Нульовий ККД
- Граждане! – сказал Остап, открывая заседание. – Жизнь диктует свои законы, свои жестокие законы. Я не стану говорить вам о цели нашего собрания – она вам известна. Цель святая. Отовсюду мы слышим стоны. Со всех концов нашей обширной страны взывают о помощи. Мы должны протянуть руку помощи, и мы ее протянем. Одни из вас служат и едят хлеб с маслом, другие занимаются отхожим промыслом и едят бутерброды с икрой. И те и другие спят в своих постелях и укрываются теплыми одеялами. Одни лишь маленькие дети, беспризорные дети, находятся без призора. Эти цветы улицы, или, как выражаются пролетарки умственного труда, цветы на асфальте, заслуживают лучшей участи. Мы, господа присяжные заседатели, должны им помочь. И мы, господа присяжные заседатели, им поможем.
Речь великого комбинатора вызвала среди слушателей различные чувства...
- Товарищи! – продолжал Остап. – Нужна немедленная помощь. Мы должны вырвать детей из цепких лап улицы, и мы вырвем их оттуда. Поможем детям. Будем помнить, что дети – цветы жизни. Я приглашаю вас сейчас же сделать свои взносы и помочь детям, только детям и никому другому.
В ситуації з підвищенням пивних акцизів заради святої мети – лікарні Охматдит хочеться виглядати максимально конструктивно. Тому лише декілька запитань:
- Чому пиво, а не, наприклад, горілка, чи газовані напої, чи енергетичні напої, чи чіпси? Пиво далеко не головний ворог здоров'я нації. Вибірковість – це якась специфічна українська риса, чи продуманий лобістський крок?
- Чому в три рази підвищення, а не в 25 чи 37? Є економічні розрахунки, є досвід інших країн?
- Чи скасують акциз, коли лікарню збудують?
- Хто буде нести відповідальність за правильне використання грошей? "Лікарня майбутнього" в нас вже ніби працює повним ходом...
- Чому б не зменшити витрати на міліцію і не направити зразу кошти на лікарню? Це буде швидше і ефективніше. І головне – відповідати реальним запитам суспільства.
- Чи не здається експертами-байкерам-політикам, що їх просто використовують з красивою метою?
- Чи рахували вплив такого, м'яко кажучи, волюнтаристского рішення на інвестиційну привабливість України? Довгостроковий чи короткостроковий?
Просто зі сторони запропоноване рішення аж ніяк не виглядає системним, стратегічним та ефективним. Але "звучить красиво і навіть зачаровує".
Чи тільки мені здається, що всі серйозні та складні проблеми у нас в країні намагаються вирішувати простими та "незатейливыми" рішеннями?
Щоб було більше парків – треба заборонити ходити по траві.
Щоб діти менше пили – треба заборонити ввечері виходити на вулиці.
Щоб автомобілі не паркували на газонах – треба збільшити ввізні мита на машини.
Ну і так далі.
Ефективність подібних рішень прямує до нуля, і дивно, що громадські експерти не задають запитань – а кому вигідно саме таке вирішення проблеми. Кому вигідно підняти акциз тільки на один вид продукту, і заодно прикрити це красивою метою, яку, між тим, ніяк не проконтролюєш? Хто ж це може бути, га?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
