Неадекватна система, непрофесійні радники
Багатьом політикам, попри вроджений міцний характер і самовпевненість, притаманна нелогічна імпульсивність в діях. Особливо страждають на це лідери пострадянського простору. Здавалося б, людина пройшла через усі перешкоди, інтриги, витратила 80% своїх нервів на боротьбу з політичними опонентами – і на піку кар'єри приходиться зриватися на дрібницях.
Людський фактор, бажання помсти, страх – виявляється, для президентів і прем'єр-міністрів ці риси набувають небачених розмірів. А поряд ще й доброзичливці шепочуть на вухо: "Вони називали тебе жовтим земляним черв'яком"... В результаті – Левінські, Гонгадзе, Ходорковський, Уотергейт і т.д. А скільки дурниць робиться з банального бажання довести свою владу, помститися за колишні образи!
Звичайно, радники лідера вірно зауважать, що подібні помилки вкрай рідко призводять до відставки. Однак вони забувають сказати, що непродумані кроки вимагають дуже великих зусиль для кризового менеджменту. Падає рейтинг, приходиться виправдовуватися перед колегами, на наступних виборах треба буде ще більше витрачати на корекцію іміджу.
Більшість знайомих президента Януковича говорять про нього як про сильну вольову людину, не здатну реагувати на дрібні укуси. Однак все, що відбувається останній рік в Україні, створює президенту принципово інший імідж – і це помічає будь-який студент політичних курсів.
Неодноразово підкреслювалося, що найліпший крок для АП щодо Тимошенко – заблокувати її інформаційно. Натомість Юлія Володимирівна отримує паблісіті кращий, ніж під час виборчої кампанії. Здається, що колишні бютівці є насправді резидентами в адміністрації. Що б там не казали про справедливість, "суд вирішить" і т.д. – з точки зору політичних комунікацій суд над ЮВТ є помилкою.
Бабуся відрізала частину напису на вінку – процес над нею роблять публічним, і навіть сам президент змушений коментувати цю подію, причому замість того, щоб проявити свою благородність, демонструє підхід, не характерний для цієї посади. Відрізала – значить, мусить відповідати. Так сказати може управдом. Але не президент. Президенту радники підказали б розсміятися і запросити бабусю на чай в адміністрацію.
Дії міліції на розпродажі футболок – це чергова комунікативна помилка. Практика свідчить, що інтелігенція покричить і заспокоїться – краще її просто не чіпати. Це як у випадку з Ромкою Ландиком – декілька днів всі обурювалися, а зараз уже й забули про героя-кікбоксера. В більшості країн влада навіть навмисно підкидає інтелігенції приводи для криків – таким чином негативна енергія відводиться від серйозних проблем.
Коли ж з простої витівки, про яку забули б через три тижні після футбольного матчу, роблять шкандаль – з арештами, з беркутом, з агресією проти звичайних чашок і футболок – це свідчить про непрофесійну роботу з іміджем президента.
Є позиція, що подібні дрібні прояви опозиційності мають властивості вірусу, і якщо їх не задавити в зародку – вони з'їдять систему. Ця позиція є примітивною і непродуктивною. Вона не враховує декілька важливих факторів. Перший – це менталітет українців, який є принципово інший від росіян (саме на них орієнтуються радники). Українці є індивідуалістами, вони швидко заспокоюються, менше переживають, більше орієнтовані на економічні цінності (та сама хата, що скраю). Тому проявляти свою агресію українці в масі будуть за крайніх умов.
Другий фактор – мова не про те, щоб забороняти і блокувати опозиційні рухи. Влада сьогодні має достатньо механізмів, щоб обмежити спілкування конкурентних політиків із аудиторією, щоб контролювати всі прояви. Водночас важливо, щоб звичайні люди могли вільно реалізовувати своє право на те, щоб вийти на центральну площу і крикнути, як в старому анекдоті, все, що вони думають про президента. Це право є чисто номінальним, такою собі приманкою демократії, однак воно багато значить для спокою більшості громадян.
Це розуміли всі видатні політики. Шарль де Голль збирав анекдоти про себе, Черчілль ігнорував опозицію, Маргарет Тетчер нормально реагувала на карикатури. Менше уваги дрібницям, більше роботи із важливими речами – і тоді навіть супротивники будуть тебе поважати.
Непрофесійність людей, які консультують нинішню владу є очевидною. Можна їх демонізувати, розказувати про міфічні результати в Росії, оперувати певним планом, який проявиться через рік і через чотири роки. Однак звичайна логіка свідчить, що вони вперше в житті взяли в руки бензопилку, і ще не навчилися нею користуватися. От і ріжуть все, що стоїть у них на шляху.
Між тим, рейтингу Віктора Януковича, міліції, Партії регіонів і всіх інших людей та структур, хто управляє сьогодні Україною, було б набагато краще, якби футболки мирно продавалися, футбольні фани кричали, що їм заманеться, а організатори податкового майдану чухали голови, думаючи, як їм організувати свій бізнес.
Ще краще цьому рейтингу було б, якби замість англомовних книжок, зустрічей з блогерами, набридлих кричалок під Печерським судом – енергію людей акумулювали в якесь практичне русло. Той самий Майданs – чудова ідея, невже на цьому фантазія закінчилася?
