12 травня 2011, 12:46

До десятиліття безпеки дорожнього руху



Вчора розпочалася реалізація масштабної програми ООН – Десятиліття безпеки дорожнього руху. В Україні, як і в інших країнах-учасницях програми, було озвучено проблематику на найвищому рівні – президент виступив на цю тему, визнавши, що аварійність на дорогах є загрозою для національної безпеки. Однак, окрім гучних заяв, існує необхідність в конкретних діях, яких в Україні практично не помітно.

Зараз коментатори почнуть закидати мені, що достатньо просто зрізати всі щити вздовж доріг, і аварійність впаде сама по собі. І справді, є декілька відповідних законопроектів, але мені не хотілося б переключатися на мізерний аспект проблеми. Справа то в тому, що в рамках програми ООН існують чіткі рекомендації, як саме країна-учасниця може зменшити аварійність. Не поглиблюючись в деталі, зазначу, що питання є системним і вирішувати його необхідно на декількох рівнях – як мінімум, розробивши стратегію на декілька років. В Росії, наприклад, це давно зрозуміли, і за дорученням Путіна, в "Єдиній Росії" свого часу було розроблено програму "Цель – ноль". Можна багато говорити про популізм і демагогію, однак сумнівів немає – замість протискування простих і зрозумілих гасел "зрізати всі щити", "збільшити штрафи" – в РФ розробили цілісний і комплексний підхід, без якого вирішення проблеми не існує.

В Україні, незважаючи на суспільний запит в такій програмі, державні органи та депутати відмахуються – на їхню думку, все можна вирішити швидше і простіше. Особисто для мене це давно стало діагнозом по дуже багатьох сферах – загальна лінь, небажання щось робити. Українські чиновники і громадські діячі навіть "розпилюють" бюджети примітивно, без докладання зусиль. Складається враження, що ми нація лінивих людей, для яких простіше провести мітинг або написати прес-реліз. В крайньому випадку, стрільнути в когось.

Проблема безпеки дорожнього руху неможлива без інформаційних кампаній, без освітніх програм. Восени минулого року ми брали участь в Тижні безпеки дорожнього руху, розміщали соціальну рекламу, пропонували реалізувати лазерну проекцію, провести інші проекти. На жаль, спонсори – як комерційні структури, так і державні органи – виявилися досить обмеженими, намагаючись реалізувати лише ті проекти, які "лежали в їхній комунікації" або ж дозволяли добре попіаритися. А вже сьогодні, на відкриття Десятиліття, тему успішно забули.

Між тим, наші партнери у Москві змогли реалізувати ту саму лазерну проекцію:



Проводяться й інші заходи. Проблема безпеки дорожнього руху в сусідній країні справді знаходиться на порядку денному, і окрім гучних заяв, відбуваються поступові зміни.

Я не намагаюся перетягнути ковдру – нібито від соціальної реклами залежить ситуація з аварійністю. Просто я експерт в цій сфері. Є багато інших експертів, які скажуть: також треба ввести стандарти по водійських школах, побудувати автодроми, врешті-решт справді зменшити кількість реклами і т.д... Однак всіх цих експертів треба об'єднати, необхідно створити цілісну програму, яка б дозволила досягнути чіткої і зрозумілої цілі – звести до нуля кількість жертв на дорогах. Так, це значний шматок роботи, але треба нарешті відірватися від насиджених крісел.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Приватизація в часи війни, як тест зрілості держави й бізнесу

Конференція з відбудови України в Римі показала стійкий інтерес іноземних інвесторів до розвитку бізнесу в Україні. Попри намагання показати, що захід носив більше іміджевий характер і мав певні організаційні вади – складно піддавати критиці той факт, що як політичне, так і ділове представництво на URC було на найвищому рівні...

Чому деградували українські санкції?

Санкції є не менш важливим інструментом війни, ніж бойові дії. Вони допомагають скорочувати потік військових технологій або технологій подвійного призначення до російського військово-промислового комплексу та зменшувати доходи країни агресора – російської федерації...

Як стати хорошим міністром

Якось моя подруга спитала мене, що б я змінив в міністерстві культури, якби став міністром. Я відповів, що тут не вкластися у два слова, що має бути комплексна історія, і тільки тоді зміни стануть не косметичними, а реальними...

Як вийти з трикутника Карпмана

В ці дні загострилася дискусія щодо "хороших росіян", категорій "свій – чужий", і за подачі Дмитра Золотухіна – рефлексії про замкнутість українців в трикутнику Карпмана (схема "жертва-рятівник-переслідувач")...

Апологія The Gaze Media

Скоро буде рік, як я допомагаю проекту The Gaze Media – як радник Мультимедійної платформи іномовлення. Хоча сам проект публічно існує лише чотири місяці, до цього була підготовча фаза, включно зі зйомками та написанням...

Як вижити в інформаційному хаосі

Пандемія коронавірусу виявила багато неусвідомлених раніше проблем людства, держав та індивідів. Так, чи не найбільш сильний вплив на наше майбутнє матиме інформаційний вплив на людей та їхню поведінку...