаймні жодних оголошень я не зустрічав. тому досі мав сумніви щодо свідомої участі решти експериментаторів – як наглядачів, так і ув'язнених.

але вчора один з наглядачів та, за сумісництвом, захисник прав підприємців заявив: "радитися з підприємцями з приводу податків – все одно, що обговорювати з ув'язненими кримінальний кодекс". це, погодьтесь, дещо прояснює.

для повноти картини варто додати, що на нашій звірофермі піддослідним не платять, участь всі беруть цілком добровільно, ще й чесно доплачують, а територія експерименту поширюється на всю країну, тому за масштабами в'язниця більше схожа на концентраційний табір.

оскільки головний в нашому закладі має не просто досвід занурення у відповідне соціальне середовище, а радше навпаки – тимчасово звідти винирнув у нашу реальність, – то стенфордському теоретику міг би дати велику фору. не дивно, що тривалість нашого експерименту вже суттєво перевищила стенфордське досягнення – у зімбардо на шостий день п'ятеро Людей відмовились брати участь в грі, яка змусила "наглядачів" та "ув'язнених" втрачати ознаки людяності та зв'язок з реальністю.

у нас брак як людяності так й громадянськості відчувається багатьма й давно. скільки триватиме експеримент, не зовсім зрозуміло, перестукуватись інтернетом навчились не всі, в камерах періодично виникають непорозуміння. тому з адміністрацією закладу вкотре було розпочато переговори про налагодження суспільного мовлення.