До десятиліття безпеки дорожнього руху
Вчора розпочалася реалізація масштабної програми ООН – Десятиліття безпеки дорожнього руху. В Україні, як і в інших країнах-учасницях програми, було озвучено проблематику на найвищому рівні – президент виступив на цю тему, визнавши, що аварійність на дорогах є загрозою для національної безпеки. Однак, окрім гучних заяв, існує необхідність в конкретних діях, яких в Україні практично не помітно.
Зараз коментатори почнуть закидати мені, що достатньо просто зрізати всі щити вздовж доріг, і аварійність впаде сама по собі. І справді, є декілька відповідних законопроектів, але мені не хотілося б переключатися на мізерний аспект проблеми. Справа то в тому, що в рамках програми ООН існують чіткі рекомендації, як саме країна-учасниця може зменшити аварійність. Не поглиблюючись в деталі, зазначу, що питання є системним і вирішувати його необхідно на декількох рівнях – як мінімум, розробивши стратегію на декілька років. В Росії, наприклад, це давно зрозуміли, і за дорученням Путіна, в "Єдиній Росії" свого часу було розроблено програму "Цель – ноль". Можна багато говорити про популізм і демагогію, однак сумнівів немає – замість протискування простих і зрозумілих гасел "зрізати всі щити", "збільшити штрафи" – в РФ розробили цілісний і комплексний підхід, без якого вирішення проблеми не існує.
В Україні, незважаючи на суспільний запит в такій програмі, державні органи та депутати відмахуються – на їхню думку, все можна вирішити швидше і простіше. Особисто для мене це давно стало діагнозом по дуже багатьох сферах – загальна лінь, небажання щось робити. Українські чиновники і громадські діячі навіть "розпилюють" бюджети примітивно, без докладання зусиль. Складається враження, що ми нація лінивих людей, для яких простіше провести мітинг або написати прес-реліз. В крайньому випадку, стрільнути в когось.
Проблема безпеки дорожнього руху неможлива без інформаційних кампаній, без освітніх програм. Восени минулого року ми брали участь в Тижні безпеки дорожнього руху, розміщали соціальну рекламу, пропонували реалізувати лазерну проекцію, провести інші проекти. На жаль, спонсори – як комерційні структури, так і державні органи – виявилися досить обмеженими, намагаючись реалізувати лише ті проекти, які "лежали в їхній комунікації" або ж дозволяли добре попіаритися. А вже сьогодні, на відкриття Десятиліття, тему успішно забули.
Між тим, наші партнери у Москві змогли реалізувати ту саму лазерну проекцію:
Проводяться й інші заходи. Проблема безпеки дорожнього руху в сусідній країні справді знаходиться на порядку денному, і окрім гучних заяв, відбуваються поступові зміни.
Я не намагаюся перетягнути ковдру – нібито від соціальної реклами залежить ситуація з аварійністю. Просто я експерт в цій сфері. Є багато інших експертів, які скажуть: також треба ввести стандарти по водійських школах, побудувати автодроми, врешті-решт справді зменшити кількість реклами і т.д... Однак всіх цих експертів треба об'єднати, необхідно створити цілісну програму, яка б дозволила досягнути чіткої і зрозумілої цілі – звести до нуля кількість жертв на дорогах. Так, це значний шматок роботи, але треба нарешті відірватися від насиджених крісел.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
