Крадущийся политтехнолог, затаившийся рекламист
Володимир Литвин активно проштовхує ідею виборів. На збори коаліції не ходить, розказує "секрети" про те, що всі основні політичні сили вже розгортають штаби. На якийсь час він став партнером і другом усіх українських політтехнологів і рекламістів. А також партій, які не присутні в парламенті: СПУ, ПСПУ і іже з ними.
Всі ці люди свідомо і цілеспрямовано наближують позачергові парламентські вибори. Політтехнологи, телевізійники, рекламісти, мабуть, найбільше. Вони приходять до своїх сеньйорів і шепочуть на вухо "ти найкращий, цього разу ти переможеш, ти забереш все, у тебе буде 226 штиків, давай, давай, давай". Політики тримаються, як можуть, вони розуміють, що це не просто так. Але вони лише люди. Їм важко. Вони не бачать цілі, і є лише засобом для таких, як ми. Між іншим, ми – це також студенти, пенсіонери, дрібний бізнес. Всі ті, з ким багаті під час виборів діляться награбованим. Такий собі електоральний комунізм.
Цього тижня я себе відчув одним з ньсюмейкерів цього процесу, буквально на класичні 15 хвилин. Варто було на вихідних розказати газеті "Дело" про те, що "Єдиний центр" відмовився від жовтневої зовнішньої реклами, як з понеділка мене почали мучити питанням: "Невже свято відміняється?" Як журналісти, так і колеги.
Я навіть не знаю, що відповідати. З одного боку, вибори – це добре. Причому не тільки з фінансової точки зору. На цей час депутати перестають ухвалювати закони, і країна переходить на режим саморегулювання. Підприємці полегшено зітхають: можна розслабитися від щоденних очікувань чого поганого. Припиняються рейдерські атаки. Різко зменшується кількість мітингів під новобудовами. Всі працюють на виборах.
З іншого боку, нічого ж не зміниться, в тому числі економіка, зовнішня політика та інше болото. Енергія, яку можна пустити в позитивне русло, розчиниться в агітках. Так що може справді краще б хтось з кимось домовився? І тоді політологи б написали цікаві книжки для студентів. А медійники, може, створили би якусь корисну соціальну рекламу. Та й студентам краще ходити до університетів...
Отже, політик, будь обережний. За кущем сховався політтехнолог, а під днищем твого авто зачаївся рекламіст. Вони чекають на тебе. І ти від них не втечеш. Але спробувати варто.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
