Війна – справа не лише армії, це доля всієї нації!
Як людина, яка від початку військової агресії проти України і ще донедавна займалася забезпеченням державної безпеки – наведу цитату видатного воєначальника Густава Маннергейма: війна – справа не лише армії, це доля всієї нації!
А в умовах нинішнього протистояння, фактично, світоглядів – демократії і тоталітаризму – це має стати справою всього цивілізованого світу. Адже тільки єдиним фронтом ми зможемо відстояти базові цінності, на які нині зазіхає путінський режим: свободу і незалежність.
В 14-му році ми зупинили наступ ворога тільки завдяки тому, що боротьба з агресором стала справою всієї нації!
Після перемоги Революції Гідності – коли путінські "зелені чоловічки" захоплювали Крим, а схід України розхитували проросійські сепаратисти – все, що у нас було, це практично знищені Януковичем Збройні сили, повністю деморалізована міліція і порожня державна казна.
Але в нашому активі був Майдан – згуртований єдиною метою, вмотивований і готовий захищати свої цінності за будь-яку ціну.
Саме на фундаменті Майдану нам вдалося створити ефективну Національну гвардію і сформувати Добробати. Створити боєздатні військові підрозділи, в які люди вступали добровільно. Ті свідомі громадяни, хто був готовий захищати свою домівку не тому, що це робота, а з відчуття обов'язку перед самим собою, своєю сім'єю та країною.
Саме завдяки добровольцям, які разом із солдатами ЗСУ стали пліч-о-пліч на лінії вогню, – ми вистояли у 2014-му.
Я переконаний, що безпека держави – це насамперед наявність у суспільстві людей, мотивованих на захист своєї землі. І тільки потім – технічне оснащення армії, сучасне озброєння і забезпечення та усе інше.
Адже тільки мотивовані люди, яким є що захищати, зможуть протистояти будь-якому агресору. Хочу наголосити: є що захищати у своїй державі! Свої цінності, свою свободу, свою незалежність...
Наголошую як ніколи актуальний тезис для України сьогодні – перш ніж витрачати великі гроші на оборону, треба створити народу життя, яке варто було б захищати!
Це вкрай важливо, бо основне джерело нашої спільної сили – особисті цінності, особиста свобода, особиста незалежність, особистий уклад життя, які хоче і має захищати кожен українець.
Тобто перед обличчям великої загрози і за наявності малих ресурсів держава повинна зробити все, щоб населення стало громадянами – єдиною силою, мотивованою на захист України. Щоб власний добробут і добробут своєї сім'ї – були нероздільними зі свободою і незалежністю своєї країни!
Які фактори впливають на безпеку і обороноздатність держави?
Добре оснащена і навчена армія? Звичайно!
Сильна економіка, яка дає можливість створити таку армію? Безумовно!
Однак це не все!
Має бути суспільство, яке делегує в цю армію мотивованих бійців.
Суспільство, в якому у скрутний момент знайдуться добровольці, готові покинути мирне життя і піти на фронт.
Суспільство, в якому кожна людина – це захисник, волонтер і партизан!
Саме тому вкрай важливо, щоб людям було, що саме захищати в разі війни.
Скажений собака путінського режиму восьмий рік стоїть не біля кордонів України – він стоїть біля кордонів демократії, свободи і гуманізму! Це – глобальна транснаціональна загроза цивілізації, якій ми повинні протиставити невразливу систему безпеки, що об'єднає політичну волю, боєздатність та злагодженість армії і, перш за все, мотивацію кожної людини!
Це можливо лише за однієї умови – якщо у держави і суспільства є партнерські взаємовідносини. Якщо держава відповідає запиту суспільства на справедливість і прозору стратегію розвитку. Якщо людина бачить перспективи для себе і своїх дітей у своїй країні. Коли відчуває, що держава поділяє і забезпечує її власні цінності.
Якщо ми хочемо мати ефективну систему безпеки України – ми повинні дати кожному українцю високу мотивацію захищати свою країну. Все інше – похідне від цього базового принципу.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
