Вздовж і впоперек ребрендингу
Було дуже приємно прочитати статтю Геннадія Курочки щодо причин створення саме такої візуальної концепції України. Втім, як і в нашій попередній розмові, я не почув відповідей на декілька важливих запитань.
Але спочатку по суті. Створення бренду – це складний і багатоступеневий процес. Ніхто не знає, як його зробити успішним, ефективним і т.д. Кожного разу це спроба вгадати із вподобаннями цільової аудиторії. Але це також означає, що кожного разу необхідно докласти максимум зусиль щодо технічної довершеності елементів бренду, а саме: логотипу, слогану, легенди, віртуального персонажу тощо.
Саме ці елементи в брендингової концепції України викликати найбільше невдоволення публіки. Я вперто стверджую – вони не релевантні нашому суспільству, вони не відповідають нам, українцям. І це є велика проблема.
В останню чергу ми себе усвідомлюємо космічною країною, країною, це хлопці ходять з горшком на голові, або країною, де Чорнобиль є головною прикрасою. А якщо ми в це не віримо, чому вірити мають іноземці?
Наосліп було обрано дуже вдалу суть концепції – Відкритість. Це справді може бути унікальною торговою пропозицію нашої держави, особливо після відміни віз. Але реалізація цього слова відсутня.
Не говорить про відкритість ані традиційний одяг персонажів, ані логотип, спрямований назад, ані інші візуальні елементи. Тобто закладену суть не змогли реалізувати методами дизайну.
Звичайно, ми можемо аналізувати обрані логотипи (Формула-1, Ягуар, Люфтганза), і говорити про те, що рух наліво іноді допускається. І справді, на нього не накладене табу. Наприклад, у Ягуара, який є консервативною маркою, в даному випадку стрибок наліво лише підкреслює традиційність цих автомобілів, їхню англійськість незважаючи ні на що. Аналогічно і Формула є аристократичним видом спорту, для дуже багатих людей, і для них стабільність, минуле – це є скоріше позитивна риса.
Однак наївно стверджувати, що лінії часу не існує. Я ще раз пропоную поглянути на логотипи країн на ЖЖ yarvu. Явний рух наліво присутній лише в логотипі Белізу, частково читається у Польщі та Папуа Нова Гвінея. Всі інші написи, а їх десятки, або рівні, або нахилені направо, так само як і елементи логотипів. Кенгуру стрибає направо, риба Барбадосу пливе направо, метелик Словаччини летить туди ж. Якби вогонь ішов із першої літери слова, нічого б страшного не сталося.
Окрім того, згадані Геннадієм логотипи належать приватним компаніям, і вони можуть зображати свою суть, як їм заманеться. Стів Джобс міг назвати свою компанію хоч Грушею, хоч Дверима, це його право. І вже невидима рука ринку вирішувала, що важливіше – надкушений логотип, рух вправо, чи реальне наповнення продукції.
Але коли ми говоримо про брендинг цілої країни, то великою помилкою є нехтування основними правилами дизайну. І ось тут цікавлять відповіді на наступні запитання: чому обрано важкий, технологічний шрифт? Чому напис "Україна" розбивається на декілька елементів, хоча має бути цілісним? Чому сайти виконані неякісно, для прикладу в своїй статті я пропонував аналогічний сайт Ірландії. Між іншим, по грошах – те саме.
Нарешті чому не було проведено серйозних досліджень, а не онлайн-опитування неясної цільової аудиторії? На це вже звернули увагу соціологи.
На критику часто відповідають – зроблено перший крок, це краще, ніж нічого, і взагалі, якщо ми візьмемо всіх, хто підписався під гнівним листом проти цього брендингу – то ніколи не зможемо обрати навіть слоган. І на це можна відповісти лише одним – беріть приклад з інших країн. Оголошується відкритий тендер із чіткими умовами, в якому можуть взяти участь серйозні рекламні агентства. Формується наглядова рада – нехай навіть і з 30-40 підписантів листа української інтелігенції. І шляхом рейтингового голосування обирається найкращий варіант. Все. Бачили очі, що купували.
В нашому ж випадку може бути ще два шляхи. Або зосередитися на логотипі-сонечку, який є кращим, і доповнити його іншими елементами. Або ж справді зробити фейсліфтинг новій концепції – погратися зі шрифтами, напрямами, зачісками і т.д. Головне – не перестаратися.
І головне. Поки суспільство не обговорить надані концепції і не обере хоча б певною експертною групою один з варіантів (а не "один варіант") – до того часу ми самі не зможемо хоча б поважати власний логотип. Видається, зараз саме таке обговорення і відбувається))
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
