ДЕМАГОГИ – ГЛАВНЫЕ ВРАГИ КУЛЬТУРЫ В УКРАИНЕ. Часть третья, заключительная
И последняя часть анализа интервью Анатолия Соловьяненко касается уже меня лично:
"До якої категорії ви б віднесли успішний зараз балет "Великий Ґетсбі"?
Тут та ж сама ситуація, про яку ми говорили вище. Можна констатувати успішність цього бізнес-проекту: квитки продані, певні витрати покриті, бізнес зроблено. Але що стало зпорукою успіху: поки що – піар та потужна рекламна кампанія. Мистецьку вартість можна буде оцінити, коли проект покажуть на сцені Палацу "України" вп'ятнадцяте протягом року чи двох. Якщо і тоді буде продано принаймні 60-70% квитків, можна буде сказати, що це – мистецький продукт"
Очень интересное предположение. Особенно учитывая то, что во Дворце Украина 3600 посадочных мест. Я надеюсь, что господин Соловьяненко нам искренне желает собрать не менее 40 000 зрителей в течение 1-2 лет. Думаю, что в таком случае мы сможем доказать, что Киев – самая балетная столица в мире по посещаемости ОДНОГО балета! И в ответ я хотела бы предложить этому "гуру" театрального маркетинга посчитать, сколько опер в его постановке нужно показать в течение 1-2 лет, чтобы собрать такое количество зрителей. Могу даже дать ему фору и сбросить со счетов разницу в ценах билетов и то, что с нашей стороны – один балет, а с его – репертуар. И не будем вспоминать постановку таких многомиллионных "шедевров" Соловьяненко, как опера "Война и Мир", которая не продержалась дольше премьерного показа. Где она?
Далее постараюсь не вырывать цитаты из контекста, но всё же сокращу текст интервью, так как Денису, балету "Великий Гэтсби" и нашей деятельности в общем уж очень много текста посвящено:
"...Особисто я шкодую, що Денис Матвієнко завершує кар'єру у класичному репертуарі. Зараз ви вже не знайдете його прізвища серед виконавців класичних балетних творів у "Ла Скала", "Гранд-Опера" та інших провідних театрах, де він гастролював раніше. Ця ситуація обумовлена об'єктивними причинами. Вік артиста балету досить короткий і коли він підходить до цієї межі, він думає про те, чим він буде займатися в подальшому житті.
Як правило, артисти балету, які не бачать себе постановниками, але мають ім'я, на якому можна робити бізнес, йдуть в сучасну хореографію. Найяскравішим прикладом у світі є Майя Плісецька. Зрозуміло, що в 60-70 років не можна говорити про класичний балет, але люди в усьому світі йшли дивитися на Плісецьку. Цим шляхом пішов Микола Цискарідзе та, у певному своєму баченні й розумінні, Анастасія Волочкова. Зараз цим шляхом пішов Матвієнко."
Хотелось бы ответить, что, если говорить об именитых театрах, то Денис весной этого года пропустил сезон в American Ballet Theatre из-за операции, которая, к несчастью господина Соловьяненко, прошла очень успешно, а от участия в спектакле "Дон Кихот" в миланском "Ла Скала" Денис вынужден был отказаться по причине того, что открытие сезона в "Ла Скала" совпало с работой над нашим проектом The Great Gatsby в Киеве. Но конечно же, господин Соловьяненко не может об этом знать, так как его, великого режиссёра, в этих театрах не знают, и к таким выводам он может прийти по принципу "мне одна женщина сказала, что ей соседка сказала...".
А дальше включаем те же приёмы демагогии:
"Я вважаю, що він для себе зробив правильний вибір. Для створення шоу-бізнесових проектів у нього є хороша команда. Його сестра вдало займається піаром заходів, які вони спільно організовують. Це така собі сімейна антреприза із залученням інших учасників під конкретні проекти. Такі проекти можуть пожвавлювати культурне життя, але жодним чином не потрібно порівнювати це із мистецтвом, яке представляє Національна опера України, інші академічні колективи. Ці проекти за своєю природою набагато ближчі до шоу "Танцюють всі", ніж до академічного балету, хоча, безперечно, професійного гатунку. Ми працюємо на різних засадах, принципах і абсолютно з різною метою. Національна опера має, в першу чергу, духовно-просвітницьку функцію, а те, що робить "95 квартал" чи Денис Матвієнко, це сценічні бізнес-проекти. Це речі, які мають різну природу та сутність..."
Понятие антреприза в данном контексте приобретает негативный, дешёвенький такой оттенок. Но что такое "антреприза"? Антреприза – форма организации театрального дела, в котором антрепренёр собирает актёров для участия в спектакле (в отличие от формы репертуарного театра с постоянной труппой). Вопрос в том, каково качество антрепризы и уровень её участников. Дягелевские "Русские Сезоны" тоже были антрепризой. Только вот эта так презираемая господином Соловьяненко антреприза дала миру сотрудничество таких имён, как Нижинский, Фокин, Павлова, Лифарь, Баланчин, Бакст, Стравинский, Кокто, Мясин, Бенуа, Дебюсси, Пикассо и многих других! Но он же понятие антрепризы прочно привязывает исключительно к шоу-бизнесу, "95 кварталу" и шоу "Танцуют все". Вот такая демагогия. Он забыл уточнить, что в наших "антрепризах" за это время выступили Нина Ананиашвили, звёзды Мариинского театра, труппа Complexions Contemporary ballet и многие другие. Этим исполнителям он приписывает уровень талант-шоу?! Кто же тогда в его спектаклях задействован? И очень хочется знать: что господин Соловьяненко подразумевает под "разными природой и сущностью"? Вот не могу здесь апеллировать, так как совершенно непонятно, в чем он видит суть?
"Що стосується перипетій із Національною оперою, вони об'єктивно зумовлені. Театр – це справа, якою треба займатися з ранку до ночі, а не у вільний від усього іншого час. Коли ти займаєшся іще великою кількістю власних проектів, від цього втрачають усі, в першу чергу, театр. Ситуація із Матвієнком склалася таким чином, що переважну частину робочого часу він був відсутній через власні гастролі та проекти. Через це виявився певний розрив між ним і трупою, з'явилися листи з десятками підписів, серед яких більшість провідних солістів трупи...
...Працюючи в театрі Денис Володимирович реалізовував ті ж самі проекти, що й зараз, лише з тою відмінністю, що тепер, йому треба вкладати власні кошти, або шукати спонсорів. Звичайно ж, набагато вигідніше робити бізнес на утримуваній державою трупі, тому, його бажання, як людини підприємливої, повернутись до керівництва театру, або проштовхнути "свою" людину, скориставшись всіма можливими піар-засобами, цілком природнє. До того ж, коли ти працюєш в державному колективі із великою кількістю людей, ти маєш враховувати набагато більше як морально-етичних, так і законодавчих речей, ніж у приватному бізнесі. Матвієнко, на жаль, не зміг до цього адаптуватись. Варто зауважити, що жоден театр світу не запропонував Денису Володимировичу очолити трупу або зайняти іншу адміністративну посаду. Незавжди хороший артист стає хорошим керівником або педагогом..."
Хочу наголосити, що Матвієнко мені не ворог і я вважаю, що у цій історії потрібно ставити крапку, потиснути руки і кожному займатись своєю справою."
Ну, пошло-поехало! С точностью конспекта он повторил все тезисы, озвученные тёплой компанией образца 2013 года, состоявшей из наших "столпов" культуры: генерального директора Национальной Оперы Петра Чуприны, самого главного режиссёра Соловьяненко и тогдашнего Министра культуры Новохатько. Теперь он ещё добавляет, что Денис вёл себя неэтично, делал бизнес, используя государственный ресурс, пропихивает "своего" человека и вообще никому, как руководитель не нужен (откуда он взял информацию, что ему никто не предлагал?).
А вообще-то, он ему не враг. Ну, с такими друзьями, как говорят, и врагов не надо...
А по поводу того, что каждый должен заниматься своим делом могу сказать, что мы и продолжаем это делать: Денис продолжает выступать на лучших мировых сценах, мы создаём проекты, которые интересны публике и работают на международный имидж Украины, планируем новые, не тратя ни копейки бюджетных средств.
А чем в это время занимается Анатолий Соловьяненко? Тоже планирует? Что входит в его планы? Прикрываясь бесстыдной демагогией продолжает пускать в неизвестном направлении сотни миллионов государственного финансирования, попутно разрушая главный музыкальный театр страны.
Судя по его развёрнутым интервью, в которых он вещает о театре с позиции не режиссёра, но директора, в Национальной Опере Украины готовят на ближайшее время "престолонаследника" для генерального директора Чуприны П.Я. Тогда я искренне оплакиваю наш театр.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
