Прочитав сьогодні новину:

03.09.2008 17:47___ www.ПРАВДА.com.ua

_______________________________________

Віктор Ющенко буде балотуватися на другий президентський термін у 2010 році.

Про це заявив журналістам депутат від НУНС Олесь Доній, посилаючись на відповідну заяву президента в ході зустрічі з членами фракції НУНС, повідомляє Ліга.net.

Відповідаючи на питання про те, що говорив у ході зустрічі Ющенко, Доній повідомив: "Він сказав, що йде на вибори в 2010 році і переможе".

Також дану інформацію підтвердив ще один депутат від НУНС Роман Зварич. "Так, він (Ющенко) про це чітко заявив", – сказав він.

А потім прочитав Закон України "Про вибори Президента України":

Стаття 17. Строки призначення та проведення виборів

1. Чергові вибори Президента України відбуваються в останню

неділю жовтня п'ятого року повноважень Президента України.

Отже, перший рік повноважень – 2005-й. А п'ятий – 2009. Вибори президента мають відбутися 25 жовтня 2009 року.

Чи Віктор Ющенко впевнений, що й цього разу буде три тури, які затягнуться аж на Новий рік?

Що Юля буде й надалі заяви Балоги слухати?

Жыве ў Менску такі сабе Мікола Чаргінец. Мае гучную пасаду – старшыня камісіі Савету Рэспублікі Нацыянальнага сходу Рэспублікі Беларусь па міжнародных справах і нацыянальнай бясьпецы. Гэта значыць – адзін з галоўных сэнатараў. Галоўны міжнароднік верхняй палаты парлямэнту.

Але трэба ведаць, што гэта за парлямэнт і што гэта за палата. І ў пераносным, і ў прамым сэнсе – звычайная прыбудова да адміністрацыі прэзыдэнта на вуліцы Карла Маркса. Толькі ўваход у гэтую прыбудову з Чырвонаармейскай. І погляды ў тым квартале аднолькавыя – марксысцка-чырвонаармейскія.

Памятаю, як спадар Чаргінец доўга перажываў, што Лукашэнка не перапрызначае яго сэнатарам (так, частка дэпутатаў верхняй палаты прызначаюцца прэзыдэнцкімі ўказамі). Але ўсё ж прызначыў.

Таму мы маем справу з асабістым лукашэнкаўскім сэнатарам. Дадам таксама, што менавіта Мікола Чаргінец раней быў кіраўніком ініцыятыўнай групы, якая зьбірала подпісы за кандыдата на пасаду прэзыдэнта Аляксандра Лукашэнку. Вядома, подпісы зьбіраліся іншымі, але – таксама роля ў гісторыі.

І вось гэты пачэсны лукашэнкавец даў інтэрвію агенцтву "Европейско-Азиатские новости" (http://www.ean66.ru/news/?id=42362). Тэкст апублікавалі яшчэ 29 жніўня, але я пра такое агенцтва пачуў толькі сёньня, калі Чаргінца пачалі абмяркоўваць беларускія сайты.

Далей – тры пытаньні й тры адказы.

Читать дальше...

Я вже писав у своєму блозі про те, як філією Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) "Укроборонбуд", а точніше її директором Вячеславом Мельником за довіреністю міністра оборони України Анатолія Гриценка розпродавалася Україна.

Цього разу я сконцентруюся на Севастополі, оскільки, як справедливо зазначає мер Москви Юрій Лужков, "статус Севастополя забезпечить рівновагу на Чорному морі. Якщо ми втратимо Севастополь – ми втратимо Кавказ, це потрібно розуміти".

Кавказ для нас – так, для нас, а не для Лужкова та Росії, – зараз фактично втрачений.

А Севастополь?

Для спрощення розуміння ситуації пропоную почитати лише рішення Вищого господарського суду України, ухвалені цього року.

Почнемо з цього місяця, який сьогодні закінчується.

Читать дальше...

I have been impressed by Dmitry Medvedev's article in today's Financial Times 'Why I had to recognise Georgia's breakaway regions'

http://www.ft.com/cms/s/0/9c7ad792-7395-11dd-8a66-0000779fd18c.html

The most important for Ukraine and other Russia's neighbours is the following part of it:

'After the collapse of communism, Russia reconciled itself to the "loss" of 14 former Soviet republics, which became states in their own right, even though some 25m Russians were left stranded in countries no longer their own.'

May I remind Mr Medvedev about the 15th Soviet republic lost, namely the Karelo-Finnish SSR, which had been made an autonomous republic of Russia. It is this particular sort of loss he would prefer to happen with the above-named 14 republics.

Moscow, especially its city mayor, recalls another loss of a republic, an autonomous one. I mean the Crimea. But it was Russia itself who made that autonomous republic an ordinary region even before transferring it to Ukraine (also in the capaсity of an ordinary region).

Yet the main problem of Mr Medvedev is his imperial thinking.

The USSR was founded on 30th December 1922 by the four formally independent republics: Belarus, Ukraine, and two federal entities (Russia and Transcaucasia).

So Belarus, Ukraine and Transcaucasia (Armenia, Azerbaijan and Georgia together with Abkhazia and South Ossetia) had also reconciled themselves to the loss of Russia and other ex-Soviet republics. And their reconciliation should be left in peace, not in peace enforcement.

Russians had better never had a feeling that those countries are their own. These are the grassroots of their current problems across the 'near abroad' as they call the former Soviet republics.

Moreover, just to help Mr Medvedev to overcome his loss of memory I would like to cite the Article 72 of the Soviet Constitution (1977-1991) which stated that any constituent republic was free to secede: 'Every Union republic shall preserve the right to leave the USSR freely.'

За сутки до подписания президентом России указов о признании независимости Южной Осетии и Абхазии я прочитал следующее:

"Министр регионального развития РФ Дмитрий Козак рапортовал Владимиру Путину на заседании президиума правительства, что новое правительство Южной Осетии будет сформировано в середине недели. Об этом, по словам Козака, ему сообщило нынешнее руководство республики, передает "Интерфакс". Ранее с просьбой помочь ЮО сформировать правительство к Путину обращался глава МЧС Сергей Шойгу. Премьер обещал помочь. Докладывая о ситуации в Южной Осетии, министр пояснил, что формирование правительства позволит начать восстановительную работу в плановом оперативном режиме. В настоящее время, посетовал Козак, восстановительные работы сдерживает работа муниципальных органов власти".

Если коротко – то местные власти Южной Осетии мешают России ее восстанавливать. Поэтому Цхинвалу (президент Медведев настаивает на такой форме названия города) нужно помочь кадрами – чтобы те уже не мешали. Ну просто полная независимость!

Читать дальше...

17-ю годовщину независимости Украины я встретил в СССР. Машина времени обошлась мне всего в 150 грн. Однако она может стоить и 50 коп. – это цена билета на трамвай N12 от Контрактовой площади в Пущу-Водицу.

Попробуйте выехать на выходные, особенно на летний длинный уикэнд, из Киева отдохнуть. Если, конечно, у вас нету дачи или сельских родственников и вы не горите желанием сгореть на турецком или египетском пляже. Сам по себе аэропорт "Борисполь" в дни массового наплыва отпускников способен отбить желание куда-либо улетать вообще – последний раз я там целый час стоял в очереди на паспортный контроль.

Хотел купить авиабилеты из "Жулян" в Италию или Грецию с пересадкой в румынской Тимишоаре, но все билеты уже были проданы до меня.

Читать дальше...

Думаю, що голова Верховного суду України Василь Онопенко має рацію, коли заперечує проти передачі левової долі повноважень Верховного суду спеціалізованим вищим судам, зокрема – Вищому господарському.

Нижче ви зможете прочитати витяги з двох постанов ВГСУ, ухвалених іменем України в жовтні 2007 року. Їх можна знайти також в Єдиному реєстрі.

Кривда – це правда. Я тут не іронізую, оскільки в постанові під головуванням судді Кривди абсолютно правильно написано, що неможна було продавати дитячий табір Міноборони на Дачі Ковалевського в Одесі. І не лише тому, що 2,8 га землі пішли всього за 1,95 млн. грн.! А тому що видана 9 березня 2006 року міністром оборони Анатолієм Гриценком довіреність не давала директорові "Укроборонбуду" В'ячеславу Мельнику права торгувати військовими землями й спорудами.

Але почитайте також витримки з другої постанови того ж ВГСУ (головуючий – суддя Самусенко). Йдеться про іншу земельну дільницю в Одесі – на розі Французького та Італійського бульварів. Її продали за 2,8 млн. грн., хоча її площу не порівняти з дитячим табором – лише пара десятків соток. Але в цій справі також фігурує та сама довіреність Гриценка від 9 березня 2006-го року, той самий Мельник і "Укроборонбуд".

Навіть номери договорів подібні: N19/05-06/02 – суддя Кривда, N19/05-06/01 – суддя Самусенко. Але що робить останній разом з колегією? "Касаційна інстанція визначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дали їм невірну правову оцінку та дійшли помилкового висновку про перевищення директором філії ЦСБУ "Укроборонбуд" Мельником В.Л. наданих йому довіреністю N610 від 09.03.2006 повноважень при укладенні договору від 10.05.2006 N19/05-06/01".

Тобто ВГСУ 3 жовтня 2007 року не визнав, а за 13 днів після того все ж таки визнав екс-міністра Гриценка співучасником земельних оборудок в Одесі.

Хотілося б почути самого пана Гриценка про його довіреність, скасовану 16 червня 2006 року, та про його персональну роль в цій історії.

А ще більше – голову ВГСУ Сергія Демченка. Чи не вважає він, що такий плюралізм в очолюваній ним касаційній інстанції є шизофренією або маразмом.

Можливо, варто скасувати саму таку касаційну інстанцію, а не відбирати повноваження Верховного суду?

Витяги з документів:

Читать дальше...

"К Подолу танки грохотали..." Тільки-но підписав вчора до друку номер газети "Обзор" з фотографією на першій шпальті якихось БТРів у центрі Києва, як вийшов з офісу та побачив на Поштовій площі саме ці БТРи й танки. І так немає чим у місті дихати, а тут такий грім та сморід. Добре, що до 22:30 уся ця техніка Поштову проїхала.

Асфальт на Сагайдачного та бруківка Володимирського узвозу нібито залишилися непошкодженими (на відміну від повітря). Хіба що стали БРУДківкою – після танків можна було побачити якісь білі сліди.

Проте публіка, не шкодуючи вуха, спостерігала за цією репетицією параду 24 серпня та жваво обговорювала, чому на техніці намальовані "якісь фашистські хрести". Підозрюю, що російські телеканали ці хрести також не обминуть, розповідаючи в неділю про "нове шоу мілітаристського Києва".

А київські товариші додадуть потім, що Тимошенко відробляла кремлівський мільярд та закликала Ющенка скасувати парад на День незалежності.

Для мене українська незалежність є святом.

Читать дальше...

У суседнім блогу Алег Мядзьведзеў распавёў пра заяву расейскага амбасадара ў Менску Аляксандра Сурыкава.

Адзінае, чаго там не хапае, – гэта працягу цытаты. Амбасадар Сурыкаў нагадаў беларусам, што ў выпадку "зьяўленьня непрыемнасьцяў у Беларусі мы вашае гора заўжды падзяляем у міжнародных арганізацыях".

"А мы-то всегда разделяем ваше горе в международных организациях, в том числе, когда вводятся экономические санкции, когда международные организации по инициативе некоторых стран начинают обсуждать отсутствие прав человека в Беларуси. За этим всегда следуют громогласные заявления со стороны России", – заметил А.Суриков.

Вось як пракамэнтаваў гэта вядомы беларускі журналіст і блогер Аляксандар Класкоўскі:

"Калі цалкам адкінуць рэшткі дыпляматычнае мовы, то сэнс такі: мы ваша начальства выгароджвалі за парушэньні правоў чалавека, а вы, няўдзячныя, ня рвецеся зараз ухваляць нашу каўкаскую вайну! Дарэчы, Каўказам справа можа ня скончыцца.

Масква рэзка ўзмацніла ваяўнічую рыторыку ў дачыненьні да Кіева. Заўтра ад Беларусі могуць запатрабаваць, каб падтрымала прэтэнзіі на Севастопаль, на Крым.

Нас упарта ўцягваюць у маскоўскія "разборкі" з былымі "малодшымі сёстрамі". Дзякуй, але сваю постімпэрскую кашу сёрбайце, панове, самі!"

Я ж распавяду яшчэ пра аднаго расейскага амбасадара – у Тбілісі.

Читать дальше...