Про слона у церковній крамниці. ''Правильний'' храм – це той, де молиться Янукович з чиновниками?
Дарма передвеликодньої суботи УП кепкувала з Тимошенко: мовляв, розриватиметься вона між чотирма церквами. А що робити, мусиш розриватися, коли в Україні, на відміну від Росії, Церква й досі, слава Богу, не одержавлена, коли не має однієї головної, як РПЦ і решти другорядних. Колись єдина Православна Церква київської традиції, або Володимирового хрещення, розгалужена сьогодні на Українську греко-католицьку та три православних юрисдикції, які стали правонаступницями малоросійських митрополій Російської імперії, Українського екзархату РПЦ часів СРСР та єдиної Української православної Церкви кінця 80-х – початку 90-х років минулого століття, яку розкололи за вказівкою із Москви, щойно Помісний Собор УПЦ задекларував своє прагнення до автокефалії.
Відсутність "старшої", державної церкви – об'єктивна реальність, з якою досі рахувалася українська влада.
Ще за часів Кучми, після відходу від нього Дмитра Табачника, який, як на мене, завжди зневажав Київський Патріархат, склалася традиція, за якої на Великдень глава держави відвідує служби в головних храмах чотирьох найбільших юрисдикцій – УПЦ Московського Патріархату, УПЦ Київського Патріархату, УГКЦ та УАПЦ.
Два попередніх президенти мали різні власні уподобання. Кучма був "прописаний" в УПЦ МП, Ющенко сповідувався та причащався у Свято-Володимирському кафедральному соборі УПЦ КП, але це не заважало Кучмі толерувати УПЦ КП, а Ющенку – навпаки. Як громадяни вони мають свої чітко виражені симпатії, але як президенти намагалися демонструвати рівне ставлення до різних церковних юрисдикцій. Ющенко після Патріарха Філарета все одне їхав до Митрополита Володимира. Кучма завжди поспішав якнайшвидше розговітися в товаристві хлібосольного намісника Лаври Павла, але перед тим терпляче тримав свічку у Володимирському соборі на службі, яку правив Патріарх Філарет. То не його Патріарх, але Кучма шанував вірних УПЦ КП, поки був главою держави, а коли настала-таки "Україна без Кучми" він як громадянин забув дорогу до Філерета – але то вже приватне його життя. Цього Великодня і Ющенко, на відміну від попередніх років, не розривався на чотири боки, а вистояв всю всенощну у Володимирському.
Міжконфесійні стосунки – тонка матерія. Це розуміли Кучма і Ющенко. І от тепер в цю порцелянову церковну крамницю ввалився слоноподібний Віктор Федорович. Виважений державний протокол зруйновано, Янукович постановив, що його уваги варта лише Московська Церква. Тому благословляти його на владу примчав Патріарх Кіріл. Тому відзначати Пасху Янукович вирішив винятково у Лаврі.
Не скажу, щоб вірні УПЦ КП, УГКЦ та УАПЦ надто вже засмутилися через відсутність Януковича.
Врешті-решт, як віруюча людина він має право молитися хоч у Лаврі, хоч у Аделаджі, якому, до речі, саме у Велику Седмицю випала-таки президентська януковичева милість. Але як людина, яка посіла-таки президентську посаду, не повинен надавити особливих знаків уваги до власної Церкви, вивищувати одних та принижувати інших. Адже зрозуміло, що підкреслена увага Януковича лише до УПЦ МП стала негативним сигналом для всього українського чиновництва надавати преференції улюбленій Церкві Віктора Федоровича. Воно вже дружно вишикувалося за ним...
"Віктор Янукович має право ходити в той храм, до якого належить його душа і серце", – тут складно не погодитися з пані Герман. Але приватно, як громадянин – без телевізійних камер та почесної варти у складі від Литвина до Хорошковського, так щоб в залежності від настрою його душі та болю в серці державні службовці не міняли міжконфесійної політики.
Можна було би припустити, що Янукович перебуває в полоні посіяних Москвою політичних забобонів щодо безблагодатності українських національних церков з огляду на їхню непідпорядкованість Москві. Але прагматизму Януковичу не позичати. В листопаді 2007 року, коли після дострокових парламентських виборів ПР жила надією, що Ющенко дотисне-таки НУНС до створення широкої коаліції, Янукович на службі у Святій Софії до 75-роковин Голодомору у присутності Ющенка цілував хрест у Святішого Патріарха Філарета...
24-25 березня Синод Єпископів "Києво-Галицького Верховного Аріїхиєпископства Української Греко-Католицької Церкви", звертаючись до Януковича, "прикро констатував, що у той день, коли Ви складали президентську присягу, нас і предстоятелів багатьох інших Церков всупереч встановленій державним правом процедурі та сформованій за роки незалежності України традиції не запросили до спільної молитви в нашій спільній духовній святині – соборі Святої Софії. Ми шануємо Ваші особисті релігійні переконання. Але, як найвища посадова особа Української держави, Ви повинні поважати людей, які моляться за благо цієї держави та тих, що нею провадять. І хоча безпосередня присутність кількох представників нашої Церкви на урочистостях з нагоди важливих подій є тільки репрезентативною, однак ми представляємо багатомільйонний віруючий народ Божий, який очікує від Вас мудрого проводу та належної пошани. Такі прикрі випадки не повинні більше повторюватися і ми закликаємо Вас подбати про це. (от ттак він і послухав)
Наша держава є поліконфесійною, на відміну від деяких країн світу, в яких лише одна релігійна організація втішається привілейованим статусом на противагу всім іншим деномінаціям. Відповідно до законодавства України, всі наші Церкви й віросповідні спільноти, належно зареєстровані в державних органах, наділені однаковими правами. У зв'язку з цим ми звертаємося до Вас як до гаранта Конституції, щоби ця рівноправність перед законом та в публічному житті усіх Церков та релігійних організацій була сумлінно дотримана, адже протегування якоїсь однієї конфесії над іншими лише поглиблюватиме роз'єднання між громадянами нашої держави, що завдало б величезної шкоди всьому українському народові. Напевно не зайвим у цьому контексті кожному з нас буде постійно пригадувати собі євангельську пересторгу про сумні перспективи "розділеного царства" (пор. Мт 12, 25). А саме такий сценарій намагаються нав'язати Україні ті сили, що не цінують її історичних традицій, не можуть змиритися з її сучасним статусом та не пов'язують з нею свого майбутнього.
З іншими думками на тему можна ознайомитись тут
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
