Політика мусить бути прозорою
Ось-ось має вийти на УП моя стаття про політичну рекламу в липні, де я нещадно розкритикував щити Віталія Кличка. На жаль, тільки сьогодні побачив його телевізійний ролик – він справді майстерно зроблений і чудово доносить ідею штабу. Таким чином, помилки в старті агітації партії "УДАР" лише дві.
Перша – це технічна адаптація телевізійного ролику в формат зовнішньої реклами, що є хибним рішенням в принципі. Зміна медійного каналу завжди вимагає креативних змін для того, щоб донести головну думку. В результаті борди і ролик несуть дві різних ідеї.
Друга помилка – орієнтація в агітації на прості фокус-групи, які в принципі не можуть донести до політика реальні мотиви виборців. На фокус-групах ми завжди отримуємо свідоме обговорення цілей і задач, замість аналізу мотивів і цінностей. Тільки нейромаркетингові дослідження можуть показати реальні причини для голосування.
Якщо хтось думає, що Мартін Ліндстром робить для Обами класичні фокус-групи – то дуже сильно помиляється.
Ці помилки несуттєві при тому особистому рейтингу, який є в Кличка. І мене набагато сильніше здивував вчорашній блог лідера УДАРу. Ще минулого тижня, після публікації списку мажоритарників, було чимало написано про зауваги до конкретних кандидатів.
Між тим, Віталій Кличко у відповідь всього лише закликав надавати факти, і не оперувати чутками і недоведеними аргументами. Жодного слова про ідеологічні протиріччя між правоцентристською партією і лівою орієнтацією (а це, між іншим, факт). І жодного слова про реальні механізми створення чесної і прозорої політики.
Справа в тому, що журналісти і блогери підняли тему мажоритарників, які є відомими людьми і про яких можна багато сперечатися. Мені здається, якраз Куликов і Філіндаш здатні принести більше користі українському парламентаризму, ніж багато інших, менш відомих кандидатів – хоча б в силу свого досвіду.
Натомість підприємці (особливо в Київській області) можуть багато розказати не на диктофон про інших учасників списку – про їхні методи побудову бізнесу, про далекі від прозорості прибутки. На жаль, в нашій країні дуже складно довести причетність того чи іншого політика до ганебної ситуації, тому висловитися проти конкретних особистостей без документальних підтверджень неможливо. Якби я тут назвав пару прізвищ із списку – мене б моментально засудили б за образу честі і гідності. Хоча колеги, які постраждали від цих конкретних прізвищ, мені б аплодували.
Отже, питання, яке сьогодні є актуальним, як ніколи. І стосується воно всіх, УДАР став лише певним приводом (спеціально для коментаторів – я радше симпатизую цій партії). Які можуть бути критерії прозорості, як ЧЕСНО може фільтрувати Раду?
Є сьогодні два критичних пункти:
- відсутність фактів порушення прав і свобод людини;
- непричетність до корупційних дій;
Щодо них неможливо в Україні адекватно оцінювати політиків. Можливо, за наказом одного з кандидатів вчора людям битами ламали ноги, але довести ми це не зможемо, просто якісь чутки, скоріше за все від конкурентів. Впевнений, такі кандидати є в усіх партіях: в ПРУ, в Батьківщині, у Фронті змін, в КПУ і т.д. Свої лозинські є повсюди.
Водночас анонімні свідчення як варіант праймеріз можуть стати елементом внутрішньопартійної боротьби. І ми знову потрапляємо в замкнуте коло, і знову зводимо хорошу ідею праймеріз до популізму.
Лідер вимушений працювати з вірними людьми, які, можливо, не були дуже чистими в минулому житті. Громадськість не може адекватно оцінити цих людей, адже мало історій виходить назовні. Виборці тим більше не можуть побороти вал медійних маніпуляцій. І знову до влади приходять бізнесмени, для яких мандат – лише продовження кар'єри.
Прозорість передбачає, що перша особа – лідер – має самостійно створити критерії, за якими відбирає людей в свою команду. І відкрито їх озвучити. І якщо ми говоримо про вибори в Верховну раду, то, очевидно, такими критеріями мають стати риси законодавця, а не успішного молодого бізнесмена чи бійця. Всі ми забуваємо, що робота в парламенті – законодавча, і кандидат має, як мінімум, доречно писати, і, як максимум – майстерно виступати. Законодавець – це робота, а не ширма.
Поки що жодна політична сила таких критеріїв не оприлюднила...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
