дрейф

ви вже чули про те, як 12 українців звільнились з піратського полону. пробували уявити себе на тому кораблі? у мене вийшло приблизно так:

отже сидимо ми в машинному відділенні. хто встиг. але регулярно виходимо на палубу з акціями протесту. та підкидаємо піратам провіанту з власних запасів. пірати розслабились й облаштовують палубу для чемпіонату з футболу. напружують їх лише перевірки стану готовності до заходу.

акції протесту спрямовані здебільшого на зовнішній світ. світ реагує мляво, портова служба продовжує заправляти горючою, але періодично перепитує піратів, чи вони порядні.

пірати запевняють, що їх запросили шляхом чесного волевиявлення. диспетчеру на це нема чого сказати, бо частина пасажирів справді хотіла змінити маршрут.

вони тепер також в машинному відділенні, але потроху почали опритомлювати. бо обіцяли їм круїз на лайнері. а виявилось, що всіх роздягають однаково. власне, тому вони й опинились в одному машинному відділенні з тими, хто добре пам'ятав піратів з попередніх круїзів.

але акції протесту змушують задуматись цю частину мешканців трюму – можливо, вони таки не марно хотіли змінити курс. от сусіди-"західняки", серед яких же не може ж не бути "нациків" та інших "сепаратистів", протестують – не марно ж вони це роблять? значить, курс же таки змінився ж. не лайнером, звісно, пливемо в рядянську україну, але ж не все так вже й погано в нашому трюмі.

пірати безпосередні, але вигадливі. на палубі різноманітні перфоменси влаштовують. один одного називають "міністр", "президент", "депутат". "конституційний суд" організували, якісь комісії з реформ, безпекою мешканців трюму переймаються, делегації на міжнародні антитерористичні конференції відправляють. там їх з інтересом слухають. питають, чи зобов'язується делегація дотримуватись прав й свобод команди, чи не змінила раптом курс, і як там, в трюмі, з ідентичністю.

ну що ви! – запевняють пірати. як можна! ну подивіться на нас – ми ж не людожери якісь. взагалі, он і пасажири нас вважають "міністрами", годують регулярно – то які питання? та й всі необхідні інституції у нас є. частину захоплених залучили до програм збереження культури. з рештою – регулярні зустрічі й переговори, на поступки йдемо. при чому легко – пару акцій, і одразу прибираємо туфту, передбачливо закладену в наші "закони" та інші рішення. торжество демократії, одним словом. що з ідентичністю? – повний порядок! вам якої? європейської? цієї у нас – повний трюм. от відвеземо трохи в неєвропу. якщо шкідники з машинного нам не завадять.

а потім ще й реформи запровадимо – щойно вертикаль побудуємо. та й вибори проведемо. просимо чесні вибори профінансувати та спостерігачів надіслати. бажано тих самих, що й останнього разу. нам сподобалось. та й самі завітайте – палубою прогуляєтесь, ми вам шезлонги, коктейлі та культурну програму замутимо. а самі тим часом закон про мови ухвалимо, щоб нікого в машинному відділенні культурно не дискримінували. закон, звісно, туфтовий. але всі зігріються. включно з чавушоглу.

і справді – ми в машинному кинули спроби перебрати керування двигуном й рулями, одразу вийшли на "масову" акцію, почали фізичними вправами займатись. руханка. всім тепло. інстинкт у нас такий. мовний. нас довго били. а реагувати інакше ми не вміємо.

а пірати в захваті, бо, по-перше, є визнанням леґітимності "парламенту" та його "законів", по-друге, призведе вона до з'ясування стосунків в самому машинному відділенні, по-третє, масовість акції свідчить про неабияку силу протесту, по-четверте, дає можливість демонстувати світу порядність та лібералізм піратів під час проведення масових зібрань. ну й, зрозуміло, можливості "боротьби з націоналізмом" за таких тепличних умов – безмежні.

тим паче, що все це не завадило сторонам дискусії з підбитими писками продовжувати забезпечувати піратів своїм запасами провіанту, брати участь у "виборах", писати листи їх "президенту" та міжнародним структурам, а також, перебуваючи в машинному відділенні, називати "владою" тих, хто сидить на палубі...

друга росія, мрія путіна.

я нічого не пропустив?

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.