Дванадцять років! І це ще не кінець

Якось я забув про сьогоднішню дату. Рівно 12 років тому мене звільнили з агентства Рейтер. Я б і забув, якби не Єдиний держреєстр судових рішень, де щойно побачив ухвалу Верховного суду в моїй справі. Прочитайте цей вирок. Це вирок не мені та не Рейтеру – це вирок українській судовій системі. А Тимошенко та Янукович у своїй Конституції "Дзеркала тижня" бажали зробити Апеляційний суд міста Києва чи не головною судовою інстанцією України (після ВСУ та КСУ, звісно).

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2009 року

м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого

Пшонки М.П.,

суддів:

Жайворонок Т.Є.,

Лященко Н.П.,

Мазурка В.А.,

Перепічая В.С., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до представництва компанії "Ройтерс Лімітед" в Україні, компанії "Ройтерс Лімітед" про поновлення строків звернення до суду, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 травня 2008 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2004 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до представництва компанії "Ройтерс Лімітед" в Україні, компанії "Ройтерс Лімітед" про поновлення строків звернення до суду, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Просив поновити йому пропущений з поважних причин строк для звернення до суду, поновити його на посаді кореспондента агентства "Ройтерс Лімітед", стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу – з 1 вересня 1997 року до 1 вересня 2004 року – з розрахунку місячної заробітної плати в розмірі 450 доларів США та 266 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13 травня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом ухвала апеляційної інстанції повинна відповідати вимогам ст. 315 ЦПК України.

Зокрема, у ній повинні бути викладені встановлені судом першої інстанції обставини; узагальнені доводи апеляційної скарги; мотиви, за якими суд апеляційної інстанції дійшов свого висновку, і посилання на закон, яким він керувався. При відхиленні апеляційної скарги в ухвалі зазначаються конкретні обставини і факти, що спростовують її доводи.

Проте зазначеним вимогам ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає. Суд узагалі не перевірив законність і обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення з урахуванням доводів апеляційної скарги; не навів ніяких мотивів прийнятого ним рішення; не зазначив будь-яких обставин, які б спростовували доводи скарги.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов'язків, визначених законом, тому ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 травня 2008 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

М.П. Пшонка

Судді:

Т.Є. Жайворонок

Н.П. Лященко

В.А. Мазурок

В.С. Перепічай

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.