Свобода слова для кожного
Я обожнюю подвійні стандарти. Коли одні й ті самі факти ми трактуємо в залежності від "точки сидіння " – це ж так прекрасно. Опозиція завжди гнана і голодна, а влада – нахабна і оголтіла. Коли смітять собі під ногами, а потім обурюються ЖЕКами, які не прибирають двори.
Давайте більше критикувати тих, хто нам не подобається, кому ми заздримо, кого вважаємо гіршими за себе. Давайте показувати пальцем і голосно і по складах промовляти "Аморально!". Давайте розлого і довго розказувати про ті речі, в яких ми не розуміємося. Є багато, між іншим, депутатів, які майстерно володіють цим вмінням – в них треба повчитися.
В країні неспокійно, але в нас хоча б є свобода слова. Так-так, президент Freedom House Девід Креймер в інтерв'ю виданню "Комерсант-Україна" зазначив, що його організація вважає ситуацію зі свободою слова в Україні однією з кращих серед пострадянських країн". В 2000-2002 я був одним з авторів звітів Freedom house, тому не маю підстав не вірити пану Креймеру.
Значить, треба цією свободою користуватися ще більше. Одна "нова лідерка" з блискучим обличчям прагне отримувати максимум новин про себе за хороші гроші? Треба дати їй таку можливість – інакше це суперечитиме свободі слова. Скоро по Україні стоятиме 3000 щитів з її обличчям, але це так, випадковість.
Один прем'єр-міністр обурюється журналістськими розслідуваннями про перинатальний центр – як це вони посміли засумніватися в новинах від уряду! "Дапошліви" – це універсальна максима подвійних стандартів, особливо якщо згадати його ж фрази в костюмі опозиціонера в 2007 році.
Ось уже і тюремники зі знанням справи розказують про фотомонтаж. І жоден з журналістів не спитав "лук'янівських спеціалістів" – а в якій програмі, на їхню думку, зроблено монтаж. І варіанти: angry birds, microsoft office, instagram. Золотий стандарт української демагогії має бути збережений.
В Україні склалася позитивна практика оголошення ворогів свободи слова. Однак, судячи з усього, корону стали віддавати не тим людям. Якщо відкинути іронію, то такими ворогами є всі ми – ті, хто прикривається своїми блогами, фейсбуками, прес-службами, повільно роз'їдаючи саме розуміння, що таке щоденна робота політика, і в яких результатах вона має вимірюватися.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
