PR-арешт
Домінік Стросс-Кан може (або міг) увійти в історію як директор МВФ, який зі свого директорського крісла пересів у президентське, французьке. На ниві іміджевої боротьби мсьє Стросс-Кан уже здійснив вагомі завоювання: займаючи крісло директора інституції, яка у всьому світі виставляє урядам країн-кредиторів жорсткі антисоціальні вимоги, на наступних президентських виборах мав балотуватися від соціалістів, які у за європейською, а тим більше – французькою шкалою ідеологічних цінностей традиційно стоять на захисті соцстандартів, людей найманої праці тощо.
Як випливало з відкритої інформації у ЗМІ, нинішній президент Ніколя Саркозі мав погані шанси переобратися (оцінки були різні, але відставання Саркозі фіксувала більшість оглядачів). До речі, сам Стросс-Кан чи не усю публічну кар'єру у Франції був відомий своєю активністю на "жіночому фронті". І, до речі, – це йому загалом допомагало з рейтинговими показниками, принаймні, аж ніяк не шкодило.
І ось тепер ця "голлівудська" історія з переслідуваннями 32 річної покоївки пуерто-ріканського походження "світить" директору МВФ ув'язненням – і тільки в цьому сегменті – загрожує обранню на посаду президента Франції. Тому що важко собі уявити, що французький електорат, який закривав до цього часу очі на його "подвиги", болісно відреагує на флірт з "покоївкою". Тим більше, що французька іміджева традиція не виключає, а тим більше не забороняє, існування в президентів та політиків "особистого життя" – згадаймо Франсуа Міттерана.
У мене особисто жвавість американських правоохоронців відносно директора МВФ викликала певні запитання, до речі як і в багатьох більш поінформованих оглядачів. Але інше питання: "Кому це було вигідно?"- залишається без однозначної відповіді.
1 варіант: боротьба за крісло директора МВФ. Тоді майданчик вибраний чудово – американська ("пуританська" якщо завгодно) іміджева традиція "походеньок" політиків не любить (згадаймо Клінтона). Плюс додаймо сюди – прецедентне право і "підкуту" десятилітніми процесами над політиками Феміду.
2 варіант: Пряма вигода для Саркозі, адже його шанси на перемогу зростають. Але, це у випадку, якщо Стросс-Кана дійсно засудять. А якщо ні? Тоді – він навряд чи втратить підтримку свого електорату (чому – читайте вище), зате буде багато підозр на команду Саркозі за інцидент у Нью-Йорку і, очевидно, програшний тренд навряд чи можна буде переломити.
3 варіант, він випливає з другого: Гра піарщиків самого Стросс-Кана. Що в нинішньому цинічному інформаційному просторі не можна виключати.
4 варіант: помста керівництва якоїсь країни за жорстку або непоступливу позицію по траншам. Найменш вірогідний, але...
Думаю, що в системі дії тотального інформаційного простору, для таких "івентів" навряд чи є інше пояснення, ніж PR. Адже головна "гра" йде за глобальну громадську думку і ставки у ній дуже високі. Бо, погодьтеся, навіщо було Усамі Бін Ладену організовувати 11 вересня? Щоб це показували по ТБ? Навіщо було вбивати його "морським котикам"? Так само – щоб показувати по ТБ.
