21 лютого 2013, 23:27

Чакалка в Чернігові, або Чому 23 лютого у мене цього року вперше в житті буде святковим днем

Дорогі чернігівці й ті, хто 23 і 24 лютого планує відвідати Чернігів!

Запрошую вас із дітками о 12.00 у ці дні до Чернігівського театру ляльок імені Олександра Довженка на прем'єру вистави "Як подружитися з Чакалкою" за моєю п'єсою.

Постановка головного режисера театру, заслуженого артиста України Віталія Гольцова.

Саме він, побувавши на презентації моєї повісті "Стефа і її Чакалка", запропонував мені написати за її мотивами п'єсу для лялькового театру, – і без його наполегливості, підказок і підтримки я б не впорався з цією геть новою для мене, несподіваною і дуже непростою справою.

Отож – приходьте і побачите, що у нас вийшло:)



Це – сцена з вистави, Сестричка і Хрущ Антонич.

Сценографія і ляльки Тетяни і Василя Виходцевських.

..........

Тим, хто не читав повісті, мушу пояснити, що Чакалка – це казкове страшидло з роду Бабаїв, якими зазвичай лякають батьки своїх неслухів, вередунів, шкодників, – мовляв, прийде вночі, забере в мішок і понесе до темного лісу. Так і сталася з маленькою героїнею вистави – дівчинкою на ім'я Стефа та її друзями. А далі почалися веселі, шкодливі – але не шкідливі пригоди...

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Не для дітей...

Видавництво "Грані-Т", де я працюю літературним редактором, отримало запрошення номінувати своїх авторів на Премію Лесі Українки. "Ми б залюбки – якби знаття, що це насправжки, а не просто для того, щоб бути статистами в сумнівних чиновницьких іграх...

ПРО "БІОГРАФІЧНУ" ТРИЛОГІЮ СТЕПАНА ПРОЦЮКА

Доброго дня, шановні читачі! Поклавши собі періодично розповідати вам про ті нові книжки, які справили на мене серйозне враження, я сам тепер дивуюся з того, що таких книжок з'являється в нас напрочуд мало, а до того ж, відповідально говорити про них виявляється так складно...

Стихійне лихо з трьох літер

Цього літа моя сім'я долає стихійне лихо з трьох літер: старша дочка закінчила школу і вступає в університет – а отже, складає тести ЗНО. Ясна річ, як і всі притомні батьки, ми переживаємо цю малоприємну процедуру разом із дитиною (так, уже ніби й дорослою, та все ж дитиною), – і це той досвід, який варто ґрунтовно обговорити й осмислити...

Навіщо?!

Є в нашому рідному книжково-видавничому світі речі, яких мені, за всього бажання, ніяк не вдається збагнути. Нібито, на перше око, воно й добре, – та якщо подумати, то неодмінно зринає ключове питання: навіщо? Цими днями мені саме так і думається – і ось із якого приводу...

Неділя для татусів і пінгвініків

Дорогі друзі! У неділю, 14 квітня, о 12:00 запрошую вас із малятами у букарню "Бабуїн" (вул. Симона Петлюри, 10), де я презентуватиму свою нову книжку "Пінгвінік" – "садочкову" повість для дошкільнят...

Про "Козака" і Всесвітній день поезії

Оскільки сьогодні Всесвітній день поезії, то не можу втриматися, щоб не поділитися з вами, дорогі читачі, віршем, який мене з прочитаного останнім часом вразив чи не найдужче...