Де ти, Капітан Очевидність?
В останніх серіях South Park (прощавай, хе-хе, комісіє з моралі!) був такий собі супергерой – Капітан Очевидність – уособлення старого інтернет-мему. Коли ставалася якась біда – наприклад, проривало дамбу – він прилітав і з розумним обличчям пояснював, що дамба була би ціла, якби десять років тому в її основу додали більше цементу. І летів геть, а вслід йому неслися щасливі вигуки, бо громадяни нарешті дізнавалися, в чому корінь конкретної проблеми.
Український політикум гостро потребує такого Капітана. Власного розуму часто не вистачає, щоб додуматися до простих речей, експертів ніхто не дослухається, і супергерой із "супер-проникливістю" прийшовся б до смаку.
Згадана на початку комісія з моралі – прекрасний приклад. Існувала протягом шести років, тільки в 2009 році отримала з бюджету більше 3 мільйонів гривень, а практичної користі приносила нуль цілих нуль десятих. Хіба що піарила себе, свого голову, а також викликала живий інтерес до заборонених творів – адже кожному цікаво, що там написав Олесь Ульяненко, або що особливого сталося в новій серії "Пилки".
Де-факто комісія була потужним пилососом, що витягував бюджетні гроші під красиве гасло охорони суспільної моралі. І звичайно, ніхто не слухав експертів, які роками закликали ліквідувати цей "феномен". Тільки коли влада серйозно зайнялася самоорганізацією, виявилося, що моралісти зайві на цьому святі життя.
Ще один хороший приклад із сфери боротьби за все світле і хороше – багаторічна епічна битва депутатів із сигаретами. Чомусь українським політикам здається, що вони мають вплив не тільки на суди чи органи виконавчої влади, але й на закони соціального розвитку (а дехто намагається міняти і фізичні закони). Наприклад, в законопроекті N5164 йдеться про заборону будь-якої інформації щодо сигарет. Тобто, по суті, сигарети прирівнюються до наркотичних речовин. На жаль, автори законопроекту не можуть провести просту паралель – кількість наркозалежних в країні зростає, незважаючи на повну відсутність реклами. І так само зростає кількість курців – хоча вже декілька років заборонена медійна реклама тютюну. Може, проблема не в рекламі?
Цікаво, що закордонні законодавці в останню чергу опікуються забороною інформації. Так, в США взагалі немає законодавчих заборон на рекламу сигарет – індустрія зробила це самостійно. В Німеччині дозволена зовнішня реклама. Натомість в цих країнах вже декілька десятиліть витрачаються державні кошти, а також кошти тютюнових компаній на відповідну соціальну рекламу. Плюс іде фінансування спеціальних центрів, які допомагають позбутися шкідливої звички. На додаток – існують реальні штрафи за паління в громадських місцях.
В Україні ж депутати живуть у вигаданому світі – головне, щоб в папірчику було написано "заборонено", а яким чином це буде працювати – несуттєво (тому й продовжують палити в вагонах поїздів). Між тим, подібна заборона вдарить, в першу чергу, по малому бізнесу: будь-яка спроба продавця (а таких більше 300.000) "продати" товар призведе до штрафу понад 30 тисяч гривень. А в умовах бюджетної дірки такою спробою податкова міліція вважатиме навіть носіння фартуха певного кольору: червоний – підтримка однієї марки, синій – іншої.
Звичайно, цей самий законопроект можна поліпшити – чітко виписати обмеження для інформування, дати можливості для повідомлення повнолітньої аудиторії щодо обраного продукту, позбавити текст двозначностей, які дозволять контролюючим органам тиснути на малий і середній бізнес.
І головне – законопроекту не вистачає проактивних дій, як мінімум – чітко виписаної частини з інформування населення щодо шкоди тютюну. Адже в усьому світі саме соціальна реклама є потужним інструментом зміни споживацьких настроїв. Звичайно, це є складний інструмент, його треба вивчити, ним треба вміти управляти, нарешті, його треба віддати громадянському суспільству.
Хоча депутатів можна зрозуміти – вони вважають нас ідіотами, яких лёгко зомбують цінники в тютюнових кіосках... Як же нам можна віддати соціальну рекламу?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
