14 березня 2015, 17:56

Сила пам'ятника. Камерон і Ганді

Біля британського парламенту в Лондоні постав пам'ятник Ганді. Монумент відкривав прем'єр-міністр Великої Британії Джеймс Камерон. Він назвав індійця однією з найвизначніших постатей в світовій політиці. Того самого Ганді, якого попередники того самого Камерона вважали небезпечним політичним злочинцем, якого не одноразово ув'язнювали, намагаючись ізолювати як загрозу державі.

Пам'ятник Ганді в центрі колишньої імперії – це не просто його особистий посмертний реванш. Це навіть більше, ніж символ остаточної індійської перемоги у кількасотлітній боротьбі за свободу. Цей пам'ятник – ознака сили держави, яка ніби й програла в цьому протистоянні, але завдяки цьому отримала шанс на майбутнє. Британія остаточно позбулася імперських комплексів і залишається великою державою світу, не намагаючись більше бути його жандармом. Спроба триматися за імперську спадщину могла перетворити її у відсталу країну, яка живе лиш минулим.

Таку, як Росія. Яка не лише не намагається позбутися імперського багажу, а навпаки прагне його збільшити. Росія застрягла у вічному ХІХ столітті, з якого її не витягнуть ні дешеві нафтові гроші, ні технічні ноу-хау. Її керівництво досі мислить термінами на кшталт "прирощування територій", її населення досі впевнене, що має право диктувати сусіднім країнам свою волю, тому що "росіяни принесли туди цивілізацію". Тому Росія дуже далеко від Британії, і відстань ця вимірюється не кілометрами, а століттями.

Можливо, колись на Поклонній горі у Москві президент Росії відкриватиме пам'ятник Степану Бандері. Завдяки своїй безкомпромісній боротьбі, зусиллям радянської і сучасної російської пропаганди він став головним антиімперським героєм на теренах колишнього СРСР. То ж і його монумент буде не тільки й не стільки символом особистого посмертного реваншу чи перемоги українського прагнення свободи, а головно символом одужання Росії, яка отримала шанс вирватися із вічного імперського вчора.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про тяглість боротьби

Згідно із Законом України "Про засади державної політики національної пам'яті Українського народу", нинішня російсько-українська війна має точну назву – Війна за Незалежність України...

Про Шухевича та українські жертви Ласкова

Зв'язок між ними не лише в тому, що польські політики перетворили звичайне рішення органу місцевого самоврядування оголосити рік Романа Шухевича на скандал...

Врятувати українську книжку

На засіданні Комітет гуманітарної та інформаційної політики у Харкові обговорювали питання державної підтримки книговидання. На разі йдеться радше про її відсутність чи імітацію...

"Хочеш миру – готуйся до війни"

Я почну з чесної відповіді:я не знаю, чого чекати протягом наступних десяти років. І ніхто не знає. Бо наше майбутнє сьогодні визначає війна...

Атака на сенс війни.

Історія – сувора вчителька. Вона повторює уроки доти, доки їх не засвоюють. Схоже, світ так і не засвоїв уроків ХХ століття. Ми знову бачимо те, що здавалося давно похованим під уламками воєн і тоталітаризмів...

4 травня. ''Cенс''. Як перемогли ''велику вітчизняну'' в Україні

Наскільки пам'ять про минулу війну визначає війну теперішню та навіть геополітику? Одразу після початку війни в 2014 році міф про "велику вітчизняну" в Росії почали використовувати для мобілізації населення на боротьбу проти України...