Вибори до Палати представників в Білорусі, які відбуваються в неділю 28 вересня, ще кілька місяців тому ніхто всерйоз не сприймав. Для міжнародної та, власне, і білоруської громадськості ці вибори, напевно, мали стати черговим формальним заходом, на який білоруська влада мала йти, аби бути "в ногу" з поступом демократії в світі. Однак, раптом, ставлення до виборів змінилось: білоруська опозиція скасувала власний бойкот, а міжнародна спільнота почала натякати, що може скасувати санкції щодо режиму Лукашенка.

Читать дальше...

Якби план стратегічного перерозподілу повноважень за схемою Янукович – президент, Тимошенко – прем'єр був остаточною даністю, то найгірше, що можна було придумати для його реалізації, це оголосити про нього публічно. Оголошення подібних тіньових планів та союзів наперед роблять хіба політичні супротивники, яким вдається вивідати про наявність таких планів і є, насправді, однією з інформаційних технологій, спрямованих на те, щоби такий план розвалити. Адже якщо про тіньову домовленість знають всі, реалізувати її доволі важко.

Тим більше дивує відвертість Януковича, який щиро заявив, що ніяк не проти того, аби обійняти посаду Президента за умови, якщо Тимошенко стане прем'єром в парламентській республіці після відповідних конституційних змін. Його слова, фактично, йдуть в унісон версіям численних видань і затятих супротивників БЮТ, які заявляють про "змову" регіоналів і бютівців на догоду "темним силам" з-закордону.

Якби йшлося про якийсь незначний епізод, то на зайву балакучість Януковича, можна було би не звернути увагу, але коли ставки в грі стали великі як ніколи, така відвертість лідера ПР викликає питання.

Читать дальше...

Результатом тривалого конфлікту між Юлією Тимошенко і президентом Віктором Ющенком може стати перемога Віктора Януковича на президентських виборах, і підсумки дострокових виборів мера Києва – тому яскраве підтвердження.

Читать дальше...

НАТО-Російські стосунки мають чимало парадоксів, які не вкладаються в жодну логіку. Без доктора Фрейда пояснити всього цього не можна.

Парадокс перший. Сама російська і про ПРегіонівська еліта на персональному рівні давно вступила в НАТО, але на державному заперечує таку перспективу. І російська і проросійська українська еліта чудово розуміє, що гроші краще зберігати на Заході, справу мати – з західним бізнесом, дітей на навчання краще відправляти до "натівських" країн, і самому, в разі чого, захисту краще просити у правового Заходу, а не "братської" Росіі. Можна зрозуміти радянську еліту, яка, називаючи НАТО "агресивним блоком" виявляла послідовность у власних діях, жодним чином не пов'язуючи особисте життя з "ворожим" Заходом. Але чому нинішні борці з НАТО виявляють подвійні стандарти – одне для себе – інше – для країни та її громадян?

Парадокс другий. Намагаючись стримати Україну від вступу до НАТО, Росія вдається до нових погроз на адресу України, тим самим, ... сильніше підштовхуючи Київ в євроатлантичні обійми.

Читать дальше...

Під час першої каденції демократичного уряду, в країні, яка щойно пережила ейфорію Майдану, влада вдалася до безпрецедентного і рішучого кроку – в один день була скасована Державтоінспекція

Гнів нової влади викликав страшенний рівень корупції у лавах даїшників: тодішній міністр внутрішніх справ Ю.Луценко особисто публічно соромив якогось інспектора за те, що "краде".

"Хлопчики для биття" були вибрані напрочуд вдало – анекдоти про "сержанта Петренка", який перше, що говорить, зупинивши автомобіль, це те, що у нього "троє дітей" давно стали бородатими.

Тепер, під час другої каденції демократичного уряду, ті самі "хлопчики для биття", – з подачі тієї самої влади, – перетворилися на благородних героїв, – таких собі Робокопів з американського блокбастера, які героїчно полюють за водіями-правопорушниками та наводять на українських дорогах новий порядок.

Читать дальше...