Свобода ЗМІ в Україні

У липні 2010 р. я написав блог "Як зупинити цензуру в Україні". Виходячи з розмов із журналістами, я звернув увагу як на проблемні зони, так і на деякі підстави для оптимізму. Я також зазначив, що свобода ЗМІ має критичне значення для стосунків України з ЄС, адже Копенгагенські критерії, що визначають умови для членства в ЄС, передбачають "стабільність установ, що гарантують демократію, верховенство права, прав людини, повагу та захист меншин".

Я загадав про цю розмову, коли міжнародна правозахисна організація "Репортери без кордонів" оприлюднила свій індекс свободи преси в 2011 р. на цьому тижні. У цьому рейтинзі Україна покращила свою позицію, перейшовши з 131-го місця у 2010 р. на 116-е у 2011 р. з-поміж 179 країн. Україна опинилась попереду Таджикистану (122), Росії (142), Казахстану (154), Узбекистану (157), Азербайджану (162), Білорусі (168) та Туркменістану (177). Але у звіті також висловлюється занепокоєння щодо негативних тенденцій в Україні, зокрема, згадується, що напади на журналістів залишаються безкарними. Україна відстає від Киргизстану (108), Грузії (104), Вірменії (77) та Молдови (53). До речі, чудовий результат Молдови перегукується з її нещодавнім успіхом на рейтингу американської НУО Freedom House, згідно з яким вона обігнала Україну як "найбільш вільну" країну серед вищезгаданих.

В Україні особливо гострою проблемою є явище так званої "джинси", коли політичні сили та інші гравці таємно платять за замовний репортаж у ЗМІ. У своїй статті "Україна: Свободи під загрозою?" для журналу "Инвестгазета" (N49, 14 грудня 2009) я порадив медіа магнатам, чиї канали ТБ або друковані видання не практикують "джинсу", показувати плашку "Джинса? Ні, дякую!". На жаль, нещодавня стаття в газеті the Kyiv Post на цю тему не додає оптимізму.

Приємно бачити, що Україна піднімається у міжнародному рейтингу. Але оцінки "Репортерів без кордонів", як і проблема "джинси" вказують, що Україна могла б більшою мірою посилити свою позицію. Спілкуючись із журналістами в Києві та в областях, у мене склалось враження, що ЗМІ, особливо за межами Києва, все ще відчувають ризик фізичної розправи, якщо вони, наприклад, занадто завзято досліджують випадки чиновницької корупції. Окрім того, є чудова теза, що для країни, яка прагне членства в ЄС, опинитись на 116-му місці серед 179 країн – це не достатньо добре. Я вітаю коментарі, особливо від справжніх журналістів, з вашими оцінками свободи ЗМІ в Україні.